03 грудня 2020 року справа №200/4017/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
Сіваченка І.В.
при секретарі судового засідання Кобець О.А.,
за участю сторін по справі:
позивач: не прибув
відповідач: Сенников А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного (суддя - Хохленков О.В.) від 28 серпня 2020 року (повний текст рішення складено 28 серпня 2020 року) у справі №200/4017/20-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2019 року форми «Р» № 0003903306, форми «В4» № 003913306, форми «ПС» № 0003883306, форми «ПС» № 0003893306, прийнятих на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 289/05-99-33-06/ НОМЕР_1 від 29.11.2019 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2019 року форми «Р» № 0003903306, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 766,25 грн.; від 23.12.2019 року форми «В4» № 003913306, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 36 204,00 грн.; від 23.12.2019 року форми «ПС» № 0003893306, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн.; від 23.12.2019 року форми «ПС» № 0003883306, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року позов задоволено, визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.12.2019 року форми «Р» № 0003903306, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 766,25 грн.; визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.12.2019 року форми «В4» № 003913306, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 36 204,00 грн.; визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.12.2019 року форми «ПС» № 0003893306, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн.; визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.12.2019 року форми «ПС» № 0003883306, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн..
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, абзацу «а» пункту 198.1, абзаців 1-3 пункту 198.2 та абзаців 1 та 2 пункту 198.3 статті 198, пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивачем не доведено відповідними первинними документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «АГРОТЕК».
На адресу суду першої інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Позивачем на адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем на адресу позивача був надісланий запит № 69178/10/05-99-13-02 від 23.08.2019 року з проханням обов'язково надати, засвідчені копії документів (в листі вказаний повний перелік обов'язкових документів), що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) по виписаним податковим накладним з метою документального підтвердження здійснення господарських операцій у періоді з 01.09.2018 року по 31.12.2018 року з ТОВ «ХАУЛЕНД"» ТОВ «ХАУЛЕНД"» (код ЄДРПОУ 39655545), ТОВ "АГРОТЕК" (код ЄДРПОУ 32232765), ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_2 ) (т.1 а.с.17-25).
Згідно відповіді № 1 від 06.09.2019 р. позивач не надав до контролюючого органу пояснення та їх документальні підтвердження стосовно питань, вказаних в запиті (т.1 а.с.26-28).
У зв'язку з ненаданням до ГУ ДПС у Донецькій області інформації і завірених копій документів щодо взаємовідносин ТОВ «АГРОТЕК», код за ЄДРПОУ 32232765,ТОВ «ХАУЛЕНД», код за ЄДРПОУ 39655545, ФОП ОСОБА_3 за вересень-листопад 2018 року та відповідно до підпунктів 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту79.2 статті 79 Податкового кодексу України, на адресу позивача був спрямований рекомендований лист з поштовим повідомленням від 17.10.2019 року вих. № 13951/10/05-99-33-06 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки і надіслані копія наказу № 272 від 07.10.2019 року й повідомлення № 101/10/05-99-33-06 від 17.10.2019 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Одночасно, в цьому листі позивача було попереджено про надання до перевірки первинних документів, що підтверджують дані податкового обліку (т.1 а.с.29-31).
Для проведення перевірки позивачем були надані первинні документи згідно з описом від 18.11.2019р.(т.1 а.с.32).
На підставі наказу Головного управління ДП у Донецькій області від 07.10.2019 року № 272 та повідомлення від 17.10.2019 року № 101/10/05-99-33-06 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.08.2018 року по 30.06.2019 року з метою перевірки своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений акт №289/05-99-33-06/ НОМЕР_1 від 29.11.2019 року.
На підставі акту перевірки №289/05-99-33-06/ НОМЕР_1 від 29.11.2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.12.2019 року:
-форми «Р» № 0003903306, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 766,25 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням 8613 грн., штрафні (фінансові) санкції 2153,25 грн.;
- форми «В4» № 003913306, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2018р. на суму 36 204,00 грн.,
-форми «ПС» № 0003893306, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн.;
- форми «ПС» № 0003883306, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн. (т.1 а.с.92-101).
Рішенням про результати розгляду скарги №8696/6/99-00-08-05-04-06 від 06.03.2020 року ГУ ДПС у Донецькій області залишила скаргу без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін (т.1 а.с.116-123).
Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 23.12.2019 року форми «Р» №0003903306, форми «В4» № 003913306 послужив встановлений актом перевірки факт порушення позивачем вимог:- п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.3 ст.198, п.п. 200.1, 200.2 ст.200 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, змінами і доповненнями, в частині завищення суми податкового кредиту за вересень 2018 року у розмірі 8613,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет за вересень 2018 року у розмірі 6813,00 грн., та завищення суми податкового кредиту за жовтень 2018 року у сумі 36204,00 грн., що призвело до завищення показника у рядку 19 Декларації «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'зання та сумою податкового кредиту» на загальну суму 36 204,00 грн.; - пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.3 ст.44 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, змінами і доповненнями, незабезпечення зберігання первинних документів та ненадання до перевірки оригіналів документів за період з 01.08.2018 року по 30.06.2019 року.
Актом перевірки встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану вартість включені витрати по сплаті податку за вересень 2018р. у сумі 8613 грн. за податковими накладними, складеними ТОВ «Агротек».
Згідно даних податкових накладних, зареєстрованих в ЄДРПН, ТОВ «Агротек» товар придбавався у підприємств, які здійснювали постачання товарів номенклатури, що відрізняються від номенклатури придбання.
На підставі викладеного, податковий орган вважає, що ТОВ «Агротек» не підтверджено реальність (законне джерело) придбання ТМЦ у контрагентів-постачальників ПРАТ "ХАРКІВСЬКИЙ МЕТИЗНИЙ ЗАВОД", ТОВ "ЕТС», Комунальне автотранспортне підприємство, ТОВ «НЬЮ ЕКС ТРЕЙД», ТОВ Агрофірма «Єдність», ПП «ДАНВІС», ТОВ «САТЕЛІТ СЕРВІС», Управління поліції, ТОВ «ПОКРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР», ТОВ «АЗС СЛАВУТИЧ», ФОП ОСОБА_4 та в подальшому їх реалізацію позивачу в вересні 2018 року на суму податкового кредиту 8613 грн., в жовтні 2018р. у сумі 36204 грн..
Одночасно, позивачем до перевірки не були надані первинні документи, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей від постачальника ТОВ «АГРОТЕК» (угоди на перевезення, товарно-транспортні накладні, тощо).
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).
За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Агротек» (Продавець) було укладено договір №14218 З-АТ від 13.09.2018р., згідно п.1.1 якого в порядку та за умовах викладених у цьому договорі продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити запчастини до сільськогосподарської техніки.
У п. 2.1 договору визначені умови поставки товару згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року - EXW (Франко-склад ООО «Агротек», за адресою м.Підгородне.
На підтвердження факту придбання товару від наведеного контрагента позивачем надано:
- видаткові накладні на постачання товарів від ТОВ «АГРОТЕК» №368773 від 14.09.2018 року, №368784 від 14.09.2018 року; №368785 від 14.09.2018 року; №369569 від 20.09.2018 року; №370333 від 25.09.2018 року; №370821 від 28.09.2018 року; №370922 від 01.10.2018 року; №370923 від 01.10.2018 року; №371259 від 02.10.2018 року; №371266 від 02.10.2018 року; №371267 від 02.10.2018 року; №372063 від 05.10.2018 року; №372221 від 08.10.2018 року; №372282 від 08.10.2018 року; №373026 від 16.10.2018 року; №373040 від 16.10.2018 року; №373041 від 16.10.2018 року; №373064 від 16.10.2018 року; №373065 від 16.10.2018 року; №373341 від 17.10.2018 року; №373410 від 18.10.2018 року; №373472 від 18.10.2018 року; №373473 від 18.10.2018 року; №373945 від 23.10.2018 року; №373946 від 23.10.2018 року; №373947 від 23.10.2018 року; 374081 від 24.10.2018 року (т.1 а.с.127-153);
- податкові накладні № 5250 від 25.09.2018 року, № 6149 від 28.09.2018 року, № 387 від 01.10.2018 року, № 388 від 01.10.2018 року, № 1769 від 02.10.2018 року, № 1770 від 02.10.2018 року, № 1771 від 02.10.2018 року, № 1224 від 05.10.2018 року, № 1367 від 08.10.2018 року, № 1369 від 08.10.2018 року, № 3230 від 16.10.2018 року, № 3231 від 16.10.2018 року, № 3232 від 16.10.2018 року, № 3233 від 16.10.2018 року, № 3234 від 16.10.2018 року, № 3436 від 17.10.2018 року, № 3605 від 18.10.2018 року, №3606 від 18.10.2018 року, № 3607 від 18.10.2018 року, № 4128 від 23.10.2018 року, № 4129 від 23.10.2018 року, № 4130 від 23.10.2018 року, № 4203 від 24.10.2018 року (т.1 а.с.154-181);
- платіжне доручення № 3 від 20.03.2019 року на суму 268905,72 грн. на оплату запчастин ТОВ «АГРОТЕК» (т.1 а.с.182).
