Справа № 810/3530/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
30 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0025991413, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області 11 липня 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Технопромсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) визначено податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2998156,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0026011413, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області 11 липня 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Технопромсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1143628,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0026001413, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області 11 липня 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Технопромсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) зменшено розмір відємного значення з податку на додану вартість на 2187657,00 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромсервіс ЛТД» задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки від 26.05.2017 №337/10-36-14-13/30531000, висновки про нереальність фінансово-господарських операцій ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» з ТОВ «Бан Тек» є обґрунтованими а відтак позивачем протиправно сформовано валові витрати та податковий кредит за результатом взаємовідносин з вказаним суб'єктом господарювання.
Апелянтом зазначається, що згідно пояснень керівника ТОВ «Бан Тек» наданих в рамках кримінального провадження, товариство створено без мети зайняття підприємницькою діяльністю.
Крім того, апелянтом заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів вважає за необхідне його задовольнити, замінити відповідача - Головне управління ДФС у Київській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області, з огляду на наступне.
Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.
Зокрема, згідно переліку додатку 2, до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 Головне управління ДФС у Київській області реорганізовано шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у Київській області.
Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 року функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики із адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби із правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припинено, а контроль за дотриманням таких функцій та повноважень покладено на Державну податкову службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 року, № 26, ст. 900).
Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Головного управління ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зареєстрований 26.10.2020 року за вх. № 40981, відповідно до якого позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.
Розгляд справи було призначено в судове засідання 26.11.2020 року, в судове засідання з'явився представник апелянта, представник позивача в судове засідання не з'явився, однак до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника товариства.
Колегія суддів враховує вказане клопотання, однак зважаючи, що позивач є юридичною особою факт хвороби представника не перешкоджає можливості належного представництва інтересів товариства у судовому засіданні
Більш того, в силу приписів статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів ст.. 311 КАС країни розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бан Тек» за весь період взаємовідносин. За результатом перевірки складено акт від 26.05.2017 №337/10-36-14-13/30531000 (надалі - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено допущення ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» порушень податкового законодавства, а саме:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 2998156,00 грн;
- пункту 198.1, 198.2, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було занижено податок на додану вартість на 1143628,00 грн., у тому числі за жовтень 2015 року на 503103,00 грн., за листопад 2015 року на 640525,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2187657,00 грн.
Висновок контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовано відсутністю настання реальних наслідків за господарськими операціями позивача з ТОВ «Бан Тек».
На підставі акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0025991413 від 11.07.2017, яким позивачеві збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2998156,00 грн;
- №0026001413 від 11.07.2017, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2015 року на 2187657,00 грн;
- №0026011413 від 11.07.2017, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1429535,00 грн, у тому числі на 1143628,00 грн за основним платежем та 285907,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу, якими ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з частинами першої - третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг/товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт їх отримання із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.
З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати факт придбання товарів та його подальшого використання для цілей, що прямо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, висновки податкового органу щодо заниження зобов'язання з податку на прибуток та завищення податкового кредиту обґрунтовано не підтвердженням існування у контрагента позивача можливості виконати свої зобов'язання за правочинами укладеним з позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2015 року між позивачем та ТОВ «Бан Тек» як постачальником укладено договір поставки, у порядку та на умовах якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого визначається сторонами у специфікації до договору.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії специфікації №1 до договору поставки від 21.10.2015, сторони домовились про поставку обладнання, а саме: боксу КЕП 30.30.18-1.0, комплексу «Флоутек» у комплекті, комплекту ПУ100/100, комплекту ПУ100/63, комплекту ПУ150/63, комплекту ПУ200/63, комплекту ПУ300/100, комплекту ПУ50/63, комплекту 80/63, лічильнику газу ГУВР ДУ 100, лічильнику газу ГУВР ДУ 80, терміналу МС52 іТ, шафи обчислювальної, шафи термоізольованої ШТ-100, шафи термоізольованої ШТ-150, шафи термоізольованої ШТ-200, шафи термоізольованої ШТ-300, шафи термоізольованої ШТ-50, шафи термоізольованої ШТ-80.
Крім того, між позивачем та ТОВ «Бан Тек» укладено договір поставки від 27.11.2015 №27-11/15, у порядку та на умовах якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого визначається сторонами у специфікації до договору.
У специфікації №1 до договору поставки від 27.11.2015 №27-11/15 сторони домовились про поставку обладнання, а саме: блоку прямоточних ділянок в комплекті з УЗЛ ДУ 100, блоку прямоточних ділянок у комплекті з УЗЛ ДУ 80, комплекту ПУ150/63, комплекту ПУ200/63, комплекту ПУ300/63.
В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем до матеріалів справи додано копії:
- видаткових накладних № 1538 від 27.11.2017 на суму 1866649,14 грн, № 1537 від 27.11.2015 на суму 4114210,13 грн, № 1514 від 21.10.2015 на суму 12790,00 грн, № 1512 від 21.10.2015 на суму 2661250,00 грн, № 1513 від 21.10.2015 на суму 1257980,00 грн, № 1510 від 22.10.2017 на суму 117000,00 грн, № 1511 від 22.10.2015 на суму 63900,00 грн, № 1578 від 28.11.2015 на суму 3468928,61 грн, № 1515 від 22.10.2015 на суму 2825000,00 грн, № 1516 від 22.10.2015 на суму 3600000,00 грн;
- податкових накладних № 2 від 21.10.2015 на суму 2661250,00 грн, у тому числі ПДВ 443541,67 грн, № 3 від 21.10.2015 на суму 1257980,00 грн, у тому числі ПДВ 209663,33 грн., № 4 від 21.10.2015 на суму 12790,00 грн, у тому числі ПДВ 2131,67 грн, № 5 від 22.10.2015 на суму 63900,00 грн, у тому числі ПДВ 10650,00 грн, № 9 від 22.10.2015 на суму 117000,00 грн, у тому числі ПДВ 19500,00 грн, № 7 від 22.10.2017 на суму 2825000,00 грн, у тому числі ПДВ 470833,33 грн, № 8 від 22.10.2015 на суму 3600000,00 грн., у тому числі ПДВ 600000,00 грн, № 32 від 27.11.2015 на суму 1866649,14 грн, у тому числі ПДВ 311108,19 грн., №33 від 27.11.2015 на суму 4114210,13 грн., у тому числі ПДВ 685701,69 грн, № 34 від 28.11.2015 на суму 3468928,61 грн, у тому числі ПДВ 578154,77 грн;
- копії банківських виписок про перерахування на користь ТОВ «Бан Тек» коштів у загальній сумі 13798485,07.
Надаючи правову оцінку спірним взаємовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із змісту вказаних договорів поставки,укладених між позивачем та ТОВ «Бан Тек», такі за своїм змістом є типовими та окремого дослідження не потребуються.
Так пунктом 4 договорів встановлено умови поставки товарів, зокрема, постачання товару здійснюється на умовах та в терміни встановлені специфікацією.
Натомість, як специфікація до договору поставки від 21.10.2015 так і до договору поставки від 27.11.2015 №27-11/15 не визначено умови та терміни поставки. Також, позивачем як до перевірки так і суду не надано документальних підтверджень чи пояснень з приводу способу, строків та умов поставки товарів за правочинами укладеними з ТОВ «Бан Тек».
Також, відповідно до змісту пункту 4 договорів, товар, що поставляється повинен бути розміщеним в тарі та/або упаковці, про готовність товару до відвантаження постачальник повідомляє покупця письмово (листом,факсимільним повідомленням або електронною поштою).
Поряд із цим, позивачем як до перевірки та і суду не надано доказів повідомлення ТОВ «Бан Тек» про готовність товару до відвантаження.
Також, за змістом договорів укладених між позивачем та ТОВ «Бан Тек», зокрема пункту 3, встановлено обов'язок товариства надати позивачу на підтвердження якості поставленого товару паспорт з відповідними дозволами експлуатація ми обладнання на території України.
Позивачем як до перевірки так і суду не надано доказів виконання ТОВ «Бан Тек» пункту 3 зазначених договорів.
Відтак, за результатом дослідження наданої позивачем первинної документаці по взаємовідносинам із зазначеним підприємством, не можливо підтвердити факт поставки ТОВ «Бан Тек» товарів.
Колегія суддів приходить до переконання, що надані докази не підтверджують реального виконання господарських операцій із вказаним контрагентом позивача по укладеним договорам, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи слід зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які мають складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.
Однак, надані позивачем первинні документи належним чином не підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бан Тек».
В даному випадку, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що платник підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог та відповідно скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Поряд із цим, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на пояснення директора ТОВ «Бан Тек» надані в рамках кримінального провадження №32016110200000073 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212 та 358 КК України, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції зазначені обставини не встановлені вироком суду що набрав законної сили.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо протиправності спірної податкової вимоги та наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Відповідача підкріплені належними та допустимими доказами, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Київській області викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким у задоволенні адміністративного позову позивачу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 30.11.2020 р.)