Справа № 640/24283/19
30 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши заяви суддів Сорочка Є.О. та Єгорової Н.М. про самовідвід у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- стягнути з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 21.04.2018 по 29.08.2018 з урахуванням індексації в сумі 87 702,32 грн;
- стягнути з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 частину невиплаченої заробітної плати за період з 30.12.2017 по 20.04.2018 з урахуванням індексації в сумі 6 043,37 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
До вирішення питання про відкриття провадження у справі, суддями Сорочком Є.О. та Єгоровою Н.М. подано заяви про самовідвід, розглянувши які, колегія суддів дійшла таких висновків.
За змістом частини першої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Згідно пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Мотивами заявленого самовідводу є участь суддів Сорочка Є.О. та Єгорової Н.М. при прийнятті рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі № 826/1542/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Мартинчука Сергія Олександровича, за участю третьої соби: Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного рішення суду першої інстанції, підставою для звернення позивача до суду слугувало рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 826/1542/18, яким:
- визнано незаконним та скасовано розпорядження Голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.12.2017 № 662-к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Печерської районної в місті Києві державної адміністрації;
- зобов'язано Голову Печерської районної в місті Києві державної адміністрації поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з 30.12.2017 та допустити її до фактичного виконання своїх посадових обов'язків;
- стягнуто з Печерської в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеною прогулу з 30.12.2017 до дня фактичного поновлення її на посаді керівника апарату Печерської районної в місті Києві державної адміністрації у розмірі 63 946,96 грн.
Вказане Окружного адміністративного суду міста Києва залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018 та постановою Верховного Суду від 13.05.2020.
Вважаючи, що відповідачем неналежним чином виконане вказане судове рішення, позивач звернулася до суду із позовом, що розглядається у даній справі.
У свою чергу, постанову Київського апеляційного адміністративного суду 24.07.2018 у згаданій справі № 826/1542/18 прийнято у складі колегії суддів Сорочка Є.О. , Літвіної (Єгорової) Н.М., Федотова І.В.
Тобто, судді Сорочко Є.О. та Єгорова Н.М. приймали участь у розгляді справи щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, рішення у якій слугувало підставою для звернення позивача до суду у із позовом, що розглядається у даній справі № 640/24283/19.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).
Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Враховуючи, що існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 року, § 32 , Звіти 1996-III).
У зв'язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, "правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (див. "Де Куббер проти Бельгії", 26 жовтня 1984 року, § 26, Серія А, № 86).
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За таких обставин, оскільки суддями Сорочком Є.О. та Єгоровою Н.М. було висловлено свою правову позицію та прийнято рішення стосовно стягнення з позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обставини чого слугували підставою для звернення позивача до суду у справі, що розглядається, то з метою уникнення сумнівів в неупередженості суддів при вирішення даного спору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення поданих заяв про самовідвід.
Керуючись статтями 34, 35, 36, 39, 40 КАС, суд
Заяви суддів Сорочка Є.О., Єгорової Н.М. про самовідвід задовольнити.
Відвести суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Сорочка Є.О., Єгорову Н.М. від розгляду справи № 640/24283/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя А.Ю. Коротких