01 грудня 2020 року справа № 200/10105/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (повний текст складено 19 грудня 2019 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 200/10105/19-а (суддя в 1 інстанції - Буряк І.В.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у загальному розмірі 32066,81 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 200/10105/19-а позовні вимоги задоволено частково, в наслідок чого стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податковий борг, а саме: адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (код бюджетної класифікації 21081500) в сумі 17 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. ( арк.справи 115-118)
Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні податкового боргу у розмірі 15066,81 грн. Просить суд ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом помилково ототожнено дату початку нарахування пені та початок перебігу строку, передбаченого ст.102 ПК України. ( арк.справи 125-128)
В судовому засіданні представник відповідача навів практично ті самі доводи, які були викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідач - ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку у ГУ ДФС у Донецькій області, Мар'їнське управління Великоновосілківська ДПІ. Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
За ФОП ОСОБА_1 рахується податковий борг у розмірі 32066,81 грн., який виник з наступних підстав: донараховано штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення форми “С” від 16.11.2018 № 0003434003 на суму 17 000,00 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії. Дане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки від 30.10.2018 № 0280/05-99-38-40/ НОМЕР_1 , направлено відповідачу 16.11.2018, про що свідчить фіскальний чек та вручено особисто 20.11.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 8751701474648; нараховано пеню за п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України у загальному розмірі 15 066,81 грн. на борг минулих років: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форма “С” від 07.08.2015 № 0000041100 на суму 4848,93 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форма “С” від 04.09.2015 № 0000051100 на суму 10 217,88 грн.
У зв'язку із несплатою відповідачем узгоджених сум податкових зобов'язань, ГУ ДФС у Донецькій області сформовано податкову вимогу форма “Ф” від 02.09.2015 № 119-23, яка отримана особисто 18.09.2015, про що свідчить зворотне повідомлення про отримання поштового відправлення № 8550001094440.
Позивач зазначає, що на день розгляду справи, сума податкового боргу відповідачем не погашена, що підтверджується ІКП платника.
Відповідно до п.57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Верховним Судом у постанові 27 лютого 2018 року справа №808/3146/16 зазначено: “При цьому, суд зазначає, що форма рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затверджена Порядком суперечить вимогам Податкового кодексу України, яким, в свою чергу, встановлено, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення (пункту 58.1 статті 58 ПК). Тому, з огляду на пріоритет норм Податкового кодексу України над положеннями підзаконних нормативно-правових актів, відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.
У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 №375/11/14-14 міститься такий правовий висновок: “Тому й передбачені відповідними рішеннями суми грошових зобов'язань підлягають узгодженню в порядку, встановленому Податковим кодексом України для узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом. У свою чергу визначені такими рішеннями суми грошових зобов'язань підлягають сплаті як грошові зобов'язання в розумінні Податкового кодексу України, а своєчасно несплачені суми повинні стягуватися в порядку, передбаченому для стягнення податкового боргу (тобто з обов'язковим направленням платникові податків податкових вимог тощо).
Таким чином стягнення податкового боргу на підставі заявлених рішень, у тому числі прийнятих у серпні-вересні 2015 року врегульовано нормами ПК України.
За змістом п. 56.18. ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. (абз.4 п. 56.18. ст. 56 ПК України).
Колегія суддів зазначає, що доказів оскарження та скасування податкового повідомлення-рішення форми “С” від 16.11.2018 № 0003434003 на суму 17 000,00 грн. та рішень про застосування штрафних санкцій, на які нарахована пеня, відповідачем суду не надано.
В свою чергу, при розгляді справ про стягнення податкового боргу питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, у тому числі й штрафних (фінансових) санкцій не охоплюється предметом позову, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 11.09.2018 справа № 810/4417/16, від 31.08.2018 справа № 826/14195/16.
Статтею 42 ПК України встановлено порядок листування з платником податків.
Відповідно до п. 42.1. ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Колегією суддів встановлено, що податкове повідомлення-рішення форми “С” від 16.11.2018 № 0003434003 та податкова вимога форми “Ф” від 02.09.2015 № 119-23 направлені відповідачу з дотримання вказаних вище положень ПК України.
У свою чергу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форма “С” від 07.08.2015 № 0000041100 вручено 17.08.2015 (особисто під підпис) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форма “С” від 04.09.2015 № 0000051100 вручено 18.09.2015 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 85500001094431.
Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пункт 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пункт 59.3 ст. 59 ПК України Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пункт 59.4 ст. 59 ПК України. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідна вимога направлена відповідачу із дотриманням ст. 42 ПК України та відповідає вимогам ст. 59 ПК України.
Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку податкового боргу, що є предметом даного позову.
Відповідно до п.п. 20.1.28 та 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право стягувати з банків та інших фінансових установ пеню за несвоєчасне виконання ними рішень суду та доручень платників податків про сплату податків, зборів, платежів; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.95.3 ст.95 ПК України).
Згідно пункту 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Відтак, виходячи з вимог ст. 95 ПК України, податкова заборгованість платників податків стягується контролюючим органом на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та за рахунок реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у контролюючого органу через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Податкова вимога форми “Ф” від 02.09.2015 № 119-23 отримана відповідачем 18.09.2015.
На підставі викладеного суд вважає, що достатні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення суми податкового боргу за податковим повідомленням-рішення форми “С” від 16.11.2018 № 0003434003 на суму 17 000,00 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення суми податкового боргу за податковим повідомленням-рішення форми “С” від 16.11.2018 № 0003434003 на суму 17 000,00 грн., однак відмовляє у задоволенні позову про стягнення податкового боргу у розмірі 15 066,81 грн. з огляду на наступне:
З ІКП платника та пояснень, що надані позивачем, судом встановлено, що у якості податкового боргу відповідачу нараховано пеню на:
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форма “С” від 07.08.2015 № 0000041100 у розмірі 4 848,93 грн. період нарахування з 28.08.2015 по 11.02.2018.
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форма “С” від 04.09.2015 у розмірі 10 217,88 грн. період нарахування з 03.11.2015 по 11.02.2018
Також згідно з даними ІКП платника з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування 12.02.2018, відповідно до платіжного доручення № 20 датованого 12.02.2018 відображено облікову операцію щодо сплати коштів у сумі 25 959,06 грн.
За рахунок вказаної суми 12.02.2018 відбулося погашення суми боргу по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій форма “С” від 07.08.2015 № 0000041100 та рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій форма “С” від 04.09.2015 та автоматично проведено операцію з нарахування пені в ІКП у загальній сумі 15 066,81 грн.
Сума пені нарахована на вказані рішення за пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України.
Правова позиція податкового органу полягає у тому, що податковий борг з пені нарахованої на вказані вище рішення про застосування штрафних фінансових санкцій виник саме 12.02.2018 року у зв'язку із самостійним погашенням суми основного зобов'язання, а тому не має підстав констатувати пропуск строку визначеного п. 102.4 ст. 102 ПК України.
Відповідно до статті 129.1. ПК України пеня нараховується: (в редакції чинній на період початку нарахування пені)
129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;
У даному випадку дата початку нарахування пені є першим днем, коли несплачене грошове зобов'язання набуло статусу податкового боргу.
Пункт 129.3. Нарахування пені закінчується: (у редакції, чинній на 11.02.2018)
129.3.1. у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;
Пункт 102.4 ПК України. У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року справа №809/1422/16 викладено висновок, про те що з дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов'язаною зі стягненням такого боргу.
Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 К/9901/99/17 807/2097/16 зазначено таке: “При цьому потрібно взяти до уваги, що Податковим кодексом України пеня визначена, як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, самі норми щодо порядку нарахування та сплати пені встановлені окремою Главою 12. Пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання (при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків) або від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.”
Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2018 року справа №815/6568/17 констатовано: “Висновуючись на аналізі наведених норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що пеня, як спосіб забезпечення виконання зобов'язань платником податків, також є складовою податкового боргу, стягнення якої відбувається в межах 1095 днів.”
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що саме з дати виникнення податкового боргу за грошовим зобов'язанням (по рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій), а це згідно позиції податкового органу серпень та листопад 2015 має відраховуватися строк давності у 1095 днів у тому числі й щодо пені, як способу забезпечення погашення податкового боргу. Факт погашення платником податків суми основного зобов'язання є підставою для закінчення нарахування пені, однак не продовжує строк встановлений п. 102.4 ст. 102 ПК України для стягнення пені, як складової такого боргу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 200/10105/19-а- залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 200/10105/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 3 грудня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді І.Д. Компанієць
Л.В.Ястребова