ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 листопада 2020 року 12:16 № 640/16539/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Укрпангруп»
до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участі представників сторін:
від позивача - Білощицький В.Д., Шостак О.М.,
від відповідача - Павленко С.С.
Приватне акціонерне товариство «Укрпангруп» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2020 року №0045540504, №0045670504; стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки акту від 13 березня 2020 року №277/26-15-05-04-02/34530278 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Укрпангруп» є безпідставними, оскільки норми Національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку не визначають порядок визначення справедливої вартості, методологію щодо визначення справедливої та амортизаційної вартості фінансових зобов'язань та не містять механізму дисконтування зобов'язань. Також позивач зазначає, що відповідно до наказу від 03 січня 2015 року №2/оп облік інвестиційної нерухомості здійснюється за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації, а тому висновок відповідача заниження справедливої вартості об'єкту інвестиційної нерухомості є безпідставним.
Також позивач вказує, що акт від 13 березня 2020 року №277/26-15-05-04-02/34530278 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Укрпангруп» не підписаний одним із перевіряючих, що свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі такого акту.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Укрпангруп», за результатом якої складено акт від 13 березня 2020 року №277/26-15-05-04-02/34530278, встановлено, що позивачем не включено до складу інших операційних доходів суму заниження справедливої вартості об'єкта інвестиційної нерухомості, а саме: гіпермаркету та торгово-розважального комплексу за адерсою: Дніпропетровська область, місто кривий Ріг, площа 30-річчя Перемоги, будинок 1 та не віднесено до складу інших доходів суму фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості, не віднесено до складу інших витрат суму фінансових витрат (амортизація дисконту). Крім того, представник відповідача вказує, що під час перевірки встановлено порушення строку реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних. У зв'язку з викладеним відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2020 року №0045540504, №0045670504.
У відповіді на відзив представник позивача наполягав на задоволенні позову з мотивів аналогічним тим, якими обґрунтовано позов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 06 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 11 січня 2020 року №146 проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Укрпангруп», за результатом якої складено акт від 13 березня 2020 року №277/26-15-05-04-02/34530278 (далі - акт перевірки).
Так, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в сумі 767 038 643,00 грн; пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Вказані висновки перевірки ґрунтуються на такому:
- не віднесено до складу інших доходів суму фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості, не віднесено до складу інших витрат суму фінансових витрат (амортизація дисконту);
-позивачем не включено до складу інших операційних доходів суму заниження справедливої вартості об'єкта інвестиційної нерухомості, а саме: гіпермаркету та торгово-розважального комплексу за адресою: Дніпропетровська область, місто кривий Ріг, площа 30-річчя Перемоги, будинок 1;
-позивачем порушено строк реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2020 року6
№0045540504, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 767 038 643,00 грн;
№0045670504, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 583,34 грн.
Рішенням Державної податкової служби України від 06 липня 2020 року №21054/6/99-00-06-02-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2020 року №0045540504, №0045670504 без змін.
Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Закритим акціонерним товариством «ДНІПРОВСЬКА ПРИСТАНЬ» укладено договір позики від 25 травня 2007 року б/н з компанією «FILGATE CREDIT ENTERPRISES LIMITED» (Кіпр). Предмет договору - позикодавець надає позичальнику позику у сумі 10 000 000,00 дол. США для поповнення обігових коштів та реалізації проектів на будівництво. Процентна ставка - 10% річних.
Згідно з договором про переведення боргу від 29 лютого 2008 року б/н, який укладений між компанією «FILGATE CREDIT ENTERPRISES LIMITED» (Кіпр) «позикодавець», Закритим акціонерним товариством ДНІПРОВСЬКА ПРИСТАНЬ» (первинний позичальник) та Публічним акціонерним товариством «УКРПАНГРУП» (новий позичальник), первинний позичальник передає, а новий позичальник приймає на себе зобов'язання сплатити позикодавцю суму боргу у розмірі 10 000 000,00 дол. США та відсотки за користування кредитом.
Згідно з додатковою угодою від 17 березня 2011 року відбулась зміна первісного позикодавця на нового позикодавця - «FILGATE CREDIT ENTERPRISES LIMITED» (Кіпр) - позикодавець, «BETA PROPERTY MANAGEMENT LIMITED» (Кіпр) новий позикодавець, Публічне акціонерне товариство «УКРПАНГРУП» - позичальник.
16 червня 2018 року додатковою угодою до договору позики від 25 травня 2007 року договір позики пролонговано до 31 грудня 2019 року.
Також, 08 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Укрпангруп» (позичальник) та «FILGATE CREDIT ENTERPRISES LIMITED» (Кіпр) «позикодавець» укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець надав позичальнику позику у розмірі 10 000 000,00 доларів США.