Як вбачається з п. 2.1 договору №14218 З-АТ від 13.09.2018р та наданих позивачем видаткових накладних на постачання товарів від ТОВ «АГРОТЕК», товар був наданий позивачеві на складі запчастин у м.Підгородне.
Згідно пояснень позивача у відповідності до вимог п. 2.1 договору №14218 З-АТ від 13.09.2018р. весь товар був ним отриманий згідно видаткових накладних на складі у м. Підгородне та власними силами на власному транспорті перевозив до місця здійснення господарської діяльності.
Наявність у позивача транспортного засобу та причепу до нього підтверджено актом перевірки №289/05-99-33-06/ НОМЕР_1 від 29.11.2019 року.
Актом перевірки також встановлено наявність у позивача комбайну зернозбирального.
Згідно з реєстраційними даними видами діяльності позивача є, зокрема, допоміжна діяльність у рослинництві, надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.
Судом встановлено, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскарженого податкового повідомлення рішення ТОВ «АГРОТЕК» було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, вироків чи наявності кримінальних проваджень стосовно нього не було.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення чинного законодавства.
Колегія суддів вважає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі тільки аналізу даних зареєстрованих в ЕРПН податкових накладних щодо контрагентів позивача по ланцюгу постачання, є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.44.1 статті 44, абзацу «а» пункту 198.1, абзаців 1-3 пункту 198.2 та абзаців 1 та 2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а тому правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.
Податковим повідомлення-рішенням від 23.12.2019р. форми «ПС» № 0003893306 позивачеві на підставі п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн..
Підставою для прийняття спірного рішення послужив встановлений актом перевірки факт порушення позивачем вимог підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44 Податкового Кодексу України, а саме не зберігання первинних документів та ненадання до перевірки оригіналів документів за період з 01.08.2018 року по 30.06.2019 року. Письмові пояснення щодо встановленого порушення на дату складання даного акту перевірки не надані.
В акті перевірки зазначено, що на дату складання акту перевірки позивачем не надані обов'язкові первинні документи: податкові накладні, угоди на перевезення товару, товарно-транспортні накладні.
Пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Диспозиція даної статті передбачає відповідальність саме за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, а не за надання первинних документів не у повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що санкція даної статті не може бути застосована до позивача, оскільки вказане порушення не мало місця в його діях.
Податковим повідомлення - рішення від 23.12.2019 року форми «ПС» №0003883306 позивачеві на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено суму штрафних санкцій в розмірі 170 грн..
Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, в частині ненадання податкової декларації про майновий стан та доходи за 3 квартал 2018 року .
Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року перебував на загальній системі оподаткування, діяльність з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року здійснював на загальній системі оподаткування, з 01.10.2018 року по 30.06.2019 року - на спрощеній системі оподаткування (3 група) відповідно до розділу IY Податкового кодексу України.
Згідно пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції що діяла на період виникнення спірних правовідносин), фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
У відповідності до п.п.177.5.2 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.
За приписами пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем податкова декларація про майновий стан та доходи за 2018 рік була подана 09.02.2019 року та відповідно до квитанції № 2 пакет прийнято ГУ ДФС у Донецькій області (т.2 а.с.6-9).
Тобто, податкова декларація про майновий стан та доходи за 2018 рік позивачем була подана в строки встановлені п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірне рішення.
Посилання відповідача на положення пп.177.5.2 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України колегія суддів вважає помилковим, оскільки як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач перебував на загальній системі оподаткування, а з 01.10.2018р. перейшов на спрощену систему оподаткування. Положення пп.177.5.2 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України щодо подання податкової декларації за результатами звітного кварталу, розповсюджується на підприємців, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, а не навпаки.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпні 2020 року у справі №200/4017/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпні 2020 року у справі №200/4017/20-а - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 03 грудня 2020 року.
Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 03 грудня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 03 грудня 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко