26 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/6155/19(2-а/335/150/2020)
головуючий суддя І інстанції - Калюжна В.В.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26.08.2020 року в адміністративній справі №280/6155/19(2-а/335/150/2020) за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції м. Запоріжжя сержанта поліції Зайцева Владислава Євгенійовича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції м. Запоріжжя сержанта поліції Зайцева Владислава Євгенійовича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України, в якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора Управління патрульної поліції м. Запоріжжя сержанта поліції Зайцева Владислава Євгенійовича щодо направлення позивача 08.11.2019 року для проведення огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 50000.00 грн., витрати на правову допомогу.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26.08.2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову якою адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що інспектор Управління патрульної поліції м. Запоріжжя сержант поліції Зайцев Владислав Євгенійович використав щодо останнього спеціальні технічні засоби та провів огляд за відсутності підстав та без залучення свідків.
Відзив від відповідачів на адресу суду не надходив.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, 08.11.2019 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мерседес-Бенц Е-200, р/н НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції на 285 км. дороги Харків-Сімферополь. Інспектором Мірошніченко М.О. відносно позивача було винесено постанову за ч. 1 ст.122 КУПАП (перевищення швидкості руху в населеному пункті більше ніж 20 км/год).
Також, під час розгляду справи, інспектор Управління патрульної поліції м. Запоріжжя сержант поліції ОСОБА_2 дійшов висновку відносно наявності у позивача ознак наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим, останньому було запропоновано проїхати до КП «Запорізький клінічний наркологічний диспансер».
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.11.2019 року № 5224, у ОСОБА_1 ознак алкогольного або наркотичного сп'яніння не виявлено.
Не погодившись з діями відповідача відносно направлення позивача на проведення огляду, з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання неправомірними дій інспектора Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Зайцева Владислава Євгеновича при направленні позивача на медичний огляд, тому як останній при збиранні доказів діяв в межах своїх повноважень, а відповідно відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав зупинення поліцейським транспортного засобу.
Пунктом 1 частини 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупинити транспортний засіб в разі порушення водієм вимог ПДР України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
В свою чергу, відповідно до приписів ст. 2 Закону України «Про національну поліцію» одним із завдань поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку.
У відповідності до ст. 23 Закону України «Про Національну поліції» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктом п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (з відповідними змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Основним документом, що визначає порядок проведення огляду водія на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння є Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р. №1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).
Відповідно до п. 2, 3, 4 Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно Розділу 2 пункту 12 Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я і в цьому випадку, виходячи зі змісту даного пункту та особливостей освідування на стан наркотичного сп'яніння, наявність свідків не вимагається, на відміну від освідування на стан алкогольного сп'яніння (Розділ 2 п. 6, 7 Інструкції № 1452/735).
Як свідчать встановлені обставини справи, 08.11.2019 року під час зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, відповідачем було виявлено наявність у останнього ознак наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, підвищення жвавість та рухливість ходи, почервоніння обличчя, у зв'язку з чим, останньому було запроповано пройти медичний огляд в КУ «Запорізький клінічний наркологічний диспансер», на що останній надав свою добровільну згоду.
З матеріалів справи вбачається, що надання добровільної згоди на проведення наведеного огляду, позивачем не заперечується.
Так, згідно висновку щодо результатів медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.11.2019 року № 5224, у ОСОБА_1 ознак алкогольного або наркотичного сп'яніння не виявлено.
При цьому, згідно поданої до позовної заяви копії довідки КНП «Міська лікарня №7» ЗМР, з якої вбачається, що при огляді лікар виявив у позивача загострення гіпертонічної хвороби, погіршення самопочуття через психоемоційне навантаження.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий стан здоров'я позивача міг слугувати підставою для інспектора вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Інших доказів, які б підтверджували протиправність дій відповідача, позивачем до суду подано не було та матеріали адміністративної справи не містять.
Таким чином, з огляду на наведені обставини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача відносно направлення останнього 08.11.2019 року для проведення огляду, з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а відповідно відсутності правових підстав для їх задоволення.
Що стосується обґрунтованості вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в сумі 50000.00 грн., то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).
За приписами пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, факт понесення моральної шкоди позивач обґрунтовує посиланням на протиправні дії інспектора Управління патрульної поліції м. Запоріжжя сержанта поліції Зайцева Владислава Євгенійовича щодо його направлення 08.11.2019 року на проведення огляду, з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Між тим, як було встановлено судом, протиправний характер в діях відповідача відсутній, а відтак відсутні і підстави для стягнення моральної шкоди.
Відносно доводів позивача щодо безпідставності стягнення судового збору в сумі 420.00 грн, колегія суддів зазначає, що в даному випадку позивачем були заявлені майнові та немайнові вимоги, а відтак у останнього був наявний обов'язок по сплаті судового збору.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26.08.2020 року в адміністративній справі №280/6155/19(2-а/335/150/2020) - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає за виключенням наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко