02 грудня 2020 року справа №200/3540/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Міронової Г. М., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 р. у справі № 200/3540/20-а (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення рішення відповідача,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просив:визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 26 березня 2019 року №0110889-4811-0533 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в сумі 40919,49 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення відповідача від 26 березня 2019 року №0110889-4811-0533 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в частині суми - 20 459,75 грн.; стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецької області. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в магазині змішаної торгівлі, який належить позивачу, може здійснюватися торгівля як продуктами харчування, так і непродовольчими товарами одночасно. Також зазначив, що площа всього магазину підпадає під класифікацію магазину з продовольчими товарами, та відповідно застосовується ставка 1 % від розміру мінімальної заробітної плати , встановленої законом на 1 січня звітного року, тому є обґрунтованим.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , є фізичною особою-підприємцем, видами господарської діяльності якого згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 52.44.2 роздрібна торгівля побутовими товарами; 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах (основний); 95.21 Ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення; 95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців (номер запису 2 239 000 0000 000447). (а.с. 10, 17)
На підставі свідоцтва про право власності від 16.03.2013, позивачу належить магазин змішаної торгівлі загальною площею 1099,1 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 .
Рішенням Волноваської міської ради №6/89-1987 від 26 травня 2017 року продовжено дію рішення Волноваської міської ради від 08.06.2011 № 6/8-171 «Про встановлення місцевих датків і зборів та затвердження Положень про місцеві податки і збори», із змінами внесеними рішенням Волноваської міської ради від 10.01.2017 № 6/84-1890. Рішенням було встановлено, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на приміщення магазинів продуктових товарів в розмірі 1%, а не продуктових товарів в розмірі 0,5% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. (а.с. 22-28)
26.03.2019 ГУ ДФС у Донецькій області, з урахуванням вищезазначених рішень, сформовано податкове повідомлення-рішення №0010173-4811-0533 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік зі ставки 1,0% в сумі 40919,49 грн., та направлено на адресу позивача. (а.с. 20)
12.07.2019 позивач звернувся до ГУ ДФС у Донецькій області з заявою про перерахунок податку за ставкою 0,5% на площу торговельного залу не продуктових товарів, яка складає 272 кв.м, та на площу приміщення для господарських потреб 827 кв.м., на підставі рішення Волноваської міської ради №6/89-1987 від 26.05.2017, розраховану за ставкою 1% як для приміщень магазинів продуктових товарів . (а.с.29)
Відповідач листом №68547/10/05-99-48-11 від 21.08.2019 в перерахунку відмовив, пояснивши, що оскільки базою оподаткування є загальна площа об'єкта згідно класифікатора №507, де одиницею класифікації є окрема будівля чи споруда.
В листі зазначено, що оскільки позивач має право власності саме на один об'єкт нерухомого майна - магазин змішаної торгівлі загальної площею 1099.1кв.м., що підтверджується витягом з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підстав для перерахунку податку не має правових підстав. (а.с. 31)
27.01.2020 позивач повторно звернувся з заявою про перерахунок податку зі ставки 0,5%, оскільки в магазині змішаної торгівлі не здійснювалася торгівля продуктовими товарами. (а.с.32)
Відповідач листом №17402/10/05-99-56-33 від 28.02.2020 в перерахунку відмовив, пославшись на п.7 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженому Постановою КМУ від 15.06.2006 року №833, та п. 3 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, що затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 року №185, та лист Військово - цивільної Адміністрації м. Волноваха, роз'яснивши, що магазин змішаної торгівлі передбачає здійснення роздрібної торгівлі як продовольчими так і не продовольчими товарами, тому площа всього магазину підпадає під класифікацію магазину з продовольчими товарами, а тому повинна застосовуватися ставка в розмірі 1%. (а.с.34)
Відповідачем, для розрахунку податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивачу, як власнику об'єктів житлової нерухомості, застосовано ставку податку у розмірі 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Станом на 01.01.2018, Законом України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” мінімальна заробітна плата установлена у розмірі 3723,00 грн. Так, позивачу, як власнику нежитлового приміщення площею 1099,10 кв.м, сума податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення - рішення визначена у розмірі: 1099,10м2 х (3723,00 грн. х 1%) = 40919,49 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що у відповідача не було підстав для застосування ставки 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м бази оподаткування та не наведено доказів використання магазину для торгівлі продуктовими товарами.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1, 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно статті 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
За положення пп. 266.2.1 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Відповідно до пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності
За пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За положенням пп. 266.7.1 та 266.7.2 п. 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Рішенням Волноваської міської ради від 08 червня 2011 року № 6/8-171 вставлено ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1.0. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року за 1 м2 бази оподаткування за нежитлові будівлі та приміщення магазинів продуктових товарів , а також розважально-торгових комплексів, у тому числі кафе та ресторанів.
Крім того, пунктом 3.2 зазначеного рішення визначено, що об'єкти оподаткування - нежитлова нерухомість поділяються за територіальними принципом в залежності від місця розташування (зональності) та за типами об'єктів нерухомості. За принципом зональності згідно Нормативної грошової оцінки земель м. Волноваха виділяються об'єкти, що розташовані відповідно у зонах: за типами об'єктів нерухомості виділяються наступні об'єкти: 1) нежитлові будівлі та приміщення автозаправочних станцій (АЗС, АГЗС, газонаповнювальних та інших станцій); 2) нежитлові будівлі та приміщення банків і їх відділень, нотаріальних контор, страхових агентств; 3) нежитлові будівлі та приміщення стоматологічних клінік та кабінетів, аптек та аптечних пунктів, у тому числі ветеринарних; 4) нежитлові будівлі та приміщення магазинів продуктивних товарів, а також розважально-торгівельних комплексів, у тому числі кафе та ресторанів; 5) нежитлові будівлі та приміщення магазинів непродуктивних товарів; 6) нежитлові будівлі та приміщення адміністративно-побутових будівель, у тому числі, контор, офісів, готелів; 7) нежитлові будівлі та приміщення комплексів автосервісу, об'єктів комунального та побутового обслуговування; нежитлові будівлі та приміщення іншого призначення.
Рішенням Волноваської міської ради від 26 травня 2017 року № 6/89-1987 продовжено дію рішення від 08 червня 2011 року № 6/8-171 “Про встановлення місцевих податків і зборів та затвердження Положень про місцеві податки та збори” на 2018 рік.
Згідно додатку №2 до рішення міської ради 08 червня 2011 року № 6/8-171 “положення про податок на нерухоме , відмінне від земельної ділянки”, вбачається, що об'єктами оподаткування є, зокрема, нежитлові будівлі та приміщення магазинів продуктових товарів, а також розважально-торгових комплексів, у тому числі кафе та ресторанів, та нежитлові будівлі та приміщення магазинів не продуктових товарів.
Ставки податку, згідно додатку №2 до рішення міської ради 08 червня 2011 року № 6/8-171 “положення про податок на нерухоме , відмінне від земельної ділянки”, зокрема, встановлюються у наступному розмірі: нежитлові будівлі та приміщення магазинів продуктових товарів , а також розважально-торгових комплексів, у тому числі кафе та ресторанів -1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування; нежитлові будівлі та приміщення магазинів не продуктових товарів. - 0,5 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що рішенням міської ради встановлена ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1 % виключно на нежитлові будівлі та приміщення магазинів продуктових товарів, а також розважально-торгових комплексів, у тому числі кафе та ресторанів.
Як зазначалось, позивачу на підставі свідоцтва про право власності належить магазин змішаної торгівлі загальною площею 1099,1 кв.м, розташований по вул. Центральна, 84, в м. Волноваха Донецької області.
Суд враховує, що визначення будівлі до певної категорії проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахування класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000, затверджений Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації затверджено та введено в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, який містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою.
Позивач має у власності об'єкт нежитлової нерухомості (будівля магазину змішаної торгівлі, « А-2», підвал літ Ап», тамбур «аі», вхід до підвалу літ. «а2», що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 123 "Будівлі торгівельні " клас 1230 "Будівлі торгівельні ", підкласі 1230.1 Торгові центри, універмаги, магазини.
Розділом 4 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації функціональний призначенням нежитлового приміщення визначено для продажу товарів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач використовує будівлю - магазин змішаної торгівлі, в якому не здійснюється торгівля продуктовими товарами.
Матеріали справи не містять жодних доказів які б підтверджували, що на території зазначеної нежитлової будівлі розміщено приміщення магазинів продуктових товарів, а також розважально-торгових комплексів, у тому числі кафе та ресторанів.
Суд не приймає посилання апелянта на те, що в магазині змішаної торгівлі, який належить позивачу, загальною площею 1099.1 кв.м може здійснюватися торгівля продуктовими товарами, оскільки зазначене є лише припущенням відповідача, яке не підтверджено жодними належними доказами. Крім того, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості визначається виключно за типами безпосереднього використання будівлі, а не можливого використання.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін
Керуючись статями 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 р. у справі № 200/3540/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 р. у справі № 200/3540/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 02 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
Г.М. Міронова