26 листопада 2020 р.Справа № 818/1989/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.,
суддів: П'янової Я.В. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2018, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, м. Суми, повний текст складено 14.03.18 по справі № 818/1989/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезіїї, картографії та кадастру, третя особа: Кваліфікаційна комісія Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
про визнання протиправним та часткове скасування наказу,
У грудні 2017 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, за участі третьої особи Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якій просив суд, з урахуванням уточнень позовних вимог, визнати протиправними та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07.11.2017 №221 "Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів" в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 від 23.01.2013 №000840, що прийнятий на підставі листа кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 26.10.2017 №17/706.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі №818/1989/17 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права під час розгляду справи . Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Згідно ч. З ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Вказує, що в матеріалах справи міститься лист Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10.10.2017 року (аркуш справи 29,30). Однак, вказаний лист адресовано Держгеокадастру, а не Кваліфікаційній комісії як зазначає суд першої інстанції. Також вважає, що судом першої інстанції не було повністю досліджено зміст листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10.10.2017 року. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які посилання відповідача на норми права, які на його думку були порушені позивачем. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 818/1989/17 та постановити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати оскаржуваний наказ.
Від відповідача по справі, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, до суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що подана позивачем апеляційна скарга є безпідставною, оскільки судом першої інстанції оскаржуване рішення прийняте у результаті повного, всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи. Вказують, що наказ Держгеокадастру від 07.11.2017 № 221 " Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів" є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивачем по справі до суду надані додаткові письмові пояснення, до яких додає копію рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 № 818/1942/17, копію висновку спеціаліста сертифікованого інженера землевпорядника від 15.01.2018 з графічними додатками, копія детального плану території за межами населеного пункту с. Будівельне, Україна, Сумська область, копію проекту гірничого відводу на розробку крейди в межах затверджених запасів та ліцензійної площі на Північній ділянці Заруцького родовища в Глухівському районі Сумської області, копія спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2013 реєстраційний номер 3298.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10.10.2017 №21-18-0.3-12066/2-17 повідомлено Держгеокадастр, що на державну реєстрацію земельної ділянки подано розроблену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПрАТ "Сумиагропромбуд" за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на території Привільської сільської ради та Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області.
Повідомлено, що така технічна документація розроблена всупереч вимог ст. 79-1 ЗК України, якою передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення та ст. 22 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.
Підставою для розробки технічної документації зазначено рішення органу виконавчої влади - Сумської обласної ради "Про надання гірничого відводу ПрАТ "Сумиагропромбуд" на розробку Північної ділянки Заруцького родовища крейди".
Згідно з витягом з протоколу засідання від 23.10.2017 № 10 кваліфікаційною комісією відповідача ухвалено звернутися до Держгеокадастру з поданням про позбавлення (анулювання) кваліфікаційного сертифікату інженера - землевпорядника ОСОБА_1
Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07.11.2017 № 221 анульовано кваліфікаційні сертифікати, у тому числі сертифікат від 23.01.2013 №000840 інженера - землевпорядника ОСОБА_1 .
Листом від 10.11.2017 №31-28-0.23-17456/2-17 позивача повідомлено про анулювання кваліфікаційного сертифікату.
Не погодившись із вказаним наказом в частині анулювання його сертифікату, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника здійснюється Держгеокадастром за поданням Кваліфікаційної комісії за наявності однієї із підстав, визначених ст. 68 Закону України "Про землеустрій". Своєю чергою, відповідач діяв із дотриманням встановленої процедури, а наказ від 07.11.2017 в частині анулювання виданого ОСОБА_1 кваліфікаційного сертифікату прийнятий за наявності визначених законодавством підстав та з урахуванням встановлених обставин порушення.
На зазначене рішення ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 по справі № 818/1989/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що на підставі лише листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10.10.2017 № 21-18-0.3-12066/2-17 про порушення позивачем вимог законодавства неможливо встановити наявність вини сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 в грубому порушенні вимог положень нормативно-правових актів, нормативно технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Не погодившись з таким рішенням відповідачем подано касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 30.07.2020 касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезіїї, картографії та кадастру задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 року у справі № 818/1989/17 скасовано. Направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції вважав помилковим висновок суду апеляційної інстанції в тій частині, що відповідачем не було дотримано порядку позбавлення позивача кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника. У постанові від 30.07.2020 у цій справі Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував обставин, встановлених судовим рішенням у справі №818/1942/17, а також того чи такі обставини спростовують порушення, провина за які була покладена на позивача. Верховний Суд наголошує, що ключовим питанням, яке має бути з'ясовано у цій справі, є наявність або відсутність грубого порушення норм чинного законодавства, вчиненого позивачем.
Здійснюючи апеляційний розгляд справи з урахуванням висновків, висловлених у вказаній вище постанові суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Повноваження Держгеокадастру та Кваліфікаційної комісії у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, законами України "Про землеустрій", "Про державну експертизу землевпорядної документації", наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про питання сертифікації інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів" від 28.07.2017 № 392, яким затверджено Порядок роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста (далі - Порядок № 392).
Відповідно до п. "ж" ч. 1 ст. 184 Земельного кодексу України землеустрій передбачає, зокрема, складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 26 вказаного Закону розробниками документації із землеустрою є фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Згідно з п. "а" ч. 2 ст. 28 Закону України "Про землеустрій", розробники документації із землеустрою зобов'язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.
Статтею 60 Закону України "Про землеустрій" визначено, що державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральними органами виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.
Частиною 3 ст. 66 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.
Відповідно до ч.ч. 19 - 21 ст. 66 Закону України "Про землеустрій" кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин:
а) за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника;
б) у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою;
в) за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до ст. 68 цього Закону;
г) на підставі свідоцтва про смерть.
Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника може бути також анульований за рішенням суду.
Рішення про зупинення дії чи анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника може бути оскаржено до суду.
За змістом ч.ч. 1-2 ст. 68 вказаного Закону винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом. Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання), зокрема, з підстав грубого порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою (абзац 2 частини 2 статті 68 Закону №858-IV).
Водночас, в силу приписів ч.ч. 7-8 ст. 61-1 Закону України "Про землеустрій", під час здійснення заходів державного нагляду виконавців робіт із землеустрою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, перевіряє дотримання сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень законів, інших нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою. За наявності підстав для анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника акт перевірки є обов'язковим для розгляду на засіданні Кваліфікаційної комісії. За результатами розгляду акта Кваліфікаційна комісія направляє подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець наділив Держгеокадастр повноваженнями здійснювати державний нагляд у сфері землеустрою та приймати рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката на підставі відповідного подання Кваліфікаційної комісії. Кваліфікаційна комісія, у свою чергу, формує таке подання за наслідками розгляду відповідних звернень заінтересованих осіб, а також актів Держгеокадастру, в яких зафіксовані порушення сертифікованими інженерами-землевпорядниками положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Колегія суддів зауважує, що законодавець розмежував два окремі випадки внесення подання про позбавлення (анулювання) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, а саме: за наслідком розгляду актів, складених за результатами здійснених заходів державного нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 61-1 Закону України "Про землеустрій"); за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою (ст. 68 Закону України "Про землеустрій").
Слід наголосити, що жодною вищенаведеною нормою не встановлено заборони для центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері землеустрою, на звернення до Кваліфікаційної комісії саме як до органу державної влади у порядку ст. 68 Закону України "Про землеустрій", як і не встановлено ст. 61-1 цього Закону імперативного припису щодо здійснення останнім державного нагляду виключно шляхом проведення планових та позапланових заходів.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №806/290/16, від 23.01.2020 у справах №804/5700/16 та №821/1216/17, від 30.01.2020 у справі №806/3290/17 та від 30.03.2020 у справі №140/2220/18, від 14.05.2020 у справі №803/164/17.
У цій справі встановлено, що позивачу анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника внаслідок того, що листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10.10.2017 №21-18-0.3-12066/2-17 повідомлено Держгеокадастр, що на державну реєстрацію земельної ділянки подано розроблену позивачем технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПрАТ "Сумиагропромбуд" за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на території Привільської сільської ради та Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області. Повідомлено, що дана технічна документація розроблена всупереч вимог ст. 79-1 ЗК України, та ст. 22 Закону України "Про землеустрій".
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Підпунктом 25-6 п. 4 цього Положення встановлено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань вносить до відповідної кваліфікаційної (екзаменаційної) комісії подання про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника, інженера-геодезиста кваліфікаційного сертифіката (його анулювання), а оцінювачів - кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги в тій частині, що відповідачем не було дотримано порядку позбавлення позивача кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника.
Що стосується власне факту порушення позивачем вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою при складанні нею документації із землеустрою, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно пункту "а" частини другої статті 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою зобов'язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.
При цьому, Закон України "Про землеустрій" не дає визначення грубого порушення суб'єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів.
Поняття "грубе порушення суб'єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів", яке застосоване законодавцем у статті 68 Закону України "Про землеустрій", має оціночний характер, а тому для з'ясування характеру порушення слід досліджувати допущене порушення у сукупності з урахуванням усіх обставин та попередніх проступків. У кожному конкретному випадку воно повинно встановлюватися, виходячи з об'єктивних та суб'єктивних ознак вчиненого діяння.
Колегія суддів зазначає, що грубим порушенням може вважатися порушення, в результаті якого не тільки порушено відповідні правові норми, а наслідком якого стали незворотні процеси для відновлення прав заінтересованих осіб, тобто за будь-яких умов неможливе повернення у правовий стан, що існував до вчинення зазначеного порушення
Визнання порушення нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою грубим залежить від оцінки таких критеріїв кожний з яких має самостійне значення: характеру порушення; категорії виконавця; об'єктивних ознак здійснюваного порушення; суб'єктивних ознак здійснюваного порушення.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 18.10.2018 по справі № 808/2685/17.
Так, суд першої інстанції вбачав грубе порушення у тому, що технічну документацію, розроблену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до Відділу у Глухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області через Глухівський ЦНАП на державну реєстрацію земельної ділянки. Розробник в пояснювальній записці зазначив підставу розробки технічної документації рішення органу виконавчої влади (Сумської обласної ради) про надання гірничого відводу.
На думку відповідача і суду першої інстанції, рішення відповідно до вимог норм ст. ст. 22 і 79-1 Закону України "Про землеустрій" не може бути підставою для розроблення технічної документації з землеустрою, оскільки ст. 22 Закону України "Про землеустрій" прямо передбачено необхідність отримання дозволу на розроблення документації з землеустрою. Також в порушення вимог законодавства замість проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивач розробив технічну документацію з землеустрою щодо встановлення її меж в натурі.
Натомість у матеріалах справи є копія рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі № 818/1942/17, яка була надана до суду апеляційної інстанції. Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, зокрема, встановлено, що земельна ділянка "Північна ділянка Заруцького родовища крейди" відповідно до даних Державної служби геології та надр України існує з 1956 року. Використання земельної ділянки ПрАТ "СУМИАГРОПРОМБУД" відбувається на підставі спеціального дозволу на використання надр від 15.12.2003 №3298. Земельна ділянка "Північна ділянка Заруцького родовища крейди" площею 23,9 га, що зазначена в спеціальному дозволі на користування надрами від 15.12.2003 №3298 вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.
Дослідивши зміст вказаного рішення, колегія суддів уважає, що вказане рішення не має прямого відношення до розгляду цієї справи, адже не вказує на право та не доводить право позивача на розробку технічної документації на підставі рішення органу виконавчої влади (Сумської обласної ради) про надання гірничого відводу. Зазначення в рішенні суду про те, що земельна ділянка "Північна ділянка Заруцького родовища крейди" площею 23,9 га, що зазначена в спеціальному дозволі на користування надрами від 15.12.2003 №3298 вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера, слід тлумачити таким чином, що інші особи не можуть претендувати на розробку проекту землеустрою щодо цієї ділянки, але не виключає обов'язок ПАТ "СУМИАГРОПРОМБУД" отримати дозвіл на розробку проекта землеустрою для оформлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.
В той же час, колегія суддів ураховує, що використання земельної ділянки ПрАТ "СУМИАГРОПРОМБУД" відбувається на підставі спеціального дозволу на використання надр від 15.12.2003 №3298, а тому стверджувати про те, що позивач допустив грубе порушення, розробивши технічну документацію з землеустрою щодо встановлення її меж в натурі без надання дозволу на розробку проекту землеустрою, було б передчасно. Як вбачається з копії рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі №818/1942/17, Головним управлінням Держгеокадастру було протиправно надано іншим приватним особам дозвіл на розробку проекту землеустрою на належну ПрАТ "СУМИАГРОПРОМБУД" земельну ділянку на підставі спеціального дозволу на використання надр, отже з огляду на наявність судових рішень існує спір щодо визначення меж цієї земельної ділянки.
Водночас, колегія суддів враховує, що для ухвалення рішення про наявність у діях сертифікованого інженера-землевпорядника грубого порушення вимог положень нормативно-правових актів, Кваліфікаційна комісії має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою. Отже, комісія повинна не просто констатувати про необхідність внесення подання до Держгеокадастру України стосовно анулювання сертифіката інженера-землевпорядника, а прийняти вмотивоване рішення, в якому вказати які саме вимоги чинного законодавства порушені із зазначенням конкретних пунктів, зазначити чому саме вважає виявлені порушення грубими (враховуючи що таке поняття є оціночним), встановити чи призвело таке порушення до неможливості відновити порушені права заінтересованих осіб. Сам факт дискреції комісії у наданні оцінки грубого порушення законодавства вимагає від суб'єкта владних поноважень належної мотивації прийнятих рішень.
Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуваний наказ Держгеокадастру про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 винесено на підставі Закону № 858-IV за поданням Кваліфікаційної комісії за грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою. Водночас ані у наказі, ані у поданні та протоколі комісії не зазначено в чому саме полягає грубе порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, які саме дії позивача призвели до неможливості відновлення порушених прав інших осіб або державних інтересів.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб'єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення від 01.07.2003 у справі "Суомінеен проти Фінляндії" № 3780001/97, п. 36).
У контексті розгляду цієї справи колегія суддів наголошує на невмотивованості оскаржуваного наказу, прийнятого без з'ясування всіх обставин справи та проведення будь-якої перевірки.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку відповідачем не доведено, в чому саме полягає грубість порушення з боку позивача, не проведено аналіз наслідків вчинення такого порушення, не наведено критерій за яким вказане порушення визначається грубим. При цьому, відповідачем не зазначено, чому саме до позивача застосовано такий вид стягнення, як анулювання кваліфікаційного сертифіката, не наведено причин неможливості накладення іншого (більш м'якшого) виду стягнення (наприклад, зупинення сертифікату), не проведено порівняння співрозмірності вчиненого порушення та накладеного стягнення.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що жодних рішень про відведення земельної ділянки прийнято не було, тобто відсутні негативні наслідки вчинення такого порушення.
Враховуючи не зазначення будь-яких мотивів, з яких у оскаржуваному рішенні відповідач дійшов висновку про встановлення факту грубого порушення позивачем вимог положень нормативно-правових актів, нормативно технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, доводи відповідача та висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 грубих порушень вимог законодавства з землеустрою є помилковими.
З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені скаржником судові витрати в сумі 1600 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 по справі № 818/1989/17 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07.11.2017 № 221 "Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів" в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 від 23.01.2013 № 000840.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 3, код ЄДРПОУ 3941771) на користь ОСОБА_1 1600 (одна тисяча шістсот) грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді Я.В. П'янова Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 01.12.2020.