Справа № 320/7090/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
24 листопада 2020 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправною та скасування відмови, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2020, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлену протоколом засідання комісії № 20 від 06.09.2019, що викладена в листі від 12.09.2019 № 29/ш-521, у призначенні та виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги за встановленою 3 групою інвалідності, відповідно до статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС № 4 від 11.01.2016;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення дій по призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу за встановленою 3 групою інвалідності, відповідно до норм статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію»;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленою 3 групою інвалідності, у розмірі, визначеному статтями 97, 99 Закону України «Про Національну поліцію», у їх взаємозв'язку, а саме 70-кратному розмірі прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб Законом на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату грошової допомоги.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 позов задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином України, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 є особою з інвалідністю 2 групи.
Відповідно до посвідчення від 11 жовтня 2016 року серії НОМЕР_2 (категорія 1) позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно вкладки № НОМЕР_3 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як зазначено у витязі з наказу від 04.08.2016 № 433 о/с, ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції у запас за пп.2 п.1 ст. 77 (через хворобу).
Згідно виписки № 327 від 18 жовтня 2016 року з акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 0513614, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до довідки серії НОМЕР_4 , ступінь втрати професійної працездатності складає 60%.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 243/Зв від 27 липня 2016 року з внесеними змінами на підставі довідки від 11 липня 2017 року № 37, ОСОБА_1 має захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як зазначено в довідці НАСК «Оранта» від 14 лютого 2020 року № 426, ОСОБА_1 за державним обов'язковим особистим страхуванням працівників органів внутрішніх справ та страхових сум протягом 1991-2020 років не отримував.
19 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Національної поліції у Київській області з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності.
Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Київській області від 12 вересня 2019 року № 29/ш-591 позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачена виплата одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Незгода з таким рішенням відповідача стала підставою для звернення до суду.
Апелянт вказує, що законом «Про Національну поліцію» не передбачена виплата одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02.07.2015 (далі - Закон України №580-VІІІ).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 97 Закон України №580-VІІІ, одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Позивач на підставі рапорту від 03.08.2016 та свідоцтва про хворобу від 27.07.2016 звільнений зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), що підтверджується витягом з наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 04.08.2016 № 433о/с.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 Закон України №580-VІІІ, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату:
1) загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 750 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
2) смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
3) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності:
а) I групи - 400 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
б) II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
в) III групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
4) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності:
а) I групи - 120 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
б) II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
в) III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 5, - у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 6, - залежно від ступеня втрати працездатності у відповідних відсотках від 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Згідно з ч.6 ст.100 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Стаття 101 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає вичерпні підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України 11.01.2016 року №4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4, для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу:
1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;
2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Пунктом 1 Розділу IV Порядку № 4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Згідно з пунктом 2 Розділу IV Порядку №4, керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у 15-денний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Виділення коштів органам поліції для виплати ОГД здійснюється фінансовим підрозділом центрального органу управління поліції шляхом розподілу асигнувань в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України на зазначені цілі. Виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги здійснюється фінансовим підрозділом Міністерства внутрішніх справ відповідно до законодавства.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що законодавством передбачений відповідний порядок прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги:
1) реєстрація фінансовим підрозділом документів на призначення одноразової допомоги, передбачених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4;
2) підготовка фінансовим підрозділом в десятиденний строк з дня реєстрації документів висновку про призначення одноразової грошової допомоги за підписом керівника фінансового підрозділу та керівника підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський;
3) прийняття керівником Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Підстава звільнення поліцейського зі служби в поліції (внаслідок захворювання, поранення, які пов'язані з проходженням служби) є обов'язковою умовою призначення одноразової грошової допомоги.
16.09.2016 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з виконанням службових обов'язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії від 11.07.2017 № 37 було змінено причинний зв'язок захворювання позивача та вказано, що «Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків з ЛНА на ЧАЕС. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції».
Інвалідність позивача пов'язана із проходженням ним служби в органах внутрішніх справ та виконанням ним службових обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відтак, у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідачем не надано а судом не встановлено факт отримання позивачем одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що передбачена положеннями статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відсутність бюджетних коштів на відповідні цілі, передбачених у видатках Державного бюджету не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Отже, колегія суддів приходить висновку, що право позивача є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Зазначений висновок узгоджується з позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №357/13170/16-а
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправною та скасування відмови, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії- залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко
Повний текст постанови виготовлено 01.12.2020