Справа № 640/14306/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
30 листопада 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Всеукраїнська громадська організація «Спілка власників житла України» про визнання протиправним та скасування припису,-
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис від 11 квітня 2019 року №386 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач уповноважений на проведення перевірок щодо правильності застосування державних регульованих цін, проте, питання формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не є предметом та метою діяльності відповідача. На думку позивача, формування, встановлення та застосування такого тарифу не може бути предметом перевірки, у зв'язку з чим відповідачем перевищено повноваження в частині проведення перевірки із зазначених питань. Також позивач стверджує, що відповідачем здійснено більше одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання, що суперечить вимогам чинного законодавства. Окрім того, відсутні підстави для видачі Акту №1422-10, оскільки відсутня уніфікована форма документу, що складається за результатами перевірки, а сам Акт містить ряд порушень та неперевірених та недоведених висновків, не містить юридичного підґрунтя, використовує нормативну базу, яка не стосується діяльності позивача.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що перевірка позивача проведена згідно Річного плану, на підставі наказу від 15 березня 2019 року №1422, предметом перевірки визначено: дотримання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства про захист прав споживачів (з проведенням відеофіксації). Перевіряючих осіб було допущено до перевірки позивачем, тому предметом розгляду справи може бути лише висновки та результати її проведення. За результатами перевірки складено Акт №1422-10 від 05 квітня 2019 року, примірник якого вручено представнику позивача, у якому зазначені виявлені під час перевірки порушення та на підставі якого видано оскаржуваний припис від 11 квітня 2019 року з вимогою усунути виявлені порушення. Порушення, зокрема, полягають у тому, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» в період часу з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року порушувала вимоги щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: за послуги з прибирання прибудинкової території, які надавалися власникам квартир, мешканцям 409 з 742 будинків Подільського району м. Києва, зокрема формуючи їх на підставі скасованих судовими рішеннями тарифів. Також виявлено не освоєння коштів у повному обсязі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що судом першої інстанції не зазначено, які саме норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» порушені відповідачем при проведенні перевірки. Наголошує, що оскаржуваний припис має на меті забезпечення з боку держави захисту прав людини, тобто полягає у відновленні прав всіх мешканців Подільського району міста Києва.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік відповідно до направлення від 15.03.2019 № 1181 проведено планову перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 08.07.2019 № 2890-10.
За результатами проведення такого заходу, відповідачем винесено припис № 386 від 11.04.2019, та, керуючись п. 7 ч.1 ст. 18 закону України «Про ціни та ціноутворення», ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вимагалось усунути виявлені порушення протягом строку, встановленого у приписі.
Вважаючи що перевірка була проведена з порушенням процедури та без належних повноважень, а її висновки та прийнятий припис протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перевірку позивача, а також оформлення результатів перевірки проведено з порушеннями вимог Закону №877, відповідачем не доведено у достатньому та переконливому обсязі своїх аргументів та правильності висновків, до яких він дійшов під час перевірки позивача та винесенні оскаржуваного припису.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 4 ст. 19 Господарського кодексу України визначено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року №5007-VI, органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
Згідно зі ст. 2 Закону № 5007-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Дія цього Закону не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».
Частиною 1 ст. 17 Закону № 5007-VI передбачено, що основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.
Відповідно до п. п. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 18 Закону № 5007-VI уповноважені органи мають право, зокрема, проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:
- достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін;
- наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;
- вимагати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба), поклавши на Службу, що утворюється, функції, зокрема, із здійснення державного контролю за дотриманням вимог щодо формування, становлення та застосування державних регульованих цін.
Пунктом 1 Положення про Держпродспоживслужбу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (далі - Положення про Держпродспоживслужбу), визначено, що Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, з контролю за цінами.
Відповідно до п. 3 Положення про Держпродспоживслужбу, одним з основних завдань Держпродспоживслужби є, зокрема, реалізація державної політики з контролю за цінами та здійснення відповідно до закону державного нагляду за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Держпродспоживслужба, відповідно до покладених на неї завдань (пп. 11 п. 4 Положення про Держпродспоживслужбу), у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, здійснює, зокрема, державний нагляд за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державний нагляд за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (п. 7 Положення про Держпродспоживслужбу).
Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007.
