25 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/4379/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року (головуючий суддя - Олійник В.М.) в адміністративній справі
за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»
до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Офісу великих платників податків Державної податкової служби
про визнання протиправним збільшення грошового зобов'язання та зобов'язання вчинити певні дії, -
Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - Відповідач-1), Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - Відповідач-2), в якому просило:
- визнати протиправним збільшення Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області грошового зобов'язання АТ «Криворізька теплоцентраль» з податку на додану вартість у сумі 15 083 177,94 грн. та з податку на прибуток у сумі 26 888 175,36 грн., а всього в сумі 41 971 353,30 грн., яке здійснене шляхом нарахування пені на суму податкового боргу, заявленого як вимоги конкурсного кредитора, в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 року у справі № 904/128/17 про банкрутство ПАТ «Криворізька теплоцентраль»;
- зобов'язати Офіс великих платників Державної податкової служби привести у відповідність до вимог чинного законодавства показники інтегрованих карток з податку на додану вартість та з податку на прибуток платника АТ «Криворізька теплоцентраль» шляхом вилучення із зазначених інтегрованих карток розрахункових показників з нарахування пені, датованих 23.03.2017 року, а саме: з податку на додану вартість на загальну суму 15 083 177,94 грн., з податку на прибуток на загальну суму 26 888 175,36 грн., а всього на суму 41 971 353,30 грн.
В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що Відповідачем протиправно нараховано пеню на податковий борг у сумі 41 971 353,30 грн., оскільки це було здійснено в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що є порушенням абз. 3 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 1, а.с.199-203).
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що всі нарахування здійснені до дати ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, жодні нарахування на конкурсні вимоги не здійснювалися у період мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Позивач, із посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що борг, на який Відповідачем-1 нараховано оспорювану суму пені є вимогами конкурсного кредитора, на який розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Позивач зазначає, що нарахування здійснено в період дію мораторію. Вказує, що докази, надані Відповідачем-1, свідчать, що оспорювана сума пені нарахована ним на податковий борг, заявлений у складі кредиторських вимог, а значить свідчать на користь правової позиції Позивача.
Відповідачем-1 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що нарахування пені в період запровадження мораторію на конкурсні вимоги не відбувалося.
Відповідачем-2, також, надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що нарахування пені здійснено Відповідачем-1 з моменту виникнення податкового боргу до 23.03.2017 (дати введення мораторію), що є цілком правомірним та відповідає вимогам діючого податкового законодавства. Крім того, в період дії мораторію пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати податків та зборів не нараховувалась, що підтверджується наданими до суду інтегрованими картками платника.
Представник Позивача у судовому засіданні 25 листопада 2020 року підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представники Відповідача-1, Відповідача-2, кожен окремо, проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 року порушено провадження у справі №904/128/17 про банкрутство АТ «Криворізька теплоцентраль» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Зазначену ухвалу суду контролюючим органом було внесено до ІC «Податковий блок» та опрацьовано відповідно до вимог розділу VI Порядку №422.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 04.06.2012 р. (далі - Закон №2343-ХІІ) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Відповідно до ч.15 ст.16 Закону № 2343-ХІІ, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 статті 23 Закону № 2343-ХІІ конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Конкурсним кредитором у справі про банкрутство АТ «Криворізька теплоцентраль» №904/128/17 був Відповідач-1.
20.04.2017 р. Відповідач-1 до Господарського суду Дніпропетровської області направив заяву про приєднання до кредиторських вимог.
Станом на дату винесення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в інтегрованій картці Позивача обліковувався податковий борг, в т.ч.:
- по податку на додану вартість (14010100) - 76 153 995,73 грн., з яких недоїмка - 74 058 593,99 грн. та пеня - 2 095 401,74 грн.;
- по податку на прибуток - 36 595 041,37 грн., з яких недоїмка - 35 620 783,55 грн. та пеня - 974 257,82 грн.).
У поточному році (2020 рік) пеня по інтегрованим карткам платника по ПДВ і податку на прибуток не нараховувалась.
Станом на 08.05.2020 року відповідно до інтегрованих карток Позивача податковий борг складає:
- по податку на додану вартість - на загальну суму 72 751 429,67 грн., у тому числі: ПДВ - 56 180 187,65 грн., пеня - 16 571 242,02 грн.;
- по податку на прибуток - на загальну суму 80 935 756,24 грн., у тому числі: податок - 53 002 158,04 грн., пеня - 27 933 598,20 грн.
Відповідно до пп. 14.1.162. п. 14.1, ст. 14 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Згідно п. 129.1 ПК України нарахування пені розпочинається:
при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до п.п. 129.3.3., п. 129.2 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).
Згідно п. 129.4. ст. 129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Відповідно до п. 129.5. ст. 129 ПК України зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.
Діяльність з ведення оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється органами Державної податкової служби України відповідно до вимог Порядку, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422.
Питання нарахування пені викладено у п.7 розділу III Порядку №422, що відповідає вимогам статті 129 Податкового кодексу України.
Механізм обліку сум податкового боргу підприємств, що перебувають у процедурах банкрутства, та їх погашення визначений у п.5 розділу VI Порядку №422 та враховує особливості визначені законодавством з питань банкрутства.
Після надходження до органу ДПС відповідної ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів здійснюється відкриття в інформаційній системі органів ДПС справи банкрута.
Станом на дату винесення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в ІКП платника - банкрута здійснюється остаточний розрахунок суми податкового боргу (заборгованості з єдиного внеску), що складається із суми несплачених зобов'язань; суми штрафних санкцій; суми пені; плати за податковий кредит та відображаються облікові показники (операції), що фіксують (виділяють) суми боргу (заборгованості).
Суми податкового боргу (основного платежу, штрафних санкцій та пені), заборгованості зі сплати єдиного внеску (недоїмки, штрафних санкцій, пені), які обліковувались в органі ДПС на дату ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, фіксуються та погашаються виключно після зазначення в платіжному дорученні спрямування коштів на таке погашення.
Грошові зобов'язання (єдиний внесок), що нараховуються за даними звітності платника протягом дії процедури банкрутства (після дати реєстрації в органі ДПС ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів), погашаються у порядку черговості, передбаченому пунктом 87.9 статті 87 глави 9 розділу II Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 3 п.5 розділу VI Порядку №422 після припинення провадження у справі про банкрутство на дату реєстрації відповідної ухвали формується єдине сальдо розрахунків платника (зі збереженням в історії виникнення складових заборгованості або переплати), яке дорівнює сумі таких показників на вказану дату:
сальдо розрахунків щодо погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску), включеного до реєстрів кредиторських вимог;
сальдо розрахунків щодо грошових зобов'язань (єдиного внеску), термін сплати яких настав після винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.
При формуванні єдиного сальдо розрахунків та у разі наявності у платника податків зафіксованої (виділеної) суми податкового боргу (заборгованості з єдиного внеску) та переплати за поточними грошовими зобов'язаннями (єдиним внеском) погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) (або їх частини) здійснюється у межах наявної суми переплат з нарахуванням пені за період з дня винесення ухвали по день погашення включно.
Від дня припинення провадження у справі про банкрутство до сум грошових зобов'язань (єдиного внеску) та/або податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) застосовується загальний порядок погашення, визначений Податковим кодексом України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Керуючись п.п. 129.3.3. Податкового кодексу України та відповідно до п.7 розділу III і п.5 розділу VI Порядку №422 в інтегрованій картці платника АТ «Криворізька теплоцентраль» на 23.03.2017 року (у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів) в автоматичному режимі було здійснено нарахування пені, в тому числі по податку на додану вартість (14010100) - 15 083 177,94 грн., по податку на прибуток - 26 888 175,36 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що всі нарахування здійснені до дати ухвали про порушення провадження у справі, жодні нарахування на конкурсні вимоги не здійснювалися у період мораторію на задоволення вимог кредиторів, що підтверджується інтегрованими картками Позивача, які містяться в матеріалах справи.
Наведені висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи і не спростовані під час апеляційного розгляду.
Тобто, нарахування пені здійснено Відповідачем-1 з моменту виникнення податкового боргу до 23.03.2017 року, що відповідає вимогам чинного законодавства України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 18 червня 2020 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі №160/4379/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 01 грудня 2020 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов