02 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 206/3519/20(2-а/206/54/20)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
за участю позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2020 року, (суддя суду першої інстанції Маштак К.С.), прийняте у м. Дніпрі, у відкритому судовому засіданні, у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 2 батальйону 3 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Мелконяна Артура Саркісовича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови,-
04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії інспектора роти 2 батальйону 3 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Мелконяна Артура Саркісовича, скасувати постанову серії ЕАМ №2881030 від 27.07.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити, відшкодувати матеріальні збитки.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що 27.07.2020 року позивач рухався в транспортному засобі AUDI A4, НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності. Проїжджаючи повз пост поліції в смт. Кринички був зупинений відповідачем, останній вимагав пред'явлення йому документи на транспортний засіб. Позивачем було пред'явлено відповідачу документи на право керування транспортним засобом, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. В подальшому, відповідач вимагав у позивача пред'явити поліс обов'язкової цивільно-правової відповідальності. Позивач зазначає, що вказаний поліс співробітники поліції мають право вимагати лише у випадках складання протоколів та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Оскільки в даному випадку вказаних обставин не відбулось, відповідач не мав права вимагати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від позивача. Також, позивач, із посиланням на Рішення Конституційного Суду №5-рп/2015 від 26.05.2015 року зазначає, що відповідачем не було здійснено належного розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим грубо порушено його права, визначені ст. 268 КУпАП. Також, вказує, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення не містить посилань на докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення у відношенні позивача закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем допущено порушення вимог норм ПДР України, а саме: керував транспортним засобом при відсутності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відповідальність за таке порушення передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся із дотриманням вимог норм чинного законодавства, а постанова про накладення адміністративного стягнення прийнята відповідачем в порядку та в межах повноважень, визначених Конституцією та Законами України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.07.2020 року інспектором роти 2 батальйону 3 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Мелконяном Артуром Саркісовичем прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2881030, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до зазначеної постанови, водій ОСОБА_1 , 27.07.2020 року на 152 км керував транспортним засобом AUDI A4, НОМЕР_1 та не пред'явив чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, чим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Не погодившись з постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав повноважень на перевірку наявності у позивача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки ним не складалось протоколу та не здійснювалось оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Також, суд зазначив, що постанова про накладення адміністративного стягнення не містить в собі посилань на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. “ґ” п. 2.1 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі - ПДР України) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідальність за керування транспортним засобом без наявного полісу страхування цивільно-правової відповідальності або чинного внутрішнього електронного договору зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса визначена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст.251 КУпАП.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Судом досліджено та перевірено, наявну в матеріалах справи копію роздруківки з реєстру полісів внутрішнього страхування Моторного (транспортного) страхового бюро України, з якої вбачається, що станом на 27.07.2020 року транспортний засіб з номером НОМЕР_1 застраховано не було.
Суд враховує, що в адміністративному позові позивач не зазначає, та не надає відповідних доказів на користь того, що у нього станом на 27.07.2020 року був в наявності відповідний страховий поліс.
Поряд з вказаним, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 53 Закону № 1961-IV, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, положеннями статті 53 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами “ґ”, “а” пунктів 2.1, 2.4 ПДР України встановлено обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.11.2018 року по справі № 545/1792/16-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, з приводу відсутності у інспектора патрульної поліції права перевіряти у ОСОБА_1 поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є необґрунтованими.
Доводи позивача стосовно не зазначення в постанові будь-яких доказів на користь вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає необґрунтованими, оскільки наявність адміністративного правопорушення встановлено судом під час розгляду справи за допомогою реєстру полісів внутрішнього страхування Моторного (транспортного) страхового бюро України. Крім того, як видно з адміністративного позову, ОСОБА_1 фактично не заперечує проти факту не надання на вимогу поліцейського полісу обов'язкового страхування та зазначає лише, що інспектор патрульної поліції не має повноважень на здійснення перевірки вказаного документа.
Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначених ст. 268 КУпАП, прав позивача, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та розгляду справи на місці зупинки автомобіля і порушенням вимог статті 268 КУпАП.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.12.2019 року по справі № 310/4817/17, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Також, суд зазначає, що позивачем не надано до суду жодних доказів на користь того, що відповідачем були порушені його права, визначені ст. 268 КУпАП, як особи, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення. Також, позивачем у строк визначений ст. 79 КАС України не заявлялось до суду клопотання про витребування доказів (зокрема відеозапису з місця події) для умов підтвердження тих обставин, на яких ґрунтуються доводи адміністративного позову та апеляційної скарги, саме в цій частині.
В свою чергу, з наявного в матеріалах справи відеозапису з місця події судом також не встановлено порушень відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку. що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - задовольнити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2020 року в адміністративній справі №206/3519/20 (2а/206/54/20) - скасувати та прийняти нову постанову.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай