02 грудня 2020 р.Справа № 520/5455/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/5455/2020
за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко"
до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовича
про визнання дій протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С., щодо передачі до виконання виконавчого документу - постанови ВП № 61011413 від 21.01.2020 про стягнення з ПрАТ “Концерн АВЕК та Ко” на користь приватного виконавця основної винагороди в частині стягнення на суму 504087.64 грн.; визнати постанову ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ “Концерн АВЕК та Ко” на користь приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С., основної винагороди в частині стягнення на суму 504087.64 грн., такою, що не підлягає виконанню; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С., щодо передачі до виконання виконавчого документу - постанови ВП № 61011413 від 21.01.2020 про стягнення з ПрАТ “Концерн АВЕК та Ко” на користь приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С, основної винагороди в частині стягнення на суму 504087,64 грн. провадження у справі закрито.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 адміністративний позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що обов'язковою до сплати є основна винагорода у розмірі 10 відсотків стягнутої приватним виконавцем суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, крім того клопотав про розгляд справи без його участі.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 61011413 від 20.01.2020 відповідачем відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду Харківської області від 14.01.2020 № 922/3453/19 щодо стягнення з ПАТ «Концерн Авек та Ко» заборгованості у розмірі 7740916.24 грн. та стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 774091,62 грн.
Цією ж датою винесено постанову ВП № 61011413 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 774091,62 грн.
За період з 20.01.2020 по 10.04.2020 з боржника стягнуто суму боргу у розмірі 2700039,72 грн. та основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми боргу (270003,98 грн.).
10.04.2020 відповідачем винесено постанову ВП № 61011413 про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі його заяви про повернення виконавчого листа без виконання.
13.04.2020 відповідачем подано приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Родіну Г.В. заяву про прийняття до виконання постанови ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ «Концерн Авек та Ко» основної винагороди в межах нестягнутої суми (504087.64 грн.)
Не погоджуючись із постановою ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ «Концерн АВЕК та Ко» на користь приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С., основної винагороди в частині стягнення на суму 504087.64 грн. та діями приватного виконавця щодо передачі зазначеної постанови до виконання виконавчого документу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С., щодо передачі до виконання виконавчого документу - постанови ВП № 61011413 від 21.01.2020 про стягнення з ПрАТ “Концерн АВЕК та Ко” на користь приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С, основної винагороди в частині стягнення на суму 504087,64 грн. провадження у справі закрито, то підстави для надання правової оцінки в цій частині у суду відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо визнання постанови про стягнення на користь приватного виконавця основної винагороди в частині стягнення на суму 504087.64 грн. такою, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки 10% суми, що підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом є обов'язковою до сплати.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII).
Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішенням.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ст. 42 Закону № 1404-VІІІ, кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 31 Закону №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Порядок № 643).
Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
При цьому, в силу положень ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм, зокрема враховуючи положення статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункт 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
Колегія суддів зазначає, що стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункту 19 Порядку, оскільки приватний виконавець зобов'язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2020 року у справі №120/1417/20-а.
Як встановлено із матеріалів справи, що на виконання у приватного виконавця Семиндяєва О.С. перебуває виконавче провадження № 61011413 за наказом Господарського суду Харківської області від 14.01.2020 № 922/3453/19 щодо стягнення з ПАТ «Концерн Авек та Ко» заборгованості у розмірі 7740916.24 грн.
Відповідачем 10.04.2020 прийнято постанову ВП № 61011413 про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі його заяви про повернення виконавчого листа без виконання.
В рамках виконавчого провадження 61011413 з боржника стягнуто суму боргу у розмірі 2700039,72 грн. та основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми боргу (270003,98 грн.).
З огляду на отримання приватним виконавцем 10 відсотків від фактично стягнутої суми боргу, відповідно до зазначених вище правових норм, відповідач отримав належну йому основну винагороду у повному обсязі.
Отже, підстави для винесення постанови про стягнення на користь приватного виконавця, основної винагороди на суму 504087,64 грн., у приватного виконавця відсутні, оскільки означена сума всупереч вимогам положень статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункту 19 Порядку № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» розрахована відповідачем не із фактично стягнутої суми.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про протиправність постанови ВП № 61011413 від 21.01.2020 про стягнення з ПрАТ “Концерн АВЕК та Ко” на користь приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С, основної винагороди в частині стягнення на суму 504087,64 грн.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, враховуючи предмет та підстави позову, а також обставини встановлені в ході апеляційного розгляду справи, дійшла висновку, що з метою виконання завдання адміністративного судочинства, передбаченого частиною першою статті 2 КАС України, щодо ефективного поновлення прав та інтересів юридичних осіб від порушень, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах буде скасування постанови відповідача ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" на користь приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовича, основної винагороди в частині стягнення на суму 504087,64 грн.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Згідно з ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позову та скасування постанови ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ “Концерн АВЕК та Ко” на користь приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С., основної винагороди в частині стягнення на суму 504087.64 грн.
Здійснюючи розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 139 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 18903,51 грн. судових витрат щодо сплати судового збору (сплачений судовий збір відповідно до квитанції №1-2743К від 15.05.2020 за подання позовної заяви та квитанції №0.0.1840693463.1 від 18.09.2020 за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст. ст. 139, 242, 243, 250, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року по справі № 520/5455/2020 скасувати.
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" - задовольнити.
Скасувати постанову ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" на користь приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовича, основної винагороди в частині стягнення на суму 504087,64 грн.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовича на користь Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (ЄДРПОУ: 22649344) судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 18903 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот три) гривні 51 копійка.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Мельнікова Я.В. П'янова