03 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/14017/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2018 та 2019 роки; зобов'язання негайно провести нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2018-2019 роки; зобов'язання нараховувати і виплачувати належну допомогу в 2020 році та в подальшому.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Управлінні як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та має ІІІ групу інвалідності, яка пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення та має відповідне посвідчення. Позивач вважає, що відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Однак відповідач нараховує та виплачує вказану допомогу у розмірі 90,00 грн.
Як зазначила позивач, у серпні 2020 року вона звернулася до Управління із заявою про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2018 - 2019 роки. Відповідач листом від 12.08.2020 повідомив про те, що відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення, передбачена ч.3 ст.48 вказаного Закону, виплачується на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 у розмірі 90,00 грн.
Позивач з такою позицією відповідача не погоджується та вважає, що застосування Постанови №562 при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення є безпідставним з огляду на визнання рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 неконституційними положень підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI, яким повноваження щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення надавалося Кабінету Міністрів України. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив, в якому вказав, що відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір щорічної разової грошової допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам ІІІ групи становить 90,00 грн. На даний час вказана постанова в установленому законом порядку не скасована та не змінена. Таким чином, відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства позивачу здійснено виплату одноразової щорічної допомоги на оздоровлення у 2018-2019 роках та нарахування за 2020 рік в сумі 90,00 грн, як інваліду ІІІ групи. Виплату за 2020 рік буде проведено при надходженні коштів (а.с.14).
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.8) та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА, що не заперечується відповідачем.
На звернення позивача про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону №796-ХІІ за 2018 та 2019 роки відповідач листом повідомив, що щорічна допомога на оздоровлення, встановлена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачується у розмірі, визначеному Постановою №562, - 90,00 грн, а також роз'яснив про відсутність підстав для виплати допомоги в іншому розмірі (а.с.7).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 48 Закону №796-ХІІ (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім'ям у зв'язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення.
Одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.
Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу, що позивач у своєму позові посилається на норми статті 48 Закону №796-ХІІ в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР, якою було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам IІІ групи - чотирьох мінімальних заробітних плат, оскільки такі не ґрунтуються на законі.
При цьому, суд зауважує, що до Закону №796-ХІІ неодноразово вносилися зміни та Законом України від 06.06.2017 №2082-VIII «Про внесення зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, та зазначено, що компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Зазначена норма в редакції Закону України від 06.06.2017 №2082-VIII неконституційною не визнавалась.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №760 затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок №760).
Відповідно до п.2 Порядку №760 одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
Пунктом 10 Порядку №760 встановлено, що щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав допомога надається за однією з таких підстав за вибором особи.
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: особам з інвалідністю III групи та дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою - 90 гривень.
Зі змісту зазначених норм слідує, що у 2018-2020 роках виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №562, та становить 90,00 грн.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_1 щорічна допомога на оздоровлення нарахована і виплачена у 2018-2019 роках у розмірі 90,00 грн та буде нарахована і виплачена за 2020 рік у розмірі 90,00 грн.
Отже, допомога на оздоровлення позивачу нарахована та виплачена відповідачем на підставі чинного на час здійснення нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки законодавства.
Суд зауважує, що на час виникнення спірних правовідносин Закону №796-ХІІ не було передбачено виплату позивачу щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 21.11.2018 у справі №202/4104/17, від 11.09.2019 у справі №674/181/17, від 13.11.2019 у справі №331/4450/17.
При цьому, суд констатує, що норми Закону України від 06.06.2017 №2082-VIII неконституційними не визнавалися, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинними.
До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Поряд з вказаним, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004.
Крім того, у рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язуються з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Конституційний Суд України вказав, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному Постановою №562, діяв правомірно та право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення не порушено, а тому позов до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 243-262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій