Головуючий І інстанції: С.О. Бондар
02 грудня 2020 р. Справа № 480/1299/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2020, повний текст складено 22.06.20 по справі № 480/1299/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Сумській області по застосуванню пені за період з 27.01.2016 на податкове повідомлення рішення № 0047521703 від 23.11.2015 по податку фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у розмірі 3236,21 грн.; зобов'язати Головне управління ДПС у Сумській області внести зміни до інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 3236,21 грн.; стягнути 2000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 позовні вимоги залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що нарахування пені податковим органом здійснено в порушення вимог п.п. 38.3 п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, у період з 11.04.2003 по 19.12.2017 ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою - підприємцем.
08.10.2015 Головним управлінням ДФС у Сумській області проведена позапланова документальна перевірка діяльності ОСОБА_1 .
За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2015 № 0047521703, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3800,86 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржувалось.
В подальшому 20.06.2019 ОСОБА_1 сплачено суму заборгованість в розмірі 3800,86 грн.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків, у ОСОБА_1 наявна заборгованість (пеня) за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 3236,21 грн.
Не погодившись із нарахуванням податковим органом пені позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що положення підпункту 38.3 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, та з відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.
Колегія суддів частково погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України до обов'язків платників податків входить сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Так, відповідно до п.п. 14.1.39 п. 39.14 ст. 39 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
За приписами пункту 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Отже, пеня нараховується на суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір, але не сплатив у встановлені законодавством строки, та/або на суму штрафної (фінансової) санкції чи санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не сплачених платником у встановлені законодавством строки.
Нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (податкове повідомлення - рішення)), розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, податкового зобов'язання, включаючи період адміністративного та судового оскарження та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У той же час, підпунктом 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:
1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань;
2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.
Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.
Також відповідно до підпункту 38.3 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України для платників податків - самозайнятих фізичних осіб під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, норми підпункту 38.2 цього пункту застосовуються на весь строк їх військової служби.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені положеннями Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.
Так, відповідно до ст. 1 зазначеного Закону мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
У той же час, під особливим періодом положення зазначеного Закону розуміють період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, за висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17), після оприлюднення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 № 303/2014 в Україні діє особливий період, а саме починаючи з 17.03.2014.
При цьому, враховуючи, що Президентом України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймалось, особливий період в Україні діє.
У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 з 09.06.2016 проходив військову службу у Збройних Силах України у військовій частині пп НОМЕР_1 за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського (старшинського) складу від 09.06.2016.
Також встановлено, що у різні періоди 2016-2019 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується відповідними довідками вих. № 7/77 від 20.08.2019, № 3/2616 від 13.08.2019, № 3/2617 від 13.08.2019.
Згідно з інформацією Головного управління ДФС у Сумській області надану листом № 5714/18-28-54-10-20 від 30.08.2019 пеня позивачу нарахована за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Сумській області від 23.11.2015 № 0047521703, з 27.01.2016.
Так, обґрунтовуючи правомірність нарахування ОСОБА_1 у вказаний період пені на несплачену сплату узгодженого податкового зобов'язання податковий орган виходив з того, що положення підпункту 38.3 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, з огляду на те, що станом на 14.04.2014 позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, із такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки із наведених норм встановлено, що умовою застосування обмежень у нарахуванні штрафних санкцій та пені, передбачених підпунктом 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, до самозайнятих фізичних осіб є наявність наступних обставин: особливий період, визначений Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та призов особи на військову службу під час мобілізації або залучення до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, норми підпункту 38.2 цього пункту застосовуються на весь строк їх військової служби.
При цьому, п.п. 38.2 та п.п. 38.3 п. п.у 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України містять дві окремі категорії осіб, щодо яких можливе застосування обмежень у визначенні штрафних санкцій та пені, а саме:
- платники податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України;
- самозайняті фізичні особи, призвані на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Втім, колегія суддів звертає увагу, що у спірний період ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах, у тому числі безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції у складі в/ч НОМЕР_2 .
Так, відповідно до повістки Військового комісару Новомосковського ОМВК ОСОБА_1 згідно із Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв'язку з чим наказано протягом 24 годин з моменту отримання команди від командира прибути до військової частини НОМЕР_2 .
Отже, за наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що нарахування позивачу пені на несплачене узгоджене податкове зобов'язання у вказаний період податковим органом здійснене всупереч положенням підпункту 38.3 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, якими визначені обмеження у такому нарахуванні, та які підлягають застосуванню до позивача з огляду на встановлені судовим розглядом обставини.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Сумській області по застосуванню пені та зобов'язання Головного управління ДПС у Сумській області внести зміни до інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 3236,21 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Крім того пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з п.п. 4, 5 зазначеної Постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю; вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що внаслідок протиправних дій податкового органу останньому заподіяні моральні чи фізичні страждання або втрати немайнового характеру, з огляду на що позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Сумській області по застосуванню пені за період з 27.01.2016 на податкове повідомлення рішення № 0047521703 від 23.11.2015 по податку фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у розмірі 3236,21 грн.; зобов'язання Головного управління ДПС у Сумській області внести зміни до інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 3236,21 грн. із прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 по справі № 480/1299/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Сумській області по нарахуванню пені за період з 27.01.2016 на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області № 0047521703 від 23.11.2015 у розмірі 3236,21 грн.; зобов'язання Головного управління ДПС у Сумській області внести зміни до інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 3236,21 грн.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Сумській області по нарахуванню ОСОБА_1 пені за період з 27.01.2016 на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області № 0047521703 від 23.11.2015 у розмірі 3236,21 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Сумській області внести зміни до інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 3236,21 грн.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 по справі № 480/1299/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді І.С. Чалий Г.Є. Бершов