Згідно абз. 2 ст. 1 Закону України №877-V від 05.04.2007, державний нагляд - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно із частинами 1, 11 статті 4 Закону України №877-V від 05.04.2007 державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.
Відповідно до статті 5 Закону України № 877-V від 05.04.2007 планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ст. 14 Закону № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Стаття 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим на встановлення тарифів.
Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку.
Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
Таким чином, виконавець, повинен розробляти розрахунки щодо рівня цін/тарифів на послуги, тобто визначає рівень ціни і подає їх на затвердження органу місцевого самоврядування. Отже, формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та будинкових територій здійснюється виконавцями, тобто позивачем.
Матеріалами перевірки встановлено, що на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Київа», обліковується 742 багатоквартирних житлових будинків, загальною площею квартир 2 620 949,38 кв.м., з яких загальна площа квартир, розташованих на першому поверсі, складає 290 287,97 кв.м.
В період з 01.07.2017 по 20.12.2018 позивачем було застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені Розпорядженням № 668 від 06 червня 2017 року, яке було скасовано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року у справі № 826/8441/17 та залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року.
В період з 21.12.2018 по 31.03.2019 застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не встановлені рішенням органу місцевого самоврядування.
Так, 06.07.2018 у справі № 826/8441/17 Окружним адміністративним судом міста Києва визнано протиправним та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06.06.2017 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
У вказаному рішення, суд прийшов висновку, що за відсутності визначеної Порядком №869 документації, затверджено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будників і споруд та прибудинковий територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, фактично без перевірки їх економічної обґрунтованості, тобто без дотримання вимог ст. 30,31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Вказане рішення набрало законної сили 20 грудня 2018 року.
Таким чином, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 06.07.2018 фактично поновлено дію Розпорядження КМДА №442 від 30 квітня 2015 року. У такому разі слід було виходити з тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними.
З огляду на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 визнано противоправним та скасовано розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №668 від 06.06.2017, колегія суддів вважає правомірною вимогу відповідача про необхідність вжиття заходів у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» щодо застосування в період з 01.07.2017 по 31.03.2019 тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені скасованим Розпорядженням №668 від 06.06.2017.
У Приписі № 386 від 11.04.2019 Головним управлянням вимагається: усунути виявлені порушення, які зафіксовані в Акті № 1422-10 від 05.04.2019 та вжити заходи у відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» щодо застосування в період з 01.07.2017 по 31.03.2019 тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені противоправним та скасованим Розпорядженням №668 від 06 червня 2017 року, згідно рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018, Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 у справі №826/8441/17.
Ні в акті № 1422-10 від 05.04.2019, а ні в приписі № 386 від 11.04.2019, Головним управлінням відносно позивача не зафіксовано порушення щодо непроведения перерахунку за послугу, а лише зазначено, що при нарахуванні споживачам плати за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд і прибудинкової території з 01.07.2017 по 31.03.2019 застосовано тариф, який встановлено противоправним та скасованим Розпорядженням №668 від 06 червня 2017 року, згідно рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018, Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 у справі №826/8441/17, та вимагалося вжити заходи з підстав, вказаних вище.
Складений Головним управлінням припис ніяким чином не порушує права позивача, як суб'єкта господарювання, зобов'язуючи його лише відреагувати у передбачений для нього законодавством спосіб на обставини, які виникли у зв'язку з прийнятими рішеннями суду по справі №826/8441/17.
Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76.
Поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що належать до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Періодичність проведення поточного ремонту за кожним видом будинків, враховуючи їх технічний стан та місцеві умови, визначається власником жилого будинку. Перелік ремонтних робіт на кожен будинок, включений до річного плану поточного ремонту, розробляється виконавцем послуг або власником (пункт 2.4 Наказу № 76).
