01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Кошель Л.М.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
01 грудня 2020 року Справа № 357/4909/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до поліцейського ВРПП Білоцерківського ВП
Головного управління Національної поліції у Київській області старшого сержанта поліції Литвина Богдана Миколайовича, Головного управління Національної поліції у Київській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського ВРПП Білоцерківського ВП Головного управління Національної поліції у Київській області старшого сержанта поліції Литвина Богдана Миколайовича (далі - відповідач-1), Головного управління Національної поліції у Київській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправною та скасування постанови серії БАА № 210676 від 24.04.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст.121 КУпАП.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів вчинення позивачем правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що позивачем було вчинено правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин і з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.04.2020 ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений відповідачем-1.
У цей же день, 24.04.2020 поліцейським ВРПП Білоцерківського ВП старшим сержантом поліції Литвином Б.М. винесено постанову серії БАА № 210676 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст.121 КУпАП, в якій вказано, що водій керував транспортним засобом в якого в темну пору доби неосвітлювався задній д.н.з., що не читався з відстані 20-ти метрів.
Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2.9 «в» ПДР 12.4 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно з частиною шостою статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч.6 ст.121 цього Кодексу.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
У ст. 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395).
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів прийти до правового висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 73, 74 КАС України.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 «в» ПДР, а саме здійснено керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби /Т.1 а.с.4/.
Разом з тим, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження доказів, які б підтверджували вчинення позивачем вказаного порушення ПДР, відповідачами не надано і у оскаржуваній постанові також не міститься жодних відомостей про здійснення фото чи відеофіксації відповідного порушення, наявність вказаних доказів тощо.
Тож, посилання апелянта на фотознімки, які суду ним так і не надані, та за відсутності при цьому запису про відповідний засіб фіксації у самій постанові, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Доводи апелянта про те, що позивач вчинив правопорушення, за яке його і було притягнуто до відповідальності, є не обґрунтованими, з підстав, зазначених вище.
Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо протиправності прийнятої відповідачем спірної постанови та наявності достатніх і необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення цього позову.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2020 року - без змін. .
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Судового рішення виготовлено 01 грудня 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: