Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
01 грудня 2020 року Справа №520/8901/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання неправомірним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 13.07.2020 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати неправомірним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 01.06.2020 №339.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що трирічний строк щодо притягнення її до повної матеріальної відповідальності, передбачений приписами статті 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» сплинув.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №520/8901/2020 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня закінчення дії карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211.
Відповідачем 06.11.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким він просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуваний наказ прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 28.03.2019 по теперішній час проходить військову службу на посаді заступника начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .
За результатами проведеного аудиту, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2020 №318 призначено службове розслідування за фактом зайво компенсованого податку доходів фізичних осіб на загальну суму 111 302,87 грн., результати якого зафіксовані в акті службового розслідування від 01.06.2020.
Згідно змісту вказаного акту під час службового розслідування встановлено, що відповідно до результатів внутрішньо-фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності відповідача перевіряючими виявлено, що податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 111 302,87 грн. відшкодований з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, 24-колишнім військовослужбовцям виплачено грошове забезпечення та компенсовано утриманий податок з доходів фізичних осіб після виключення їх зі списків особового складу відповідача.
На підставі матеріалів службового розслідування за результатами проведеного службового розслідування відповідачем 01.06.2020 прийнято наказ «Про результати службового розслідування» №339, яким за фактом зайво компенсованого податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 111 302,87 грн., що завдало пряму шкоду військовій частині НОМЕР_1 , позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності у сумі 111 302,87 грн.
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом для захисту порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон України №2232-XII) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі по тексту - Статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами статті 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі по тексту - Закон України №160-IX).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України №160-IX пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Приписами частини першої та другої статті 3 Закону України №160-IX встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірни рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4 Закону України №160-IX).
Згідно статті 5 Закону України №160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Положеннями статті 6 Закону України №160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Приписами статті 7 Закону України №160-IX передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Статтею 8 Закону України №160-IX визначено, що посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки чи бездіяльності, а також наявності взаємозв'язку між заподіяною шкодою.
Отже, щоб притягнути особу до матеріальної відповідальності необхідна наявність чотирьох умов, з поміж них - вини у заподіянні шкоди, яка може бути у формі умислу або необережності.
Аналізуючи положення Закону України №160-IX, суд дійшов висновку, що обсяг матеріальної відповідальності (обмежена, повна чи підвищена) ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
З матеріалів службового розслідування судом встановлено, що у період з 08.11.2011 по 27.07.2014 під час проведення внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України відповідача перевіряючими надано пропозицію щодо прийняття рішення за фактом зайво компенсованого податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 111 302,87 грн., що зазначено в акті службового розслідування від 01.06.2020.
Повторно зазначену пропозицію винесено Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності відповідача від 04.05.2017 №234/1/31/28 та від 04.02.2020 №234/1/314.
Таким чином, днем виявлення зайво компенсованого податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 111 302,87 грн. є 23.08.2014.
Зі змісту акту службового розслідування вбачається, що дії щодо зайво компенсованого податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 111 302,87 грн. вчиненні у 2014 році, зокрема 23.08.2014, однак наказ командира військової частини про притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності прийнято відповідачем 01.06.2020, з порушенням передбаченого статтею 4 Закону України №160-IX трирічного строку з дня виявлення завданої шкоди.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання неправомірним та скасування наказу - задовольнити повністю.
Визнати неправомірним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 01.06.2020 №339.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 01.12.2020.
Суддя О.В. Ніколаєва