Справа № 620/1258/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач Шурко О.І.
30 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31" про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" про визнання протиправною та скасування постанови начальника Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" від 10.02.2020 "Про поміщення засудженого в карцер установи виконання покарань" про поміщення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу; визнання протиправною та скасування постанови начальника Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" від 10.02.2020 "Про накладення дисциплінарного стягнення" на ОСОБА_1 у вигляді догани; визнання протиправною та скасування постанови начальника Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" від 19.02.2020 "Про накладення стягнення", якою ОСОБА_1 оголошено попередження.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ст. 311 суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Зважаючи на те, що в судове засідання учасники справи не з'явились, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з обов'язковою участю сторін, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 26.01.2004 до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, відбуває покарання в Державній установі "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" з 19.04.2012 (а.с. 7).
05.02.2020 в ході об'єктового обшуку камери № 50 в присутності засудженого ОСОБА_1 було виявлено та вилучено мобільний телефон "motо" модель "Lacrosse" Duos, імеі1: НОМЕР_1 ; імеі2: НОМЕР_2 з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора "Vodafone" № НОМЕР_3 , без зарядного пристрою, та мобільний телефон "Motorola", імеі встановити не вдалося, з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора "Vodafone" № НОМЕР_4 , без зарядного пристрою, про що складено відповідний акт та протокол вилучення (а.с. 11, 16).
Заступник начальника відділу режиму і охорони Коропець Сергій, інспектор відділу режиму і охорони Овчинник Дмитро та молодший інспектор відділу режиму і охорони Лопатинський Ігор подали на ім'я начальника Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" рапорти, згідно яких повідомили, що 05.02.2020 в ході об'єктового обшуку камери № 50, в якій утримуються двоє засуджених до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в нішах столу було виявлено дві схованки, виготовлені з картону та пофарбовані зеленою фарбою під колір столу. При відкритті даних схованок було виявлено та вилучено мобільний телефон "motо" модель "Lacrosse" Duos, імеі1: НОМЕР_1 ; імеі2: НОМЕР_2 з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора "Vodafone" № НОМЕР_3 , без зарядного пристрою, зі слів засудженого ОСОБА_1 даний мобільний телефон належить йому та мобільний телефон "Motorola" імеі- встановити не вдалося, з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора "Vodafone" № НОМЕР_4 , без зарядного пристрою, зі слів засудженого, ОСОБА_3 даний мобільний телефон належить йому, просили провести за вказаним фактом службове розслідування (а.с. 39-41).
Згідно актів від 07.02.2020, підписаних старшим оперуповноваженим оперативної групи Кізя В. , оперуповноваженим оперативної групи Свириденком О. та начальником відділу режиму і охорони державної установи Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" Гаркавенком А. засуджений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від надання письмових пояснень стосовно вилучення у нього 05.02.2020 мобільного телефону та сім-карти, відмовився від підписання аркушів ознайомлення з положеннями статей 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України (а.с. 43-47).
За результатами засідання, оформленого протоколом № 7 від 10.02.2020, дисциплінарна комісія за злісне порушення вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Міністерством юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018, прийняла рішення застосувати крайній захід дисциплінарного стягнення відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , 1968 року народження, у вигляді поміщення до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу (а. с. 38).
Постановою Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" від 10.02.2020 за злісне порушення установленого порядку відбування покарання до засудженого ОСОБА_1 застосовано захід стягнення у виді поміщення в карцер строком на 14 діб без виведення на роботу. Постанова була оголошена засудженому, порядок оскарження накладеного стягнення роз'яснено, про що поставлено позивачем свій підпис (а.с. 9).
10.02.2020 у період о 11:10 год., співробітниками УВП №31 під час проведення обшуку перед поміщенням до карцеру засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в його особистих речах, виявлено та вилучено сім-карту серійний номер НОМЕР_5 , про що складено відповідний протокол вилучення № 9 від 10.02.2020 (а.с. 52).
Черговий помічник начальника установи майора внутрішньої служби Пономарчук В.В., оперуповноважений оперативної групи капітана внутрішньої служби Свириденко О.О. , молодший інспектор відділу режиму і охорони старшого сержанта внутрішньої служби Андросенко О.О. подали на ім'я начальника Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" рапорти, згідно яких повідомили, що 10.02.2020, приблизно а 11 год. 10 хв. під час проведення обшуку засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 перед поміщенням до карцеру, у нього в особистих речах виявлено одну сім-карту № НОМЕР_5 , мобільного оператора встановити неможливо у зв'язку з тим, що назва стерта (а.с. 49-51).
Згідно акту від 10.02.2020, підписаного старшим оперуповноваженим оперативної групи Кізя В. , оперуповноваженим оперативної групи Свириденком О. та начальником відділу режиму і охорони державної установи Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" Гаркавенком А. засуджений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від надання письмових пояснень стосовно вилучення у нього 10.02.2020 сім-карти № НОМЕР_5 (а.с. 53).
За результатами засідання, оформленого протоколом № 8 від 17.02.2020, дисциплінарна комісія за злісне порушення вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Міністерством юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018, прийняла рішення застосувати захід дисциплінарного стягнення відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , 1968 року народження, у вигляді догани (а. с. 14).
Постановою Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" від 17.02.2020 за злісне порушення установленого порядку відбування покарання до засудженого ОСОБА_1 застосовано захід стягнення у виді догани. Постанова була оголошена засудженому, порядок оскарження накладеного стягнення роз'яснено, про що поставлено позивачем свій підпис (а.с. 54).
Черговим помічником начальника установи майора внутрішньої служби Пономарчуком В.В. , молодшим інспектором відділу режиму і охорони Скрипкою Є.М., старшим по корпусному відділенню Гулим В.В. 10.02.2020 подано на ім'я начальника Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" рапорти, згідно яких повідомлено, що 10.02.2020 близько 14 год. 35 хв. ОСОБА_1 перебуваючи в карцері № 3 намагався встановити між камерний зв'язок з іншими засудженими шляхом перекрикування через віконну кватирку. На зроблені зауваження персоналом установи щодо припинення своїх дій не реагував (а.с. 60-62).
Начальником відділу соціально-виховної та психологічної роботи С. Субетто 13.02.2020 на ім'я начальника Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" подано рапорт, згідно якого повідомив про проведену із засудженим ОСОБА_1 бесіду під час якої останній вів себе зухвало, на нормалізацію відносин з адміністрацією установи не погоджувався, провину не визнавав. Тому начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи Субетто О.С. , пропонував застосувати до засудженого заходи стягнення у вигляді попередження (а.с. 57).
Актом від 13.02.2020 зафіксовано, що засуджений до довічного утримання ОСОБА_1 стосовно порушення вимог режиму відбування покарання, яке виразилося в тому, що 10.02.2020 засуджений близько 14 год. 45 хв. намагався встановити між камерний зв'язок з іншими засудженими, відмовився від надання письмового пояснення (а.с. 55), а також відмовився від підписання аркушів ознайомлення з положеннями статей 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України (а.с. 56, 59).
За результатами засідання, оформленого протоколом № 8 від 17.02.2020, дисциплінарна комісія за порушення режиму відбування покарання відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , 1968 року народження, прийняла рішення про накладення стягнення у вигляді попередження (а. с. 18).
Постановою Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)" від 18.02.2020 за порушення установленого порядку відбування покарання до засудженого ОСОБА_1 застосовано захід стягнення у виді попередження. Постанова була оголошена засудженому, порядок оскарження накладеного стягнення роз'яснено, про що поставлено позивачем свій підпис (а.с. 17).
Вважаючи вказані постанови відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що відповідачем протиправно було винесено постанови про поміщення засудженого в карцер, про застосування догани та попередження.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) передбачено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
Згідно ст. 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України.
Відповідно до ст. 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (ч. 1, 2, 4ст. 7 КВК України).
За правилами ч. 3 ст.107 КВК України засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі визначені ст.132 КВК України, згідно з ч.1 якої за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення:
-попередження;
-догана;
-сувора догана;
-грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;
-скасування поліпшених умов тримання;
-поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
-поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
-переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Частинами 1, 2, 8, 16 ст.134 КВК України передбачено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.
Злісним порушенням установленого порядку відбування покарання є вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів; виготовлення, зберігання, придбання, розповсюдження інших заборонених предметів, участь у настільних азартних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинення дрібного хуліганства; систематичне ухилення від лікування захворювань, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб (частина перша статті 133 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюються Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 за № 1010/32462 (далі - Правила).
Ці Правила обов'язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи. (абзац другий пункту 1 розділу I Правил).
Згідно пункту 4 розділу II Правил засудженим забороняється, серед іншого, придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в установах виконання покарань за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено (додаток 3).
Так, згідно додатку 3 до Правил засудженим заборонено мати радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку, пейджери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади (засудженим, які тримаються у виправних центрах, дозволяється зберігати та користуватися мобільними телефонами у порядку, встановленому пунктом 2 розділу XIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань).
Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м'яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого (частина тринадцята статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Згідно частини шістнадцятої статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов'язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид.
Частиною першою статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.
Крім того, частинами шостою, сьомою статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.
Колегія суддів звертає увагу, що в протоколах засідання дисциплінарної комісії від 10.02.2020 та від 17.02.2020 не відображено, що на засіданні комісії були присутні члени комісії, без зазначення відповідних посад та прізвищ таких осіб, хто виступав на засіданні.
Як було зазначено, рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії, разом з тим, відповідачем не надано протоколів засідання комісії, які б містили інформацію щодо кількісного складу комісії, про результати голосування, якою кількістю голосів прийнято рішення, що ставить під сумнів повноважність самої комісії, наявність кворуму під час прийняття рішення та результати розгляду питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, посадовими особами відповідача ні під час проведення обшуку та вилучення заборонених предметів, ні під час винесення спірних постанов, не було з'ясовано мотиви вчинення порушення засудженим ОСОБА_10 , його поведінку до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відмовився від надання письмових пояснень, однак відсутні відомості про те, що позивач відмовився від усних пояснень, які мав право надати на засіданні дисциплінарної комісії. Протоколи засідання дисциплінарної комісії від 10.02.2020 та 17.02.2020 не містять відомостей щодо присутності на засіданні дисциплінарної комісії засудженого ОСОБА_1 .
Отже, всупереч ч. 6 ст. 135 Кримінально-виконавчого кодексу України відповідачем не забезпечено обов'язкову присутність позивача на засіданні дисциплінарної комісії. А 17.02.2020 засідання дисциплінарної комісії проведено в період перебування засудженого ОСОБА_1 у карцері, куди його було поміщено 10.02.2020 строком на 14 діб, що взагалі виключало можливість обов'язкової присутності позивача на засіданні дисциплінарної комісії.
Абзац другий пункту 2 розділу XХI Правил застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення та про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер, переведення засудженого до ПКТ (ОК) (після винесення відповідного рішення судом) установи виконання покарань (додатки 23, 24).
Згідно з пунктом 5 розділу XXІ Правил підставою для приймання та тримання засуджених у ДІЗО та карцерах є постанова про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань, винесена начальником установи виконання покарань або особою, яка виконує його обов'язки, на підставі рішення дисциплінарної комісії з визначенням строку тримання. Постанова про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань, рішення суду про переведення засудженого до ПКТ (ОК) оголошуються засудженому під підпис. У разі відмови засудженого поставити підпис про ознайомлення адміністрацією установ виконання покарань складається акт у довільній формі.
Так, додаток 24 Правил містить форму постанови про поміщення засудженого(ї) в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань, яка передбачає відображення в ній характеру вчиненого правопорушення та причин та умов, у зв'язку з чим необхідна ізоляція засудженого(ї).
Колегія суддів зауважує, що постанова від 10.02.2020 про поміщення засудженого ОСОБА_1 в карцер установи виконання покарань не є детально вмотивованою, не містить причин та умов, у зв'язку з чим необхідно було помістити позивача в карцер на 14 діб. Відповідачем також не доведено необхідності застосування до позивача саме такого виду дисциплінарного стягнення як поміщення в карцер на 14 діб і неможливості застосувати більш м'якого дисциплінарного стягнення.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів зазначає, що з огляду на процедурні порушення, допущені відповідачем під час прийняття спірних рішень, відсутність детального мотивування, причин та умов, які слугували для застосування саме вказаних дисциплінарних стягнень, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем протиправно було винесено постанови про поміщення засудженого в карцер, про застосування догани та попередження.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31" - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Кузьменко В.В.