Справа № 640/8497/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Федорчук А.Б.
Іменем України
25 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №5 від 05.12.2019, прийняте шостою кадровою комісією, яка утворена наказом Генерального прокурора №287 від 15.11.2019, про неуспішне проходження атестації прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора допустити прокурора ОСОБА_1 до проходження третього етапу атестації, передбаченого Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2020 позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення про неуспішне проходження атестації є правомірним.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Відповідачем також заявлене клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні, розглянувши яке, колегія суддів звертає увагу на таке.
Визначені у частині першій статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) умови є самостійними та не залежними один він одного для цілей застосування судом апеляційної інстанції письмової процедури розгляду спору. Тобто, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) є безпосередньою підставою для можливості застосування письмового провадження незалежно від наявності чи відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до частини другої статті 311 КАС якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Водночас, з огляду на положення частин першої та четвертої статті 308 КАС, у суду відсутні підстави вважати необхідним розгляд справи здійснювати у судовому засіданні. Відповідних обставин судом апеляційної інстанції встановлено не було. Наявні в матеріалах справи та зібрані судом першої інстанції докази дають змогу у повній мірі встановити необхідні обставини справи та правильно вирішити спір.
Тому, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для призначення її розгляду у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 11.02.2016 призначений на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях свідчого відділу управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України відповідно до наказу №52-вк від 05.02.2016 Генеральної прокуратури України.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 26.04.2016 №352 з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років, прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідну посаду зі штатно-посадовою категорією «підполковник юстиції» та в порядку переатестації присвоєно військове звання «підполковник юстиції».
Згідно наказу Генеральної прокуратури України від 23.05.2016 №186-вк ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва та за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв'язку зі вступом на військову службу.
Наказом Генеральної прокуратури України від 24.05.2016 позивача призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва та за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
З 21.11.2017 підполковника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України відповідно до наказу №746-вк від 17.11.2017.
З наказу Генеральної прокуратури України від 21.06.2019 №448-вк вбачається, що ОСОБА_1 з 24.06.2019 призначено на посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, увільнивши його з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
У подальшому, відповідно до наказу Міністра оборони України від 19.12.2019 №715 позивача звільнено з військової служби у запас «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту).
Згідно наказу Генеральної прокуратури України від 20.12.2019 №1182-вк ОСОБА_1 з 31.12.2019 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Відповідно до пунктів 7 - 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», з метою проведення атестації прокурорів наказом Генерального прокурора України від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
ОСОБА_1 14.10.2019 подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
Факт проходження позивачем перших двох етапів атестації відповідачем не заперечуються.
Третій етап атестації (складання ситуативного завдання та співбесіда) призначений на 05.12.2019.
Позивач 04.12.2019 надіслав на ім'я Генерального прокурора заяву про часткове відкликання заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 14.10.2019, відмову від проходження третього етапу атестації, у якій зазначив, що відкликає подану ним 14.10.2019 заяву в частині надання згоди на проходження атестації, на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у пункті 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані.
Факт одержання даної заяви відповідачем не заперечується та підтверджується вхідним номером реєстрації 06.12.2019 (№255406-19).
Водночас, у зв'язку з неможливістю прибуття на співбесіду за станом здоров'я 05.12.2019 ОСОБА_1 надіслав відповідачу заяву про перенесення третього етапу атестації та про відкликання заяви від 04.12.2019 «про часткове відкликання заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 14 жовтня 2019 року, відмову від проходження третього етапу атестації». Вказаною заявою позивач надав згоду на проходження третього етапу атестації, на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у пункті 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, з метою обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, а також на надсилання ОСОБА_1 комісіями письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності.
У додаток до даної заяви на підтвердження стану здоров'я позивачем надано: копію довідки про обставини травми (поранення, контузії) №10/7-783 вих-19 від 24.09.2019; копію довідки військово-лікарської комісії №3808 від 16.09.2019, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ»; копію довідки військово-лікарської комісії №4501 від 04.11.2019, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ»; копію довідки військово-лікарської комісії №4814 від 22.11.2019, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ»; копію постанови ВЛК від 22.11.2019 №4814.
05.12.2019 кадрова комісія №6 відповідно до пунктів 6, 11 Порядку проходження прокурорами атестації затверджений наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221) у зв'язку з неявкою прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури ОСОБА_1 для проходження співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, прийняла рішення №5 про неуспішне проходження прокурором атестації.
Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем не доведено та не надано належних доказів щодо підтвердження правомірності формування шостої кадрової комісії, у тому числі компетентності та наявності необхідних професійних і моральних якостей її членів, які мають необхідний досвід щодо проведення атестації та бездоганну ділову репутацію, володіють тематикою, яка використовується для складання тестів та завдань іспиту.
У матеріалах справи відсутні докази формування та підстави, на яких формувалась робоча група, за якими вимогами здійснювався добір її членів, а також відсутні докази обрання членами робочої групи осіб, які делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями.
Також суд вказав, що у межах спірних правовідносин шостою кадровою комісією не дотримано вимог чинного законодавства щодо обов'язку розглянути заяву позивача незалежно від дати її надіслання та надати оцінку заявленим в ній причинам неможливості прибуття й за результатами розгляду або перенести дату проходження атестації, або прийняти рішення про відмову у перенесенні дати та, як наслідок, рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його судового оскарження та скасування.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Законом України від 19.09.2019 № 113-IX (далі - Закон № 113-IX) внесені зміни до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури.
Згідно пунктів 3, 6, 7, 10, 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» цього Закону до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Підпунктами 7, 8 пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX установлено, що тимчасово, до 01.09.2021 в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення: проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур відповідно до цього розділу <...>.