07 грудня 2007 року додатковою угодою до договору позики від 08 червня 2007 року внесено зміни в частині збільшення позики до 30 000 000,00 доларів США.
17 березня 2011 року між FILGATE CREDIT ENTERPRISES LIMITED» (Кіпр) (первісний позикодавець) та Закритим акціонерним товариством «Укрпангруп» (позичальник) та «BETA PROPERTY MANAGEMENT LIMITED» (Кіпр) (новий позикодавець) укладено додаткову угоду до договору позики від 08 червня 2017 року, відповідно до якої відбулась зміна первісного позикодавця та нового позикодавця.
17 травня 2012 року додатковою угодою до договору позики від 08 червня 2007 року вказаний договір позики пролонговано до 20 грудня 2019 року.
27 червня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Укрпангруп» (позичальник) та Акціонерним товариством «Таскомбанк» укладено договір, яким позивачу надано кредитну лінію, ліміт якої становить 12 000 000,00 доларів США, строк користування кредитною лінією з 27 червня 2019 року по 26 червня 2024 року.
Отже, доводи відповідача, що зазначена заборгованість є довгостроковою знайшли підтвердження під час розгляді справи.
В акті перевірки відповідач вказує, що позивачем не віднесено до складу інших доходів суму фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в розмірі 200 709 246,81 грн, не віднесено до складу інших витрат суму фінансових витрат (амортизація дисконту) в розмірі 92 928 818,02 грн, що призвело до заниження та рядка 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» декларації з податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 107 780 428,79 грн.
Так, підпунктом 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
При складені фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, адже помилки при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об'єкта оподаткування, тому як базис до визначення правильності висновків судів попередніх інстанцій слід уважно проаналізувати, як саме врегульоване це питання на рівні національних стандартів бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання» поточні зобов'язання - це зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. Довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними.
Відповідно до пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання» теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів.
Пунктом 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання» визначено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Згідно з пунктом 8 П(С)БО 11 «Зобов'язання» зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.
Відповідно до пункту 9 П(С)БО 11 «Зобов'язання» довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом т:зичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо: позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Згідно з пунктом 10 П(С)БО 11 «Зобов'язання» довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.
Відповідно до пункту 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансовий інструмент -контракт, який одночасно призводить до збільшення фінансових активів у одного підприємства і фінансового зобов'язання в іншого.
Фінансове зобов'язання - контрактне зобов'язання:
а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;
б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
Пунктом 10 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображається в балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструмента.
Відповідно до пункту 29 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
Пунктами 30 та 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.
На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов'язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов'язань, призначених для перепродажу, і зобов'язань за похідними фінансовими інструментами.
Балансова вартість фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядається щодо можливого зменшення корисності на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків.
Сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду.
Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п'яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п'яти років.
За приписами пункту 14 П(С)БО 28, ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.
При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року по справі № 640/4003/19 відхилив посилання позивача на відсутність методології нарахування дисконтування, вказавши, що існують загальні методи здійснення розрахунку дисконтування, а саме Міжнародні стандарти для розрахунку дисконту.
Щодо висновку відповідача про не включення позивачем до складу інших операційних доходів суму заниження справедливої вартості об'єкта інвестиційної нерухомості, а саме: гіпермаркету та торгово-розважального комплексу за адресою: Дніпропетровська область, місто кривий Ріг, площа 30-річчя Перемоги, будинок 1, суд зазначає таке.
Право власності позивача на будівлю гіпермаркету та торгово-розважального комплексу за адресою: Дніпропетровська область, місто кривий Ріг, площа 30-річчя Перемоги, будинок 1 підтверджується Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 21 листопада 2008 року САС №179578, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна» від 12 листопада 2008 року №783, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна а Державним реєстром речових прав на нерухоме майно №142324121110.
Перевіркою встановлено, що за перевіряємий період позивач здійснював діяльність із надання в оренду власних торгівельних площ гіпермаркету та торговельно-розважального центру.
Приватним акціонерним товариством «Укрпангруп» (надалі - Іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 27 червня 2019 року з Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (надалі - Іпотекодержатель), відповідно до якого Іпотекодавець в забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору № НК 2240 від 27 червня 2019 року також усіх договорів про внесення змін та доповнень до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі, про збільшення суми основного боргу пені або процентів, суми комісії, (надалі - «Кредитний договір»), що укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, передає Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене в пункті 1.2. цього Договору, а Іпотекодержатель приймає його в іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки за цим Договором переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.
