Справа № 620/857/20
02 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку,-
Позивач звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення ОСОБА_1 на день звільнення, 29.12.2018, повного розрахунку у зв'язку із звільненням; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2016-2018 роки за період із 31.12.2018 до дня фактичного розрахунку 31.01.2020, тобто терміном 398 днів із розрахунку 294,92 грн в день у сумі 117 378,16 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 грудня 2018 року по 31 січня 2020 року в сумі 117378,16 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Вказана заява мотивована тим, що судом не було вирішено питання про судові витрати.
Враховуючи, що судове рішення суду апеляційної інстанції було ухвалено в порядку письмового провадження, згідно з ч.3 ст.252 КАС України питання про ухвалення додаткового рішення також підлягає вирішенню в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.6 наведеної статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції підтверджується договором про надання юридичних послуг №б/н від 26.02.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Міжнародний правовий захист», додатком №1 до вказаного договору - протокол погодження договірної ціни від 26.02.2020, актом прийняття-передачі наданих послуг від 05.03.2020, квитанцією до прибуткового касового ордера №19 від 05.03.2020, ордером на надання правової допомоги серії ЧН №074650 від 05.03.2020, копією свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000616 (а.с.22-28).
Матеріали справи не містять жодних заперечень відповідача щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
За таких обставин, беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для розподілу судових витрат на правничу допомогу понесених позивачем в суді першої інстанції пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб з середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні та відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18%, то за рахунок бюджетних асигнувань позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу, понесені позивачем в суді першої інстанції пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 5170,92 грн. (6306,00 грн. х 82%), які мають бути присуджені на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 як суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 252, 325 КАС України, колегія суддів,-
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5170,92 грн. (п'ять тисяч сто сімдесят грн. 92 коп.).
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст додаткової постанови складено 02 грудня 2020 року
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма