ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 листопада 2020 року м. Київ № 826/20538/14
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Барміна Г.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,
за участю представників:
позивача - адвокат Мигаль Х.О.;
відповідача - Цимбалістий Т.О.
ОСОБА_1 звернувся до суду позовом про:
- скасування наказу Генерального прокурора від 01.12.2014 №2724ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадження Генеральної прокуратури України;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України;
- стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.12.2014 та до моменту фактичного поновлення позивача на публічній службі;
- зобов'язання Офісу Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
Судом установлено, що згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Генеральну прокуратуру України перейменовано на Офіс Генерального прокурора.
Ухвалами суду: від 29.12.2014 - відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд; від 22.01.2015 - зупинено провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України подань сорока семи народних депутатів України щодо конституційності положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади", Верхового суду України щодо конституційності пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади" та Служби зовнішньої розвідки України щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої, пункту 3 частини другої статті 3, частини третьої статті 4, підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" у взаємозв'язку з положеннями частини другої статті 1 цього Закону, положень статті 19 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями її статті 64 та зазначеними положеннями цього Закону.
На підставі розпорядження керівника апарату та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями - справу розподілено судді Донцю В.А . Ухвалами суду: від 07.08.2020 - призначено підготовче судове засідання; від 31.08.2020 - поновлено провадження у справі; від 23.09.2020 - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Підставами позову зазначено порушення конституційних прав позивача, недотримання відповідачами вимог Закону України "Про очищення влади" під час звільнення позивача, оскільки не було проведено перевірки для встановлення вини позивача, вчинення ним дій, які б свідчили про наявність підстав для застосування процедури люстрації. За твердженням позивача, він може нести відповідальність у вигляді заборони встановленої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" лише на підставі факту зайняття в минулому певної посади без встановлення вини.
Представник Офісу Генерального прокурора під час судового розгляду справи проти позовних вимог заперечив. Представник зазначив, що за результатами перевірки встановлено, що до в період з 19.06.2013 по 18.04.2014 ОСОБА_1 обіймав посаду заступника прокурора Волинської області, яку передбачено пунктом 4 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" та не був звільнений у цей період з неї за власним бажанням, тому позивач підлягав звільненню з посади.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд установив.
Наказом Генерального прокурора України від 19.06.2013 №337к старшого радника юстиції ОСОБА_1. призначено заступником прокурора Волинської області.
Наказом Генерального прокурора України від 18.04.2014 №732ц старшого радника юстиції ОСОБА_1 призначено старшим прокурором відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України, звільнивши його в порядку переведення з посади заступника прокурора Волинської області.
Наказом Генерального прокурора України від 11.07.2014 №1464ц старшого радника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України.
Позивач звернувся з заявою від 26.11.2014 до Генерального прокурора України, якою повідомив, що заборони визначені частиною третьою або четвертою статті 3 Закону України "Про очищення влади" не застосовуються до нього, надав згоду на проходження перевірки.
Довідкою про результати вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України "Про очищення влади" від 28.11.2014 встановлено, що у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 ОСОБА_1 обіймав посаду передбачену пунктом 4 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" (заступник керівника територіального органу прокуратури України) та не був звільнений у цей період з неї за власним бажанням.
Наказом Генерального прокурора України від 01.12.2014 №2724ц старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України, статті 15 Закону України "Про прокуратуру", частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" на підставі довідки про результати вивчення особової справи ОСОБА_1 , копії заяви про незастосування заборон та про згоду на проходження перевірки.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені в Законі України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682.
Як уже вказувалось, правовими підставами для прийняття оскаржуваного наказу від 01.12.2014 №2724ц зазначено, зокрема, статтю 15 Закону України "Про прокуратуру" та частину другу статті 3 Закону України "Про очищення влади" на підставі довідки про результати вивчення особової справи ОСОБА_1 , якою встановлено перебування позивача на посаді заступник керівника територіального органу прокуратури України з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не був звільнений за власним бажанням.
Згідно з пунктом 8 частини другою статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням - керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Як уже зазначалось, згідно з довідкою про результати вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України "Про очищення влади" від 28.11.2014 встановлено, що у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 ОСОБА_1 обіймав посаду заступника керівника територіального органу прокуратури України - заступник прокурора Волинської області та не був звільнений у цей період з цієї посади за власним бажанням.
Зі змісту заперечень та пояснень представника відповідача вбачається, що саме ця обставина слугувала підставою для застосування до позивача процедури люстрації, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
На думку суду, для застосування до позивача як особи, яка обіймала посаду заступника керівника територіального органу прокуратури України та міститься серед посад, передбачених частиною другою статті 3 Закону України "Про очищення влади", необхідним є встановлення, що позивач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправно порушував права і свободи людини.
Відповідачем не надано доказів встановлення щодо позивача таких обставин, не зазначено про проведення перевірки відносно позивача з метою встановлення відповідних фактів, не повідомлено суд про наявність доказів, які б підтверджували прийняття позивачем рішень, вчинення дій чи бездіяльності, здійснення заходів (та/або сприяння в їх здійсненні), метою яких були узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 або здійснення позивачем підриву основ національної безпеки і оборони України чи протиправне порушення права і свободи людини, клопотань з цього приводу відповідачем не заявлено.
Одним з принципів, визначених частиною другою статті 1 Закону України "Про очищення влади", на яких має гуртуватись люстрація особи, є принцип презумпції невинуватості, за яким винність особи у прийнятті рішень, вчиненні дій чи бездіяльності щодо узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони чи протиправному порушенні прав і свобод людини має доводитись суб'єктом владних повноважень, який ініціює питання про звільнення. Проте таких доказів надано не було, причин їх ненадання, непроведення перевірки з метою встановлення таких обставин суд не повідомлено.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На думку суду, оскаржуваний наказ прийнято необґрунтовано, позаяк відповідачем не доведено прийняття позивачем рішень, вчинення дій чи бездіяльності щодо узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони чи протиправного порушення прав і свобод людини.
Суд вважає, що оскаржуваний наказ прийнято не з метою, з якою відповідно до Закону України "Про очищення влади" відповідачу надано таке повноваження. Як уже вказувалось, за змістом статті 2 цього Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Щодо позивача таких обставин не встановлено, тому реалізація відповідачем повноважень для застосування люстрації до позивача не досягла мети - недопущення до влади особи, яка приймала рішення, вчиняла дії чи бездіяльність з метою узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони чи протиправного порушення прав і свобод людини.
Не дотримано відповідачем принципу добросовісності та розсудливості, оскільки не проведено перевірку щодо позивача, яка б мала встановити прийняття ним рішень, вчинення дій чи бездіяльності, визначених частиною другою статті 1 Закону України "Про очищення влади", відповідно не застосовані принципи, на Яким мала гуртуватись люстрація, зокрема, презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності.
Суд доходить висновку про невідповідність оскаржуваного наказу вимогам Закону України "Про очищення влади", оскільки не було встановлено, що позивач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправно порушував права і свободи людини. Перебування позивача на посаді заступника керівника територіального органу прокуратури України, передбаченої частиною другою статті 3 Закону України "Про очищення влади", не є достатньою підставою для застосування до позивача люстрації.
З огляду на викладене, оскаржуваний наказ Генерального прокурора від 01.12.2014 №2724ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадження Генеральної прокуратури України є протиправним та підлягає скасуванню.
Позивачем заявлено вимогу про поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII не визначено процедури поновлення незаконно звільненого прокурора, застосуванню підлягають норми КЗпП України.
Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено: в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша); при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга).
Згідно з наказом від 01.12.2014 №2724ц позивача звільнено з посади старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України, тому позивач підлягає поновленню на цій посаді з 02.12.2014.
Належним способом виконання рішення в цій частині є поновлення позивача на посаді старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадженні в Офісі Генерального прокурора, з 02.12.2014 .
До матеріалів судової справи додано довідку Офісу генерального прокурора від 25.08.2020 №21-1047зп, відповідно до якої сума середньоденної заробітної плати складає - 663,66 грн., сума середньої заробітної плати - 14.268,69 грн. Зазначені суми представником позивача не заперечувались.
Разом з тим, представник позивача вказала, що внаслідок збільшення окладів прокурорів для розрахунку середньої заробітної плати необхідно застосувати відповідні коефіцієнти підвищення.
Відповідно до пункту 10 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (зі змінами) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" з 01.12.2015 підвищено посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців.
У письмових поясненнях представника відповідача зазначено, що на підставі наведеної постанови коефіцієнт посадового окладу позивача склав 1,25, відповідно середньоденна заробітна плата склала 829,58 грн. (663,66 х 1,25).
Наведена обставина визнана представником позивача в додаткових поясненнях.
Постановою Кабінету Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", якою підвищено посадові оклади прокурорам і слідчим органів прокуратури.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (станом на час набрання чинності 06.09.2017 Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657) прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України) (пункти 1-7).
Отже, в Законі України "Про прокуратуру" відсутня посада старшого прокурора відділу. Не передбачена така посада і в постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657.
Відтак, суд погоджується з доводами представника відповідача про відсутність підстав для застосування до позивача посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, позаяк у схемах посадових окладів відсутня посада старший прокурора відділу, з якої було звільнено позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" затверджено посадові оклади прокурорів Офісу Генерального прокурора.
Згідно з розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (абзацом третім пункту 3); прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (пункт 7).
На думку суду, посадові оклади визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 поширюються на прокурорів, які переведенні до Офісу Генерального прокурора на посади прокурорів за результатами атестації. Крім того, вказаною постановою не передбачена посада старшого прокурора відділу.
Отже, з 02.12.2014 по 30.11.2015 - середній заробіток за час вимушеного прогулу має розраховуватись, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 663,66 грн., а з 01.12.2015 - 829,58 грн.
З урахуванням наведеного, враховуючи 1487 днів вимушеного прогулу, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 02.12.201 по 30.11.2020 становить 1192105,46 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача з відрахуванням з цієї суми податків та обов'язкові платежів.
Суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення позивача на публічній службі та в частині застосування коефіцієнтів збільшення заробітної плати внаслідок збільшення заробітної плати на підставі постанов Кабінету Міністрів України від від 30.08.2017 №657 та від 11.12.2019 №1155.
Згідно з частиною першою статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).
Відтак, негайному виконанню підлягає рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18250,76 грн., з якої мають бути відраховані податки та обов'язкові платежі.
Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання Офісу Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про очищення влади" відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", що формується та ведеться Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 9 "Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 №1704/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.10.2014 за №1280/26057, реєстратори в межах своєї компетенції вносять до Реєстру та вилучають з нього у порядку, визначеному цим Положенням, відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною другою статті 7 Закону України "Про очищення влади", виконують інші функції, передбачені цим Положенням.
Пунктом 4 цього визначено, що держатель Реєстру - Міністерство юстиції України.
Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Положення підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", є надходження до Реєстратора, зокрема: копії обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, що свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", від органу, який проводив перевірку, в паперовій формі за підписом уповноваженої особи органу, завіреним печаткою; копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
З огляду на таке правове регулювання, наявні підстави для зобов'язання Офісу Генерального прокурора поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей щодо застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" (наприклад, постанова Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №826/5842/15).
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки позовна вимога про зобов'язання Офісу Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" є похідною від вимог про скасування наказу від 01.12.2014 №2724ц та поновлення на роботі, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Скасувати наказ Генерального прокурора України від 01 грудня 2014 року №2724ц у частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України, з 02 грудня 2014 року;
Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2014 по 09 листопада 2020 року в сумі 1192105,46 грн. (один мільйон сто дев'яносто дві тисячі сто п'ять гривень сорок шість копійок), з якої Офісом Генерального прокурора мають бути відраховані податки та обов'язкові платежі.
Зобов'язати Офіс Генерального прокурора поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей щодо застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII.
У задоволенні решти позову відмовити.
Виконати негайно рішення суду:
- у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України, з 02 грудня 2014 року;
- у частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2014 по 09 листопада 2020 року в сумі стягнення за один місяць - 18250,76 грн. (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень сімдесят шість копійок), з якої Офісом Генерального прокурора мають бути відраховані подати та обов'язкові платежі.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Офіс Генерального прокурора (ідентифікаційний код 00034051, місцезнаходження: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. З дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Пунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147- VIIІ передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст складено 01 грудня 2020 року.
Суддя В.А. Донець