Згідно пункту 1.2. іпотечного договору від 27 червня 2019 року для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: Нерухоме майно - торгівельно-розважальний комплекс, що знаходиться за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа 30-річчя Перемоги, 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно номер 142324121110, зокрема, гіпермаркет та торговельно - розважальний центр літ. А- 1, 2 площею 44022,8 кв.м. разом з усіма невід'ємними частинами.
Станом на день укладання цього Договору вартість Предмета іпотеки за домовленістю Сторін становить 816 282 480 (вісімсот шістнадцять мільйонів двісті сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят гривень, без ПДВ (пункт 1.4 іпотечного договору від 27 червня 2019 року).
Зазначена в першому абзаці цього пункту сума відображає ринкову вартість предмету іпотеки на момент укладення цього Договору.
Балансова (залишкова) вартість нерухомого майна (будівлі) станом на 30 червня 2019 року складала 157 024 266 грн. В бухгалтерському обліку зазначений об'єкт нерухомого майна обліковується на рахунку 103 «Будинки та споруди».
Перевіркою встановлено, що позивачем гіпермаркет та торговельно-розважальний центр за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа 30-річчя Перемоги, 1 площею 44022,8 кв.м. використовувалось для здачі в оренду та тримання орендних платежів.
Частка доходу отриманого від здачі в оренду об'єкта інвестиційної нерухомості в доході від реалізації товарів/робіт/послуг позивача за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2019 року складає 99,48% та сумарно становить 257 234 431 гривень.
З акту перевірки вбачається, що позивачем в перевіряємому періоді занижено вартість інвестиційної нерухомості станом на 30 червня 2019 року на загальну суму 659 258 214 грн., що призвело до заниження інших операційних доходів у сумі 659 258 214 грн., в тому числі за півріччя 2019 року в сумі 659 258 214 грн., три квартали 2019 року в сумі 659 258 214 грн.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 2 липня 2007 року №779 (далі - П(с)БО 32), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про інвестиційну нерухомість та її розкриття у фінансовій звітності.
Придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю (пункт 9 П(с)БО 32).
Пунктом 16 П(с)БО 32 встановлено, що підприємство на дату балансу відображає у фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 35/10315. Обраний підхід застосовується до оцінки всіх подібних об'єктів інвестиційної нерухомості.
При цьому, згідно з пунктом 18 П(с)БО 32, інвестиційна нерухомість, що обліковується за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, переоцінці не підлягає.
Оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю ґрунтується на цінах активного ринку в тій самій місцевості в подібному стані за подібних умов договорів оренди або інших контрактів на дату балансу та не враховує майбутніх витрат на поліпшення нерухомості і відповідні майбутні вигоди у зв'язку з майбутніми витратами на поліпшення об'єктів інвестиційної нерухомості (пункт 19 П(с)БО 32).
Відповідно до пункту 22 П(с)БО 32 сума збільшення або зменшення справедливої вартості інвестиційної нерухомості на дату балансу відображається у складі іншого операційного доходу або інших витрат операційної діяльності відповідно.
Пунктом 36 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 (далі - Методичні рекомендації), визначено, що сума дооцінки вартості і зносу основних засобів відображається збільшенням первісної (переоціненої) вартості і накопиченого зносу об'єкта основних засобів, а сума уцінки вартості і зносу - зменшенням первісної (переоціненої) вартості і накопиченого зносу. Різниця між сумою дооцінки вартості і сумою дооцінки зносу основних засобів зараховується на збільшення капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході, а різниця між сумою уцінки вартості і сумою уцінки зносу включається до складу витрат.
У Додатку 3 до Методичних рекомендацій «Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій з основними засобами» у пункті 5 «Переоцінка та зменшення корисності основних засобів» наведено порядок відображення дооцінки (оцінки) основних засобів.
З аналізу наведених правових норм слідує, що переоцінка у вигляді дооцінки або уцінки основних засобів, в тому числі нерухомості, здійснюється з метою приведення їх залишкової вартості у відповідність до справедливої (ринкової) вартості. При цьому нерухомість, виходячи з мети її використання, може бути кваліфікована як інвестиційна або операційна, в залежності від чого і застосовуються відповідне П(с)БО.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 серпня 2020 року у справі №826/13307/18.
З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2020 року №0045540504 відповідач діяв відповідно до згадуваних норм чинного законодавства.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2020 року №0045670504, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Обґрунтовуючи позов у вказаній частині позивач посилається виключно на те, що акт перевірки не містить підпису одного з перевіряючих.
В контексті наведеного суд зауважує, що факт порушення термінів реєстрації податкових накладних, зазначених в акті перевірки, позивачем не заперечується.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації вказаних в акті перевірки податкових накладних.
Враховуючи вищевикладене, відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у відповідності до положень Податкового кодексу України, а відтак підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування виконано та доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Укрпангруп» відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
Повний текст виготовлено 30 листопада 2020 року.