ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
02 грудня 2020 року справа №640/16655/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доСлужби безпеки України (далі по тексту - відповідач, СБУ)
третя особаГоловне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - третя особа, ГУ ПФУ в м. Києві
про1) зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період часу з 01 січня 2014 року 13 вересня 2018 року з урахуванням вже виплачених сум; 2) зобов'язання відповідача переробити довідку про додаткові види грошового забезпечення шляхом включення до неї суми належної позивачу (за період часу з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2019 року)індексації грошового забезпечення та направити перероблену довідку третій особі для належного обчислення військової пенсії позивача; 3) встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що вважає протиправним не нарахування та не виплати йому відповідачем суми індексації грошового забезпечення з 01 січня 2014 року по 13 вересня 2019 року та не включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення суми індексації за період з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2019 року.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/16655/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання; залучено до участі у справі ГУ ПФУ в м. Києві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив, що СБУ є державним правоохоронним органом спеціального призначення та фінансується з державного бюджету України; керівники бюджетних установ здійснюють видатки на грошове забезпечення в межах фонду грошового забезпечення; відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки не має; у межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію грошового забезпечення з січня 2014 року по грудень 2018 року у СБУ можливість відсутня; з грудня 2018 року по вересень 2019 року позивачу виплачено індексацію грошових доходів.
Крім того, відповідач вважає, що індексація грошових доходів не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення та не може бути включена при обчисленні пенсії.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач, виключаючи позивача зі списків особового складу, мав провести з ним розрахунок в повному обсязі, включаючи виплату індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби; додатково обґрунтовує право на нарахування індексації грошового забезпечення практикою Європейського суду з прав людини та посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, відповідно до якої не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Третя особа надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що у зв'язку із скасуванням пунктів 1, 2 Постанови №103 неможливо провести перерахунок пенсії позивача; стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає, що максимальний розмір пенсії (в редакції Закону від 13 березня 2018 року), обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, тому перерахунок пенсії позивача здійснений за чинною, на час перерахунку пенсії редакцією Закону, виходячи із розрахунку 70% грошового забезпечення та вважає, що стягнення судового збору з ГУ ПФУ в м. Києві призведе до нецільового використання коштів та порушення вимог частини другої статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповіді на відзив третьої особи позивач зазначає, що відповідно до статті 165 Кодексу адміністративного судочинства третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву; інших заяв по суті третя особа не може подавати, а тому відзив на позовну заяву від ГУ ПФУ в м. Києві не може вважатися заявою по суті і не може бути розглянутий судом.
Позивач відповіді на відзив третьої особи також зазначає, що підстави для перерахунку пенсії у нього виникли з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою змінені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, тому скасування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18 не впливає на підстави для перерахунку пенсій; індексація грошового забезпечення має систематичний характер, її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому має бути врахована у складі грошового забезпечення для розрахунку пенсії.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач проходив військову службу в СБУ, де отримував грошове забезпечення.
Відповідно до Витягу із наказу Голови СБУ від 12 вересня 2019 року №1231-ОС полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом «а» пункту 61, підпунктом «г» пункту 61, та пунктом 881 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та виключений зі списків особового складу з 13 вересня 2019 року.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 08 квітня 2020 року, відповідно до якої просить надати відомості про суму індексації, яка була йому виплачена під час служби з 01 січня 2018 року та переробити довідку про додаткові види грошового забезпечення, включивши до розрахунку суми індексації грошового забезпечення.
У відповідь на заяву позивача відповідач листом від 29 квітня 2020 року №21/2/2-Б-18/5 повідомив, що індексація грошових доходів за період проходження військової служби з 01 грудня 2018 року по 13 вересня 2019 року нарахована та виплачена через касу управління згідно розрахунково-платіжної відомості №5113 в квітні 2020 року в сумі 1235,30 грн.
Позивач повторно звернувся до СБУ із заявою від 16 травня 2020 року з проханням надати інформацію про загальну суму індексації виплачену йому під час служби з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2018 року.
Відповідач в листі від 28 травня 2020 року №21/3/1-Б-23/5 повідомив позивача, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів на відповідний рік; у межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям за період з січня по лютий 2018 року у СБУ не було; відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не має.
Відповідачем також зазначено, що з 01 березня 2018 року підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців; обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів; в період з квітня по листопад 2018 року право на індексацію не відбулось, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила встановлений поріг індексації 103%.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Статтею 17 Конституції України гарантовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частинами першою - четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
17 липня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі по тексту - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації, зокрема, підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до вказаних норм на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Відповідач у відзиві, як на підставу для не нарахування позивачеві індексації грошового забезпечення за спірний період вказує, що у межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію грошового забезпечення відповідача з січня 2014 року по грудень 2018 року у СБУ можливість відсутня та посилається на роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17, відповідно до механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки не має.
Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 чітко визначено джерело коштів на проведення індексації.
Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Посилання відповідача на роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17, в яких зазначено, що відсутній механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди, суд не приймає до уваги, оскільки є внутрішньо - відомчими документами та носять рекомендаційний характер та, як вже зазначалось, обов'язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутність в розрахунку фонду грошового забезпечення відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців не є належною підставою для не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17 та від 19 червня 2019 року №825/1987/17.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
За таких обставин, відсутність механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки та відсутність в розрахунку фонду грошового забезпечення відповідача коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а не проведення та невиплата цієї гарантії є втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу під час проходження позивачем військової служби.
Стосовно періоду нарахування та виплати індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 %.
30 серпня 2017 року постановою Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року (далі по тексту - Постанова №704), змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 березня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, Постановою №704 змінено порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри посадових окладів осіб рядового та начальницького складу.
Як стверджує відповідач, з 01 березня 2018 року підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців.
Позивачем не надано заперечень та доказів, відповідно до яких розмір його посадового окладу не підвищено з 01 березня 2018 року.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 індекс споживчих цін у березні 2018 року для позивача дорівнює 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується.
За офіційними даними, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року не було.
Відповідно до листа СБУ листом від 29 квітня 2020 року №21/2/2-Б-18/5 судом встановлено, що позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення з 01 грудня 2018 року по 13 березня 2019 року.
В матеріалах справи відсутні докази щодо не виплати відповідачем індексації грошового забезпечення позивачу з 01 грудня 2018 року по 13 березня 2019 року, а також заперечення позивача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по 30 листопада 2018 року.
Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача включити до довідки про додаткові види грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2019 року зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій та має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний характер.
Як вище встановлено судом, грошове забезпечення підлягає індексації та, враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, суд дійшов висновку, що вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція застосована у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 вересня 2019 року у справі №750/9785/16-а, від 20 листопада 2019 року у справі №522/11257/16-а.
Абзацом сьомим пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», зокрема, передбачено, що для осіб, які звільнені із служби після 1 березня 2018 року і до дня їх звільнення строк їх служби становить менше 24 календарні місяці, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням, починаючи з 1 березня 2018 року, на кількість таких місяців.
Судом встановлено, позивач звільнений з військової служби з 13 вересня 2019 року тобто, строк служби позивача з 1 березня 2018 року і до дня звільнення становить менше 24 календарних місяців.
Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення суми належної йому суми індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 13 вересня 2019 року.
З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по 30 листопада 2018 року та зобов'язання відповідача переробити довідку про додаткові види грошового забезпечення шляхом включення до неї суми належної позивачу (за період часу з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2019 року) індексації грошового забезпечення та направити перероблену довідку третій особі для належного обчислення військової пенсії позивача.
Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У зв'язку з тим, що дане рішення вимагає від СБУ вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб'єкта владних повноважень - відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання цим рішенням законної сили.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період часу з 01 січня 2014 року 30 листопада 2018 року.
3. Зобов'язати Службу безпеки України переробити довідку про додаткові види грошового забезпечення шляхом включення до неї суми належної ОСОБА_1 (за період часу з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2019 року) індексації грошового забезпечення та направити перероблену довідку Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві для належного обчислення військової пенсії ОСОБА_1 .
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Встановити Службі безпеки України строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної для подання звіту про виконання рішення.
5. Попередити Службу безпеки України про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Служба безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33; ідентифікаційний код 00034074);
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).
Суддя В.А. Кузьменко