Генеральний прокурор визначає: перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур <…>.
Порядок роботи кадрових комісій (далі - комісія), що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", Закону України "Про прокуратуру", визначається цим Порядком роботи кадрових комісій, затвердженим наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233).
Пунктами 2, 4 цього порядку визначено, що Комісії забезпечують проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур <...>.
Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря.
Як вірно встановив суд першої інстанції, з метою проведення атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України наказом Генерального прокурора №287 від 15.10.2019 створено шосту кадрову комісію й визначено її персональний склад,
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції надав оцінку правомірності формування кадрової комісії та її персонального складу. Проте, таке рішення Генерального прокурора не є предметом даного спору.
Розгляд судом адміністративної справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, та в межах позовних вимог відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 9 зазначеного Кодексу є складовою диспозитивності як одного із принципів адміністративного судочинства.
У разі незгоди особи із формуванням складу комісії, яка здійснюватиме його атестацію, належним способом захисту порушеного права в судовому порядку є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення формування такої комісії, що може бути наслідком протиправності прийнятих такою комісією рішень.
Хоч частиною другою статті 9 КАС встановлено правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма також має виключення у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, вони не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права. Тобто, виходячи за межі позовних вимог при виборі способу захисту, суд не вправі змінювати предмет спору.
Як вже зазначалося, позивач не заявив вимогу про скасування рішення щодо формування складу Комісії, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість надання такому рішенню оцінки.
Судом першої інстанції також вказано, що у матеріалах справи відсутні докази формування та підстави, на яких формувалась робоча група, за якими вимогами здійснювався добір її членів, а також відсутні докази обрання членами робочої групи осіб, які делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями.
Відповідно до пункту 16 Порядок № 233 організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії.
Буквальне тлумачення наведеної норми свідчить, що формування робочої групи не є обов'язковим при реалізації Комісією її повноважень. Створення робочої групи та формування її складу є дискреційним повноваженням, від реалізації якого не залежить легітимність роботи комісії чи проведення атестації в цілому.
Таким чином, колегія суддів визнає безпідставними мотиви суду першої інстанції в частині надання оцінки правомірності формування складу Комісії та робочої групи.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).
Згідно пунктів 1, 6, 11 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред'являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.
У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.
У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.
Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що на всіх трьох етапах атестації, присутність прокурора, який її проходить, є обов'язковою, інакше Комісія приймає рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Наведеними нормами також передбачений виняток, згідно якого прокурор може ініціювати перед Комісією питання перенесення дати етапу атестації у зв'язку із наявністю поважних причин, які унеможливили явку прокурора у визначені Комісією дату та час.
Ініціювання такого питання здійснюється шляхом подання заяви не пізніше ніж за три дні до дати, на яку було призначено іспит, співбесіду. У разі ж порушення цього строку, Комісія приймає рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з неможливістю прибуття на співбесіду за станом здоров'я 05.12.2019 ОСОБА_1 засобами кур'єрського зв'язку надіслав відповідачу заяву про перенесення третього етапу атестації та про відкликання його заяви від 04.12.2019. Вказаною заявою позивач надав згоду на проходження третього етапу атестації, на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у пункті 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX , з метою обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, а також на надсилання ОСОБА_1 комісіями письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності.
У додаток до цієї заяви на підтвердження стану здоров'я позивачем надано: копію довідки про обставини травми (поранення, контузії) №10/7-783 вих-19 від 24.09.2019; копію довідки військово-лікарської комісії №3808 від 16.09.2019, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ»; копію довідки військово-лікарської комісії №4501 від 04.11.2019, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ»; копію довідки військово-лікарської комісії №4814 від 22.11.2019, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ»; копію постанови ВЛК від 22.11.2019 №4814.
Згідно довідки військово-лікарської комісії №4814 від 22.11.2019, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ» та постанови ВЛК від 22.11.2019 №4814 позивач потребував звільнення від виконання службових обов'язків на 15 календарних днів.
Таким чином, у день проведення третього етапу атестації, тобто із порушенням встановленого Порядком № 221 строку, позивачем повідомлено Комісію про об'єктивні перешкоди для свого прибуття для проходження атестації.
Нормами Порядку № 221, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, не врегульовано випадків, за яких обставини, які перешкодили прибуттю прокурора у визначені Комісією дату та час для проходження атестації, виникли пізніше ніж за три дні до дати, на яку було призначено іспит, співбесіду чи у цей же день, а також випадків, за яких прокурор не мав об'єктивної можливості повідомити комісію про існування таких обставин у встановлений строк.
Неврегулювання Порядком № 221 наведених питань у даному випадку призвело до порушення права позивача на проходження атестації та, як наслідок, на зайняття у визначеному законом порядку посади в Офісі Генерального прокурора.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
За таких обставин, оскільки позивач мав об'єктивні перешкоди для прибуття для проходження третього етапу атестації та не мав об'єктивної можливості повідомити Комісію про ці обставини у встановлений строк, то колегія суддів дійшла висновку, що Комісія прийняла передчасне рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, у зв'язку із чим це рішення підлягає скасуванню.
Керуючись частиною першою статті 2 КАС, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є його допуск до третього етапу атестації, який ним пройдено не було у зв'язку із наявністю, як зазначалося, поважних причин.
Припинення роботи Комісії, створеної для проведення атестації прокурорів 05.12.2019, звільнення позивача у зв'язку із прийнятим Комісією оскаржуваним рішенням, не є підставою для відмови у захисті порушених прав позивача у спосіб, який визначений судом як належний та найбільш ефективний.
З наведених вище підстав, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, проте з помилкових мотивів.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
Змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року в мотивувальній частині.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя І.В. Федотов