Справа № 320/3371/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
02 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року, -
У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, Києво-Святошинське ОУ ПФУ у Київській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника - діда та зобов'язання призначити таку пенсію.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на пенсію по втраті годувальника після смерті свого діда, у зв'язку з чим подав до органа Пенсійного фонду України відповідну заяву, однак відповідачем у її задоволені безпідставно відмовлено.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постійно проживає та зареєстрований за однією адресою зі своїм дідом, до дня його смерті, є непрацездатною особою та згідно положень статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є членом сім'ї діда.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи з дитинства.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_2 .
Відповідно до протокола засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у рядового у відставці від 29 грудня 2018 року № 3656 причиною смерті ОСОБА_2 (дід) стала хронічна серцево-судинна недостатність. ХІБС».
Позивач 05 березня 2019 року звернувся до Києво-Святошинського ОУ ПФУ Київської області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника згідно статей 29, 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідач листом від 20 березня 2019 року повідомив, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10 квітня 2012 року за померлого батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дитина померлого годувальника, яка стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років.
19 квітня 2019 року позивач знову звернувся до Києво-Святошинського ОУ ПФУ Київської області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в частині зміни годувальника, а саме з померлого батька ОСОБА_3 на померлого діда ОСОБА_2 .
Листом від 03 березня 2019 року відповідач повідомив, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заміна годувальника неможлива.
Не погоджуючись з діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на момент призначення йому пенсії не міг уважатися непрацездатним членом сім'ї свого діда, а останній не отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV), який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону України №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).
Основним нормативно-правовим актом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2262-ХІІ).
Абзацем 3 статті 1 цього Закону закріплено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Умови призначення пенсії в разі втрати годувальника визначені положеннями статті 29 Закону України №2262-ХІІ.
Відповідно до зазначеної правової норми пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно статті 30 Закону України №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Пунктом «а» частини 4 цієї статті закріплено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.
Як установлено судом, на момент смерті діда позивач перебував на утриманні батька - ОСОБА_3 , у зв'язку з чим він уже отримує пенсію по втраті годувальника - батька.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність у позивача права на отримання пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України №2262-ХІІ.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.М. Кузьмишина
О.Є. Пилипенко