Справа № 640/1831/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.
01 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т.
Глущенко Я.Б.
судді:Пилипенко О.Є.
за участю секретаря: Зуєнка Д.П.
за участю:
представника позивача Лук'янець О.О.,
представника відповідача Борозна М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ ТРАНС" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.20 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ ТРАНС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Континіум Транс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Континіум Транс») звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 жовтня 2019 року №00001840502 та №00001850502.
Позовні вимоги мотивовані тим, що господарські операції із контрагентами ТОВ «Пром гарант плюс» та ТОВ «Хімтрейд інвест» підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ «Хімтрейд інвест» та ТОВ «Пром гарант плюс» та пов'язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства, що виключає правомірність відображення відповідних сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств та формування податкового кредиту у межах спірних правовідносин.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. При цьому позивач зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дослідивши в повному обсязі первинні бухгалтерські документи, а також неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 06 травня 2019 року № 20904/6/99-99-01-01-25 та на підставі наказу ДФС України від 28 серпня 2019 року №667 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Альянс Еволюшн», ТОВ «Пром Грант Плюс» та ТОВ «Хімтрейд Інвест» за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року.
За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 13 вересня 2019 року №25/26-15-05-02-01-14/39300993.
Згідно висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306, пункт 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на 1 575 458,00 грн., у т.ч. за 9 місяців 2018 року - 1 575 458,00 грн.; пункту 44.1, 44.2 статті 44, пункту 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 262 576,00 грн., у т.ч. за травень 2017 року на суму 24 338 грн. та вересень 2018 року на суму 238 238 грн.
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року:
№00001840502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 393 864,00 грн., у тому числі за основним платежем на 262 576,00 грн. та за штрафними санкціями 131 288,00 грн.;
№00001850502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 575 458,00 грн.
За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки відповідачем листом від 11 жовтня 2019 року №24760/10/76-15-05-02-01 висновки акта перевірки залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Рішенням ДПС України від 18 листопада 2019 року №9827/6/99-00-08-05-01 за наслідками розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року №00001840502 та №00001850502 зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року №00001840502 та №00001850502 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений статтею 134 Податкового кодексу України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
За приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто, наведені правові норми Податкового кодексу України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ).
Згідно з статтею 180 Податкового кодексу України , платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарських операцій, встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій.
Відповідно до пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Водночас, згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Таким чином реальність господарських операцій повинна підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Пром гарант плюс» (постачальник) укладено договір поставки від 22 вересня 2016 року, за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність покупцю товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару - згідно накладних на товар; одиниця вимірювання - літр; кількість - згідно накладних на товар. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою КМУ від 20 грудня 2012 року №1442.
На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, специфікацій відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткових накладних.
На виконання умов укладеного з ТОВ «Пром гарант Плюс» договору позивачем перераховано на користь останнього 146 030,00 грн.
У той же час, в матеріалах справи відсутні відомості про оплату та податкові накладні.
Позивачем також не надано судам доказів які б підтверджували мету придбання товарів за вказаним договором та подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що ним не надано судам відомості про оплату та податкові накладні оскільки в акті попередньої перевірки встановлено факт постачання та перерахування коштів на рахунок контрагента, а отже, на його думку, такі обставини вважаються визнаними сторонами та не підлягають доказуванню.
У той же час, відсутність вказаних базових первинних документів не дає суду можливості перевірити реальність здійснення (фактичне виконання) господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Пром гарант плюс», правомірність відображення таких операцій у податковому обліку платника податків і формування сум податкових вигод.
Ненадання доказів в спростування виявлених порушень унеможливлює встановити факт придбання, мету та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.
Покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності оспорюваного рішення (дій, бездіяльності) не звільняє позивача від обов'язку доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.
Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Хімтрейд інвест» (постачальник) укладено договір поставки від 17 вересня 2018 року №17/09-2018-141, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на товар та додатках до цього договору, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на базі письмової заявки покупця й зазначаються в додатках до договору, розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які складають невід'ємну частину договору. Якість товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ і на вимогу покупця, супроводжуватись паспортами якості та сертифікатами відповідності заводу-виробника.
На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності, паспортів.
Оплата за поставлений товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого матеріали справи містять копії платіжних доручень та виписки по рахунку.
Позивачем зазначено, що придбані у ТОВ «Хімтрейд інвест» нафтопродукти у подальшому реалізовані контрагенту-покупцю ТОВ «Технологічна транспортна компанія» на підтвердження чого надано копії видаткових накладних та податкових накладних.
Крім того, позивач зазначає, що оскільки придбане пальне у ТОВ «Хімтрейд інвест» у дні купівлі, а саме 25 та 26 вересня 2018 року, було продане іншому контрагенту необхідності здійснювати вигрузку та зберігання придбаних нафтопродуктів у нього не було.
На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, виписаних ТОВ «Хімтрейд інвест» на адресу позивача на поставку нафтопродуктів, товарно-транспортних накладних, паспорт, сертифікат відповідності, платіжні доручення, виписку по рахунку, видаткові та податкові накладні на поставку товару від позивача контрагенту-покупцю ТОВ «Технологічна паливна компанія».
Водночас, позивачем на виконання вимог ухвали не надано суду копій податкових накладних та письмових заявок на товар, передбачених договором з ТОВ «Хімтрейд Інвест», як і не надано пояснень щодо неможливості подання вказаних документів.
Таким чином, на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту відсутності певних первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок доказування та довів правомірність та обґрунтованість висновків акта перевірки щодо безпідставного завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Пром гарант плюс» та ТОВ «Хімтрейд інвест» за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Згідно з частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ ТРАНС" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 02 грудня 2020 року.
Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька
судді:Я.Б. Глущенко
О.Є. Пилипенко