02 грудня 2020 року справа №200/2533/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання - Тішевського В.В., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 р. (повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2020 року у м. Слов'янськ) у справі № 200/2533/20-а (головуючий І інстанції суддя Кочанова П.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату недоїмки,
ОСОБА_1 (далі - позивач) 05 березня 2020 року звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просила, з урахуванням уточнень, визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 13 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) № Ф-408801-46 зі сплати єдиного внеску у сумі 19205, 43 грн. (а.с. 1, 14-15).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87549, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд.59, ЄДРПОУ 43142826) від 13 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) № Ф-408801-46 у сумі 19 205,43 грн.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 137-142).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Крім того, п. 12 ст. 9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача станом на 31.01.2020 року наявна заборгованість з єдиного внеску у розмірі 19205, 43 грн. На підставі цих даних відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року № Ф-408801-46.
Апелянт зазначає, що у відповідності до пп. 4 п. 6.7 Порядку № 1588 якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у пп. 1 цього пункту.
Однак, станом на 15.07.2020 року заява для взяття на облік за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» позивачем не надавались.
Податкові декларації за результатами ведення незалежної професійної діяльності ОСОБА_1 за 2018-2020 роки не надавались.
За таких обставин вважає, що спірна вимога прийнята правомірно.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не прибув, про розгляд справи був повідомлений належним чином та надав заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про свідчить паспорт громадянина України (унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 19840919-07345), РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 16).
За змістом виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 713659, ОСОБА_2 (після одруження - ОСОБА_1 ) (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізична особа-підприємець зареєстрована з 01.02.2012 року № 2 274 000 0000 029921 за видом діяльності у сфері права (КВЕД69.10) (а.с. 2, 36).
Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено, що по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) внесено запис про припинення підприємницької діяльності з 28.01.2019 року, номер запису 22740060003029921 (а.с. 40).
Свідоцтвом серії ДН № 4302, виданим на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 25 квітня 2012 року № 63 ОСОБА_1 (до одруження - ОСОБА_2 ) має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 105, 107).
07.02.2019 року ОСОБА_1 подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік як підприємцем з нульовими показниками (а.с. 108-110).
07.02.2019 року ОСОБА_1 подано до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік як фізичної особи на загальній системі оподаткування, в якому особою самостійно визначено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини у розмірі 44 676,00 грн. та відповідно суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 9 828,72 грн. (а.с. 111-112).
08.02.2019 року ОСОБА_1 подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік як особою, яка припинила підприємницьку діяльність 28.01.2019 року з нульовими показниками (а.с. 113-115).
08.02.2019 року ОСОБА_1 подано до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік як фізичної особи на загальній системі оподаткування за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, в якому особою самостійно визначено суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 918,06 грн. (а.с. 116-117).
Позивачем було сплачено єдиний внесок до податкового органу згідно квитанцій: від 20.02.2018 року у розмірі 819,06 грн., від 20.03.2018 року у розмірі 819,06 грн., від 17.04.2018 року у розмірі 819,06 грн., від 18.05.2018 року у розмірі 819,06 грн., від 20.06.2018 року у розмірі 820,00 грн., від 19.07.2018 року у розмірі 820,00 грн., від 20.08.2018 року у розмірі 819,06 грн., від 20.09.2018 року у розмірі 819,06 грн., від 20.10.2018 року у розмірі 819,06 грн., від 20.11.2018 року у розмірі 819,06 грн., від 21.12.2018 року у розмірі 819,06 грн., від 19.01.2019 року у розмірі 1 638,12 грн., від 20.04.2019 року у розмірі 918,06 грн.
13 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-408801-46, у якій зазначено, що станом на 31 січня 2020 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 19 205,43 грн. (а.с. 21).
За інтегрованою карткою платника податків ОСОБА_1 , податковий борг визначений у вимозі від 13 лютого 2020 року № Ф-408801-46 утворився з наступного:
- 19.10.2018 - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю нарахування єдиного внеску № 10198298/ ev від 19.10.2018 терм.спл. 19.10.2018 у розмірі 2 356,29 грн.,
- 21.01.2019- нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам нарахування єдиного внеску № 269272/ ev від 21.01.2019 терм.спл. 21.01.2019 у розмірі 2 457,18 грн.,
- 21.01.2019 - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю нарахування єдиного внеску № 1452772/ ev від 21.01.2019 терм.спл. 21.01.2019 у розмірі 2 457,18 грн.,
- 11.02.2019 - нарах. плат. самост. о.п. по строку (декл.термін спл. пот.рік) нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1789 від 11.02.2019 терм.спл. 11.02.2019 у розмірі 918,06 грн.,
- 19.04.2019 - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю нарахування єдиного внеску № 4372391/ev від 19.04.2019 терм.спл. 19.04.2019 у розмірі 2 754,18 грн.,
- 19.07.2019 - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю нарахування єдиного внеску № 5851205/ ev від 19.07.2019 терм.спл. 19.07.2019 у розмірі 2 754,18 грн.,
- 21.10.2019 - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю нарахування єдиного внеску № 7336391/ ev від 21.10.2019 терм.спл. 21.10.2019 у розмірі 2 754,18 грн.,
- 20.01.2020 - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю нарахування єдиного внеску № 1451496/ev від 20.01.2020 терм.спл. 20.01.2020 у розмірі 2 754,18 грн.
Станом на 01.01.2018 року за позивачем обліковується переплата 0,01 грн., з 19 квітня 2018 року податковим органом здійснюється нарахування позивачу єдиного внеску як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Предметом спору цієї справи є правомірність дій відповідача щодо прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 3 лютого 2020 року № Ф-408801-46 зі сплати єдиного внеску у сумі 19205, 43 грн.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України ), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ).
В пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ передбачено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За змістом пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ окреслено: платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
З огляду на викладене, до платників єдиного внеску законодавцем також віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.
Статтею 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
За змістом п.63.5 статті 63 Податкового кодексу України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Унормуванням пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України встановлено: облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
При цьому, згідно з підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Податковий кодекс України передбачає обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов'язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Однак, слід зазначити, що Кодексом передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
З аналізу наведених норм вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності, підлягають оподаткування згідно ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Поряд з цим, Законом № 2464-VІ не передбачено порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Відтак, необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.
Як встановлено судом, позивач була зареєстрована до 28.01.2019 року як фізична особа-підприємець та перебувала на спрощеній системі оподаткування, основним видом економічної діяльності позивача була "діяльність у сфері права".
Згідно видів діяльності позивача, як фізичної особи-підприємця так і адвоката, КВЕД 69.10 є основним видом - діяльність у сфері права.
Таким чином, позивач займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у неї не виникає обов'язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, позивач повинна перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець за видом діяльності у сфері права (КВЕД69.10).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VІ облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Статтею 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 № 1162, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755), контролюючим органом відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІІІ Порядку № 1162 здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.
Платники єдиного внеску, визначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.
Пунктом 4 Розділу VІ Порядку № 1162 передбачено, якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що: фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік". Якщо така фізична особа подала до контролюючого органу заяву для взяття на облік відповідно до Порядку № 1588, до Реєстру страхувальників вноситься дата взяття на облік платника єдиного внеску, яка відповідає даті взяття на облік як платника податків.
Водночас, пункт 6.7 Розділу 6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (надалі - Порядок № 1588) встановлює, що взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців:
1) для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання:
заяву за формою № 5-ОПП (додаток 8);
копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально.
Пунктом 6.8 Порядку № 1588 передбачено, якщо контролюючим органом за інформацією від іншого державного органу чи при виконанні власних функцій виявляється фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, що є зареєстрованою, але не перебуває на обліку у контролюючому органі, контролюючий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви для взяття її на облік.
З урахуванням наведеного, автоматичне взяття позивача на облік як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, без заяви цієї особи встановленої форми, є помилковим.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вищезазначені судом пункти 4 і 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 свідчать, що законодавець розмежовує як платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.
Облік платників єдиного внеску здійснюється за правилами статті 5 Закону № 2464, зокрема, відповідно до частини 3 статті 5 Закону № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014.
При цьому суд також враховує висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19 (залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року), де суд вказав: «Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд доходить висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, зі змінами від 15 травня 2018 року (далі - Порядок № 435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.
Пунктом 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).
В частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.
Отже, приписи пункту 16 Порядку № 435 про обов'язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.
Суд констатує наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу "lex superior derogate legi interior" нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального «змішаного» правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правомірно приходить до висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.
Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.12.2019 року у справі № 580/971/19.
Також Верховний Суд у рішенні від 02 вересня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19 (залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року) висловив позицію про те, що:
- за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено;
- взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами;
- підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону № 2464-VI;
- зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.
- аналіз поданих на розгляд Суду типових справ вказує на наявність інших ознак та особливостей, які впливають на елементи бази нарахування єдиного внеску (наявність інвалідності платника внеску, перебування у трудових правовідносинах, отримання пенсії за віком тощо), вирішення цих справ з особливостями перебуває за межами зразкової справи.
Дана справа є типовою до справи № 520/3939/19, а саме:
1) перебування позивача на обліку контролюючого органу як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізичної особи-підприємця та як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність;
2) встановлення контролюючим органом за власною ініціативою платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності, що обумовило виникнення в останнього обов'язку сформувати та подати до органів доходів і зборів окремий звіт;
3) визначення статусу «фізичної особи-підприємця з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності» на рівні підзаконних нормативно-правових актів;
4) можливість подвійного нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за результатами здійснення одного й того ж виду господарської діяльності: як підприємницької, так і незалежної професійної діяльності.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Приписами п. 1, 2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Крім того, суд вказує на те, що пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (далі - Порядок).
Цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) та Митного кодексу України (далі - Митний кодекс) для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів (далі - платники податків) дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункту 1).
Пунктом 2 Порядку визначено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За унормуванням п.п. 3-5 Розділу ІІ Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В матеріалах справи відсутній акт документальної перевірки, звіти платника про нарахування єдиного внеску, які за вимогами законодавця є правовою підставою для прийняття оскарженої вимоги.
Проаналізувавши наведені норми, слід зробити висновки, що винесенню вимоги про сплату недоїмки передує проведення контролюючим органом документальної перевірки платника податків, за результатами якої приймається відповідний акт. В разі встановлення контролюючим органом порушення платником податків законодавства в перевіряємій сфері в акті перевірки робиться обґрунтований висновок, який в подальшому є підставою для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки).
В контексті викладеного суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що дії відповідача щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка оскаржується, є протиправними, порушують майнові права та інтереси позивача, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-408801-46, що сформована Головним управлінням ДПС у Донецькій області 13 лютого 2020 року, визнана такою, що є протиправною.
Таким чином, з врахуванням встановлених обставин, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13 лютого 2020 року № Ф-408801-46 правомірно скасована судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, приймаючи спірну вимогу, він діяв правомірно.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 р. - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 р. у справі № 200/2533/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складений 2 грудня 2020 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Геращенко
І.Д. Компанієць