Справа № 620/414/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
02 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртанспбезпека)про визнання протиправною та скасування постанови від 14 січня 2020 року про застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафа у розмірі 17000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при проведенні зважування належного йому транспортного засоба марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом PACION державний номерний знак НОМЕР_2 був використаний зважувальний пристрой без наявності доказів його метрологічної атестації, та перебуваючий у несправному стані. Сам зважувальний пристрій знаходився не на рівній поверхні.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим судом всіх обставин справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перед виїздом до місця призначення було пройдено відповідний контроль та зважування у Філії «Андріяшівський елеватор», за результатами якого жодного перевантаження виявлено не було. Наголошує, що суд не звернув увагу на те, шо в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та в довідці про результати габаритно-вагового контролю відсутнє посилання на зважувальне обладнання, яке було використане посадовими особами управління Укртранспбезпеки при проведенні габаритно-вагового контролю. Судом не з'ясовано з якою періодичністю необхідно проводити повторну перевірку зважувального обладнання. До того ж, за результатами виявлення перевантаження посадовими особами відповідача було дозволено подальший рух транспортного засобу, що суперечить пункту 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 27 червня 2007 року №879.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - змінити, з таких підстав.
Судом установлено, що 05 грудня 2019 року уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області на а/д Р-60 Кролевець - Конотоп - Ромни - Пирятин, 171 км. + 884 м., відповідно до направлення на перевірку №008049, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом PACION державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є позивач, та проведено зважування.
Зважування проводилось на габаритно - ваговому комплексі.
Після проходження габаритно - вагового контролю співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області встановлено, що навантаження на одиночну вісь транспортного засоба складає 12,58 т., при нормативному значенні 11,0 т.
Таким чином, вагові параметри навантаження на одиночну вісь перевищило на 14,36%.
Зважаючи на зазначене, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області віднесено транспортний засіб позивача до великовагових, складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №042649 та розрахунок плати за поїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів №042649 від 05 грудня 2019 року, в якому розраховується плата за проїзд автомобільними дорогами України транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 19,44 евро.
У зв'язку з виявленням відповідних фактів, державними інспекторами складено Акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05 грудня 2019.
За результатами розгляду справи відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» 14 січня 2020 року заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській облаті винесено постанову про застосування до позивача адміністративно - господарського штрафа у розмірі 17000 грн.
Уважаючи таку постанову протиправною, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі та в межах визначених законом повноважень, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Не оцінюючи рішення місцевого суду по суті позовних вимог, колегія суддів уважає за необхідне надати оцінку суб'єктному складу учасників даного спору.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до частини 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно визначення, закріпленого у пункті 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Як убачається зі змісту позову, предметом оскарження виступає постанова про застосування адміністративно-господарського штрафа від 14 січня 2020 року, складена заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена положеннями Порядка здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінета Міністрів України 08 листопада 2006 року №1567 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1567).
Пунктом 3 цього Порядка закріплено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека та її територіальні органи.
Відповідно до пункта 25 Порядка №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 27 Порядка №1567 передбачено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Як закріплено у Положенні про Державну службу України з безпеки на транспорті, яке затверджене постановою Кабінета Міністрів України від 11 лютого 2015 року №105, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно пункта 8 цього Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
У постанові Верховного суду від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 висловлено позицію, що належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував.
Таким чином, саме Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області є належним відповідачем.
Відтак, позовні вимоги заявлено та вирішено до неналежної особи, яка має відповідати за даним позовом.
Відповідно до положень частини 3 та 4 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Частинами 6 та 7 означеної правової норми передбачено, що після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку, а заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Проте, Чернігівський окружний адміністративний суд наведених вимог процесуального закона не дотримався.
Оскільки у апеляційного суду відсутні повноваження направляти справу до суду першої інстанції на новий розгляд, колегія суддів приходить до висновку, що правильним процесуальним наслідком за даних обставин буде зміна рішення суду першої інстанції в частині підстав відмови у задоволенні позову.
Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 272, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Змінити мотивувальну частину рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, виклавши її у редакції цієї постанови.
У решті судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.М. Кузьмишина
О.Є. Пилипенко