Справа № 640/10549/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
01 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Мельничука В.П.,
Шурка О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Імпекс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними певних дій та зобов'язання утриматися від таких дій, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Феррум-Імпекс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2019 № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» (код 39198396)»;
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2019 № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» (код 39198396)» та зобов'язати утриматися відповідача від проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс».
Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ та дії відповідача щодо проведення перевірки є незаконними та протиправними, оскільки не узгоджуються з нормами Податкового кодексу України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року позовні вимоги - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30.05.2019 № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» (код 39198396)».
Визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2019 № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» (код 39198396)».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовні вимоги є безпідставними такими, що не підлягають скасуванню, оскільки контролюючий орган діяв в межах наданих йому повноважень та вимог чинного законодавства України.
Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що оскільки позивач здійснював реалізацію групи підакцизних товарів (нафтопродуктів) без попередньої реєстрації в органах Державної фіскальної служби платником акцизного податку, відтак наявні підстави для проведення перевірки згідно наказу від 30.05.2019 № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс».
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що відповідачем прийнято оскаржуваний наказ за відсутності достатніх підстав для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс», чим порушено вимоги пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України.
Крім того, позивач просить стягнути судові витрати з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі 33 842 грн (28842 грн у суді першої інстанції та 5000 грн у суді апеляційної інстанції).
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача було надіслано запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» вих. № 56854/10/26-15-40-01-23 від 28.03.2019 із вимогою надати копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин при придбанні та реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів), виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами-контрагентами у періоді з 01.02.2019 по 28.02.2019, а саме: укладені договори купівлі-продажу та інші договори, як і укладені із підприємствами-контрагентами; податкові накладні, видаткові накладні або акти виконаних робіт; документи, що підтверджують транспортування продукції, надання робіт (послуг); форми розрахунків (грошова, вексельна, взаємозалік), стан таких розрахунків станом на кінець періоду, що перевіряється, та на дату запиту, платіжні доручення; наявності відповідних складських приміщень, умов зберігання товарно-матеріальних цінностей, документального оформлення їх руху (оприбуткування, переміщення та відвантаження), проведення (в разі необхідності) інвентаризації та/або опитування матеріально-відповідальних осіб; відображення у первинних документах та документах бухгалтерського обліку проведених операцій; фактичної наявності у підприємства транспортних засобів, матеріальних і фінансових ресурсів, наявності необхідної кількості працюючих із відповідними фаховими знаннями для здійснення виробництва (надання послуг, виконання робіт) тощо (у разі виробництва).
Вказаний запит був отриманий позивачем 02.04.2019.
19 квітня 2019 року листом (вих. № 1904/2019 від 19.04.2019) позивач повідомив відповідача про те, що одним із видів діяльності товариства є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами та між ТОВ «Феррум-Імпекс» та Компанією «AGTG S.A» було укладено зовнішньоекономічний контракт № 05/02/19-AG/FI від 05.02.2019, відповідно до умов якого Компанія «AGTG S.A» зобов'язана передати, а ТОВ «Феррум-Імпекс» прийняти та оплатити нафтопродукти в об'ємі до 25 000,00 тон;
У подальшому, зметою подальшої реалізації придбаного у Компанії «AGTG S.A» дизельного палива, ТОВ «Феррум-Імпекс» уклало із ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» договір поставки нафтопродуктів № 50/50110 від 05.02.2019.
На підтвердження проведених господарських операцій позивач подав контролюючому органу копії договорів та додаткових угод до них, копії попередніх та фінальних інвойсів, копії специфікацій, копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних, копії податкових накладних, копії залізничних накладних, копії паспортів якості, копії вантажно-митних декларацій, копії платіжних доручень та банківських виписок, копію договору доручення про надання послуг із декларування товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; копії рахунків на оплату послуг митного брокера, копії актів надання послуг митного брокера тощо.
Разом з тим, 30.05.2019 начальником Головного управління ДФС у м. Києві Демченко Л. Д. на підставі п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, ст. 79 ПК України було прийнято наказ № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» (код 39198396)», яким наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Феррум-Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні та реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів), виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами-контрагентами у періоді з 01.02.2019 по 31.03.2019, тривалістю 5 робочих днів з 03.06.2019.
Вважаючи наказ та дії щодо проведення документальної позапланової податкової перевірки протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у оскаржуваному наказі податковий орган, посилаючись на п.п. 78.1.1. п. 78.1 статті 78 ПК України, не зазначив ані конкретних недоліків наданих позивачем пояснень, ані обґрунтованих причин, чому поданих позивачем документів є недостатньо, та не конкретизувало, яких саме документів не вистачає, відтак прийняття спірного наказу відповідачем відбулось без належної на те правової підстави, відтак такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
У даному випадку, задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2019 № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» (код 39198396)» є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.
Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання відповідача утриматися від проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» задоволенню не підлягають, оскільки зобов'язання Головного управління ДФС у м. Києві утриматись від проведення документальної планової невиїзної перевірки позивача без конкретизації такої перевірки буде втручанням у дискреційні повноваження податкового органу, адже за умов дотримання вимог податкового законодавства відповідач наділений правом проводити податкові перевірки платників податків.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Згідно п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
У силу вимог п.п. 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Відтак, податковий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є документальні позапланові перевірки.
У відповідності п. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для видачі оскаржуваного наказу слугував саме пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
За змістом пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Отже, зазначена правова норма чітко визначає, що перевірка може бути призначена за наявності одночасно таких умов:
- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства;
- направлення контролюючим органом платнику податків письмового запиту із зазначенням в ньому виявленої недостовірністі даних та відповідної декларації;
- ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до абзацу 1-3 пункту 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
5-1) виявлено недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом;
5-2) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної держави, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, про виявлення таким органом помилок, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунка особи, яка є резидентом відповідної іноземної держави, або про невиконання фінансовим агентом зобов'язань, передбачених таким міжнародним договором;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
Аналізуючи вищевикладені положення Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка може бути проведена податковим органом в порядку пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України лише у разі ненадання документів та відповідних письмових пояснень платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, право надіслання якого поставлено законодавцем в залежність від отримання податкової інформації, яка свідчить про наявність фактів порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Таким чином, як отримана контролюючим органом податкова інформація, так і направлений за результатом її аналізу платнику податків письмовий запит, мають містити посилання на факти виявлених порушень цим платником податків вимог чинного законодавства, для з'ясування яких і витребовуються певні документи.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем на адресу позивача було надіслано запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» вих. № 56854/10/26-15-40-01-23 від 28.03.2019 із вимогою надати копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин при придбанні та реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів), виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами-контрагентами у періоді з 01.02.2019 по 28.02.2019, а саме: укладені договори купівлі-продажу та інші договори, як і укладені із підприємствами-контрагентами; податкові накладні, видаткові накладні або акти виконаних робіт; документи, що підтверджують транспортування продукції, надання робіт (послуг); форми розрахунків (грошова, вексельна, взаємозалік), стан таких розрахунків станом на кінець періоду, що перевіряється, та на дату запиту, платіжні доручення; наявності відповідних складських приміщень, умов зберігання товарно-матеріальних цінностей, документального оформлення їх руху (оприбуткування, переміщення та відвантаження), проведення (в разі необхідності) інвентаризації та/або опитування матеріально-відповідальних осіб; відображення у первинних документах та документах бухгалтерського обліку проведених операцій; фактичної наявності у підприємства транспортних засобів, матеріальних і фінансових ресурсів, наявності необхідної кількості працюючих із відповідними фаховими знаннями для здійснення виробництва (надання послуг, виконання робіт) тощо (у разі виробництва).
Однак, у вказаному запиті лише було скеровано увагу позивача на проведення аналізу його податкової звітності при придбанні та реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів), виду, обсягу і якості операцій та розрахунків за лютий 2019 року та зазначено про необхідність надання відповідних пояснень та документального підтвердження із підприємствами-контрагентами у періоді з 01.02.2019 по 28.02.2019.
19 квітня 2019 року листом (вих. № 1904/2019 від 19.04.2019) позивач повідомив відповідача про те, що між ТОВ «Феррум-Імпекс» та Компанією «AGTG S.A» було укладено зовнішньоекономічний контракт № 05/02/19-AG/FI від 05.02.2019, відповідно до умов якого Компанія «AGTG S.A» зобов'язана передати, а ТОВ «Феррум-Імпекс» прийняти та оплатити нафтопродукти в об'ємі до 25 000,00 тон та з метою подальшої реалізації придбаного у Компанії «AGTG S.A» дизельного палива, ТОВ «Феррум-Імпекс» уклало із ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» договір поставки нафтопродуктів № 50/50110 від 05.02.2019.
На підтвердження проведених господарських операцій позивач подав контролюючому органу відповідні первинні документи.
Разом з тим, 30 травня 2019 року начальником Головного управління ДФС у м. Києві Л на підставі п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, ст. 79 ПК України було прийнято наказ № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» (код 39198396)», яким наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Феррум-Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні та реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів), виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами-контрагентами у періоді з 01.02.2019 по 31.03.2019, тривалістю 5 робочих днів з 03.06.2019.
Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наданий контролюючим органом запит про надання інформації № 56854/10/26-15-40-01-23 від 28.03.2019 містив зазначення щодо надання інформації по взаємовідносинам лише за лютий 2019 року.