В свою чергу, наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2004 за № 1046/9645, затверджений Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, главою 1.2 якого визначені роботи, що входять до поточного ремонту.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.03.2011 № 307 затверджені Основні умови надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з метою дотримання яких позивач як виконавець послуг з утримання будинку по складовій тарифу «поточний ремонт» зобов'язаний:
- розрахувати тариф на послугу у першому кварталі, наступного за звітнім року, здійснити перерахунок розміру тарифу виходячи із суми фактично понесених витрат;
- протягом року подати до Подільської районної в м. Києві державної адміністрації інформацію про роботи поточного ремонту житлових будинків на рік, що плануються виконуватись у наступному році та враховані при розрахунку тарифів на послуги відповідного будинку, які підлягають затвердженню;
- окремо обліковувати кошти, які надходитимуть від населення у складі плати за послуги по складовій «Поточний ремонт» та використовувати кошти, які надходитимуть від споживачів у складі плати за послуги по складовій «Поточний ремонт» виключно на поточний ремонт того житлового будинку, від мешканців якого надійшли вказані кошти;
- після виконання робіт відобразити результати проведених ремонтів в технічних паспортах житлових будинків та картках (відомостях) обліку доходів і витрат по кожному будинку окремо.
Водночас, як встановлено перевіркою, наведені вимоги позивачем не виконуються.
Також, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано річних планів робіт по поточному ремонту, а також доказів на підтвердження виконання робіт з проведення поточного ремонту, в тому числі, але не виключно, проставлення відповідних відміток у Паспортах житлових будинків.
Одночасно, позивачем не оскаржувалася й сума неосвоєних коштів.
Також, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано річних планів робіт по поточному ремонту, а також доказів на підтвердження виконання робіт з проведення поточного ремонту, в тому числі, але не виключно, проставлення відповідних відміток у Паспортах житлових будинків.
У складовій тарифу «Поточний ремонт» передбачені роботи по частковому ремонту (до 3-10 відсотків) конструктивних елементів внутрішньо-будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження.
Роботи з відновлення зовнішньої штукатурки з подальшим фарбуванням фасадів будівель, суцільне фарбування фасаду будівлі стійкими фарбами, ремонту м'якої, шиферної, металевої та інших покрівель з використанням нових матеріалів або суцільна заміна їх іншими матеріалами, ремонту сходових кліток, що включає ремонт штукатурки, підлог, заміну східців та перил, малярні та відбійні роботи, викликані ремонтом стель або штукатуренням стін Наказом № 76 віднесені до капітального ремонту.
В тому числі, до капітального ремонту віднесений і ремонт місць загального користування.
Співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, а також технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку (стаття 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII).
Стаття 13 наведеного Закону містить Прикінцеві та перехідні положення, пунктами 4, 5 яких установлено, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.
У разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.
Якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.
У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком або обрання іншого управителя виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій має здійснити остаточне нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг.
Співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII містить визначення послуги з управління багатоквартирним будинком, що являє собою результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Наведене свідчить про те, що проведення капітального ремонту будинку та його фінансування є обов'язком співвласників багатоквартирного будинку, відтак за проведення капітального ремонту власники житла (співвласники багатоквартирного будинку) повинні сплачувати окремо.
Таким чином, суд погоджується із вимогою відповідача про вжиття позивачем заходів, в зв'язку із не освоєнням коштів у повному обсязі щодо вартості послуги «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження» в період з 01.01.2016 по 30.06.2017 по 521 житловим будинкам.
Статтею 10 Закон України від 09.11.2017 № 2189-УІІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189) передбачено, що вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:
- витрати на утримання багатоквартирного будинку та при будинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та при будинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;
- винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.
Під час проведення перевірки відповідачем також встановлено, що до складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площу, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» у м. Києві на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 №23.
Таким чином, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» в період з 01.04.2016 по 31.03.2019, за висновками перевірки, порушено вимоги щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Під час проведення перевірки спеціалістами відповідача була розрахована площа тротуарів по конкретним вулицям, яка співпала із площею, зазначеною у наказі Головного управління комунальної власності від 21.02.2002 № 23.
КП ШЕУ Подільського району утримує в належному стані дороги в Подільському районі, зокрема, тротуари які прилягають до неї, забезпечує прибирання сміття, снігу, опалого листя та інших відходів, проводить обробку тротуарів протиожеледними матеріалами.
Зазначена територія у Наказі Головного управління комунальної власності від 21.02.2002 № 23 утримується та обслуговується за рахунок місцевого бюджету, тобто зазначені у ньому території є власністю територіальної громади м. Києва, а не мешканців житлових будинків.
В супереч наведеному, позивачем ці території були включені до тарифу житлових будинків Подільського району, що підтверджується план-схемами прибиральних площ будинків, на підставі яких проводились розрахунки.
