Справа № 826/7853/14 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.
02 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», про визнання протиправними дій, скасування наказа та податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року, -
У червні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (далі - третя особа, ПАТ «Омега Банк»), про визнання протиправними дій, скасування наказа та податкового повідомлення - рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000471701 від 20 травня 2014 року в частині суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 150204,31 грн. (348668 грн. - 198463, 69 грн.) та штрафних санкцій в розмірі 37551,08 грн. (87167 грн. - 49615,92 грн.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року повернуто особі, яка її подала.
25 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами. Підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду зазначає про рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року, яким визнано протиправними дії ПАТ «Омега Банк» щодо подання інформації до ДПІ у Печерському районі ДФС у м. Києві про анулювання заборгованості позивача за кредитним договором № 726-Ф від 07 листопада 2006 року та № 1168-Ф від 09 квітня 2008 року, укладеними між позивачем та ЗАТ «Сведбанк Інвест» та отримання внаслідок цього ОСОБА_1 дохода у вигляді додаткового блага.
Одночасно позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що рішення Оболонського районного суду міста Києва вона отримала 22 січня 2020 року. В подальшому, вона зверталась до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявами щодо скасування податкового повідомлення-рішення та подала до Окружного адміністративного суду міста Києва новий позов, проте ухвалою суду від 19 травня 2020 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, позовну заяву повернуто з підстав пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року у відкритті провадження за нововиявленими обставинами про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги, викладені в заяві про перегляд рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що пропуск строка, закріпленого Кодексом адміністративного судочинства України для подання відповідної заяви, обумовлений тривалим розглядом справи судами, також тим, що інші дії позивача, направлені на безпідставне нарахування контролюючим органом грошового зобов'язання з податка на доходи фізичних осіб, не мали позитивного результата. Також наголошує на обмеженні права на доступ до правосуддя, яке закріплене Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 1 частини 1 статті 311Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини 2 цієї правової норми підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Відповідно до частини 5 статті 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами у разі, якщо така заява подана до суду після закінчення строку, визначеного частиною 2 статті 363 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті Кодексу адміністративного судочинства КАС України встановлено, що з урахуванням положень частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 361 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Відповідно до частини 3 статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
Отже, встановлений трирічний строк є присічним, таким, що не може бути поновлений.
Вказана норма процесуального закону є імперативною і зобов'язує суд першої інстанції застосувати процесуальні наслідки у вигляді відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.
Так, місцевим судом встановлено, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року набрала законної сили 11 січня 2016 року.
Отже, трирічний строк, виходячи з дати набрання законної сили даною постановою, закінчився 12 січня 2019 року, проте, заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами подана позивачем у серпні 2020 року.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову заявнику у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України чітко встановлено строк, протягом якого судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами. Такий строк заявником пропущено і поновленню не підлягає.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Колегія суддів звертає увагу на неправильне тлумачення позивачем практики Європейського суду з прав людини, адже жодне його рішення не надає право національним судам поновлювати присічні строки звернення до суду, визначені чинним законодавством.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі №2а-5155/11/1370, від 14 травня 2020 року у справі №2а-1650/11/0970 та від 03 вересня 2020 року у справі №761/22648/18 (2а-478/2008).
Отже, правильність висновків суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовані.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.М. Кузьмишина
О.Є. Пилипенко