У той час у спірному Наказі було зазначено, що перевірка проводилась по взаємовідносинах із підприємствами-контрагентами вже у періоді з 01.02.2019 по 31.03.2019.
При цьому, контролюючий орган, у оскаржуваному наказі, посилаючись на п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України, не зазначив ні конкретних недоліків наданих позивачем пояснень, обґрунтованих причин, чому поданих позивачем документів є недостатньо, та не конкретизувало, яких саме документів не вистачає.
Так, Верховний Суд, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі №813/1041/18 зазначив, що реалізація підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачає необхідність наведення податковим органом у змісті запиту конкретних порушень, вчинених платником податків, а не лише вживання загальних формулювань та суто посилання на норми податкового законодавства.
Крім того, з метою застосування такого підходу необхідно, щоб зі змісту спірного наказу вбачалося за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу, а не юридичну для призначення відповідної перевірки, тобто конкретні обставини податкового правопорушення.
З аналізу змісту наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 30.05.2019 №7390, вбачається, що у вказаному документі відсутня будь-яка інформація щодо фактичних підстав проведення перевірки, зокрема, не вказано про ненадання або надання позивачем відповіді на запит контролюючого органу, що свідчить про неналежне оформлення спірного наказу.
Слід зазначити, що невиконання вимог закону щодо наявності підстави для призначення та проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2019 № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» (код 39198396)».
З огляду на вказане, позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум Імпекс» на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2019 № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» (код 39198396)» є також такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, вимоги щодо зобов'язання утриматись відповідача від проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» є безпідставними, так як задоволення вимог у такий спосіб буде втручанням у дискреційні повноваження податкового органу, адже за умов дотримання вимог податкового законодавства відповідач наділений правом проводити податкові перевірки платників податків.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33842 грн, колегія суддів звертає увагу на наступне.
У статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що заявлені позивачем витрати у розмірі 33842 грн, складаються з витрат у сумі 28842 грн, понесених як в суді першої інстанції, та витрат у розмірі 5000 грн. понесених в суді апеляційної інстанції.
Однак, враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, відтак суд апеляційної інстанції не змінює розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України, тому заява позивача в частині стягнення з відповідача витрат у розмірі 28842 грн не підлягає до задоволення.
Стосовно понесених ТОВ «Феррум-Імпекс» витрат у суді апеляційної інстанції у сумі 5000 грн, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Полєтаєвим Ігорем Олексійовичем укладено договір про надання правової допомоги від 10.06.2019 №1-10/06/2019.
Відповідно до пункту 1.1 Договору адвокат приймає доручення по наданню правової допомоги, професійної правничої допомоги Клієнту з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень - наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2019 № 7390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феррум-Імпекс» (код 39198396)»; оскарження дій Головного управління ДФС у м. Києві з проведення перевірки на підставі цього наказу; оскаржити у разі необхідності супутні та пов'язані рішення, дії, бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві; скласти заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, необхідні для виконання прийнятого доручення; представляти інтереси клієнта у суді першої інстанції.
Згідно пункту 3.2 такого Договору за підготовку документів, складання позовної заяви, подання позову до суду, представництво в суді першої інстанції сторони визначили гонорара у розмірі 25000 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн до суду апеляційної інстанції позивачем надано:
- додатковий договір від 05 листопада 2020 року до договору від 10.06.2019 №1-10/06/2019, згідно пункту 3 якої сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 3.6 наступного змісту: «за підготовку відзиву на апеляційну скаргу по справі №640/10549/19, його подачу до суду апеляційної інстанції (Шостого апеляційного адміністративного суду») Сторони визначили гонорар у розмірі 5000 грн. умова оплати - попередня оплата впродовж 3 (трьох) днів з моменту отримання рахунку від адвоката;
- квитанцію до прибуткого касового ордеру №40 від 12 листопада 2020 року у сумі 5000 грн.
Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними.
Так, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що вартість послуги зі складення відзиву на апеляційну скаргу у справі у розмірі 5 000 грн., за відсутності розрахунку часу витраченого адвокатом на складення такого документа та враховуючи складність даної є неспівмірною визначеної суми за фактично виконані роботи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, що відповідає критерію реальності таких витрат, тому зазначена сума підлягає зменшенню до 1 500 грн.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві лише у розмірі 1500 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року -залишити без змін.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Імпекс» про відшкодування судових витрат у за надання професійної правничої допомоги - задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Імпекс», код ЄДРПОУ 39198396, адреса місця знаходження: 01042, місто Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, корпус А, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, витрати на правову допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп., понесені в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді В.П. Мельничук
О.І. Шурко