Таким чином, позивач при розрахунку «Витрат з прибирання прибудинкової території» повинен був використати площу із застосуванням коефіцієнтів лише тих ділянок зі План-Схеми прибиральної площі, які віднесені до прибудинкової території відповідного будинку.
Отже, є правомірною вимога відповідача у приписі № 386 від 11.04.2019, вжити заходи у відповідності до частини 2 статті 20 Закон України «Про ціни та ціноутворення» щодо вартості послуги прибирання прибудинкової території, в яку включено площу, яка закріплена на праві господарського відання за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» у м. Києві на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 №23 та прибудинкові території до яких застосований некоректний коефіцієнт приведення натуральної площі, а також надлишково збільшені кошти прибудинкових територій, за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року у термі до 13.05.2019.
При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на допущені відповідачем процедурні порушення в частині проведення перевірки та оформлення її результатів, форми Акту, оскільки відповідні дії/бездіяльність ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві не оскаржуються позивачем, а тому не належать до предмету спору у даній справі.
Недоліки акту перевірки в частині його складання та форми не впливають на правомірність проведення самої перевірки, оскільки сам акт самостійно не породжує жодних обов'язків для суб'єкта господарювання.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2020 у справі №520/8648/18.
Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у справі №808/3059/17 від 13.02.2020, на час здійснення відповідачем планового заходу контролю відносно позивача відсутня затверджена уніфікована форма акту, що не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень, а тому складений відповідачем акт за наслідками здійснення заходу контролю за змістом повністю відповідає приписам ст. 7 Закону № 877-V.
Акт перевірки - носій доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Тобто, акт перевірки дотримання вимог законодавства не є правовим документом, який установлює відповідальність для позивача, та відповідно не є актом індивідуальної дії або нормативно - правовим актом у розумінні статті 5 КАС України, а отже не породжує жодних правових наслідків для позивача і не може порушувати його права. При цьому дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов'язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача.
Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для здійснення державного нагляду (контролю).
Відсутність затвердженої уніфікованої форми акту не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень.
Крім того, предметом розгляду даної справи не є визнання дій, бездіяльності Головного управління протиправною щодо застосування Акту перевірки не за уніфікованою формою.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий);форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);предмет державного нагляду (контролю);найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи -підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Уніфікована форма акту, яка затверджена наказом Мінекономрозвитку від 14.08.2013 № 965, містить всі відомості передбачені ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
З аналізу вищенаведеного вбачається, що застосування відповідачем уніфікованої форми акту, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 09 серпня 2017 року № 303, при складанні акту перевірки позивача в межах спірних правовідносин є правомірним.
Окрім того, колегія суддів враховує, що допуск до проведення перевірки відбувся, а тому предметом розгляду в суді мас бути лише суть виявлених контролюючим органом порушень законодавства, оскільки недоліки акту перевірки в частині його складання не впливають на правомірність проведення самої перевірки, оскільки акт сам по собі не породжує жодних обов'язків для суб'єкта господарювання.
Позивач не використав наданого йому права захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, тоді як саме на етапі допуску до перевірки позивач міг поставити питання про відсутність уніфікованої форми акту перевірки, необґрунтованість витребуваних документів чи призначення та проведення перевірки.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13.02.2020 у справі № 808/3059/17, від 30.01.2020 у справі № 804/3193/17.
Колегія суддів вказує, що посвідчення (направлення) на проведення перевірки від 15.03.2019 №1181 містить перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, імені і по батькові.
При цьому, ні Законом №877, а ні Законом України «Про ціни і ціноутворення» не передбачено, що захід державного нагляду (контролю) повинен проводитися одночасно усіма зазначеними у вищезгаданому документі посадовими особами, проте чітко зазначено, що саме ці особи мають право здійснювати даний захід та підписувати акт перевірки.
Відповідно до ч. 12 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особи органу державного нагляду (контролю) вносить запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) за наявності такого журналу у суб'єкта господарювання).
Отже, витяг з журналу реєстрації перевірок є належним доказом у справі.
Таким чином, допуск до проведення перевірки нівелює наслідки процедурних порушень, допущенних контролюючим органом при призначенні перевірки.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності та обгрунтованості припису Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві від 11 квітня 2019 року №386 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, при цьому позивачем не надано обгрунтованих доказів на спростування виявлених порушень.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 30.11.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова