Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 листопада 2020 р. № 520/4406/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чудних С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Василенко А.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представників позивача - Орлова О.В., Тимошенка В.М.,
представника відповідача 1 - Биковченко Н.І.,
представника відповідача 2, 4 - Прокопович І.С.,
представника відповідача 3 - Волкотруб О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Департаменту внутрішньої безпеки Харківського управління, Національного агентства з питань запобігання корупції, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність Національної поліції України Головного управління Національної поліції в Харківській області у не повідомленні Національної агенції з питань запобігання корупції за фактом можливого відображення посадовою особою, ОСОБА_1 , у декларації недостовірних відомостей для проведення повної перевірки;
- зобов'язати Національну поліцію України Головного управління Національної поліції в Харківській області скасувати наказ №415 о/с від 06.12.2019 про звільнення зі служби на підставі п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Департамент внутрішньої безпеки Харківське управління у проведенні перевірки декларації ОСОБА_1 за фактом можливого відображення посадовою особою, ОСОБА_1 , у декларації недостовірних відомостей;
- зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення відомості від 10.12.2019 відносно ОСОБА_1 внесені на підставі рішення Харківського апеляційного суду від 03.12.2019 справа №953/17271/19;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02.09.2019 відносно позивача складено протокол № 33/19 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. Суть корупційного діяння позивача полягала в тому, що ОСОБА_1 продав свою квартиру, яка належала йому на праві власності та кошти за реалізацію вказаної квартири не були внесені ним у декларацію. Поряд із тим, адміністративний протокол № 33/19 складено старшим оперуповноваженим в ОВС Харківського управління ДВБ НП України. Поряд із тим, позивач звертає увагу, що діючим законодавством здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування покладено на Національне агентство з питань запобігання корупції. Як вбачається із відповіді Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.03.2020 №94-7/9052/20 НАЗК не проводило повної перевірки декларації ОСОБА_1 . Таким чином, дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Департамент внутрішньої безпеки Харківське управління у проведенні перевірки декларації ОСОБА_1 за фактом можливого відображення у декларації недостовірних відомостей є протиправними та незаконними. У зв'язку із чим, і наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №415 о/с від 06.12.2019 про звільнення зі служби на підставі п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 є незаконним та такий, що підлягає скасуванню, оскільки позивача звільнено зі служби в поліції незаконно.
Ухвалою суду від 30.04.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 01.10.2020 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Департаменту внутрішньої безпеки Харківського управління, Національного агентства з питань запобігання корупції, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Протокольною ухвалою судді від 23.11.2020 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні позивач та представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Представник Головного управління Національної поліції в Харківській області проти позову заперечував, надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що підставою для винесення спірного наказу №415 о/с від 06.12.2019 про звільнення позивача зі служби в поліції стала постанова Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2019, залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03.12.2019, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. Таким чином, приймаючи наказ про звільнення позивача Головне управління Національної поліції в Харківській області діяло в межах чинного законодавства.
Представник Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Департаменту внутрішньої безпеки Харківського управління та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України проти позову заперечував, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що відповідно до статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення право складати протоколи про адміністративне правопорушення, що передбачені статтями 172-4 - 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення надано уповноваженим на те посадовим особам Національної поліції. Положенням про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 09.11.2015 № 83, передбачено, що до основних завдань та функцій департаменту віднесено запобігання, виявлення, попередження, припинення та документування пов'язаних з корупцією правопорушень у Національній поліції України із правом складання протоколів про адміністративні правопорушення.Таким чином, складаючи адміністративний протокол № 33/19 старший оперуповноважений в ОВС Харківського управління ДВБ НП України діяв в межах покладених на нього зобов'язань та відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник Національного агентства з питань запобігання корупції проти позову заперечував, надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що інформацію щодо ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення внесено на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 03.12.2019 у справі № 953/17271/19. Підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, розпорядчого документа або судового рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення. Вказаний перелік підстав є вичерпний. Враховуючи, що постанову суду по справі № 953/17271/19 не скасовано, у відповідача відсутні підстави для виключення з Реєстру відомостей про ОСОБА_1 .
Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції України та займав посаду старшого інспектора ситуаційного відділу Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції України.
04 грудня 2019 року до Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшло подання Прокуратури Харківської області № 05/4-вих.19 в порядку частини 3 статті 65 Закону України "Про запобігання корупції" щодо вирішення питання про призначення та проведення службового розслідування стосовно старшого інспектора ситуаційного відділу УОАЗОР ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що наказом від 06.12.2019 № 416 о/с на підставі пункту 10 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення) капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора ситуаційного відділу Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції України, звільнено з 06.12.2019 зі служби в поліції.
Так, підставою для прийняття спірного наказу стала постанова Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2019, залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03.12.2019, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн в дохід держави.
Суд зазначає, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності став протокол старшого оперуповноваженого в ОВС Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України підполковника поліції Заброцького Б.Ф. про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 33/19 стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старшого інспектора ситуаційного відділу УОАЗОР ГУНП в Харківській області, в порушення частини 2 статті 52 Закону України "Про запобігання корупції", не повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, а саме - отримання доходу від продажу нерухомого майна (квартири) 06 листопада 2018 року, у розмірі 168000 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вважаючи, дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Департамент внутрішньої безпеки Харківського управління у проведенні перевірки декларації ОСОБА_1 за фактом відображення у декларації недостовірних відомостей, які за собою потягли і складання протоколу, і винесення наказу про звільнення позивача та внесення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення відомості від 10.12.2019 відносно ОСОБА_1 , протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи даній спір по суті, суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Департамент внутрішньої безпеки Харківське управління у проведенні перевірки декларації ОСОБА_1 за фактом можливого відображення у декларації недостовірних відомостей, суд зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону України "Про запобігання корупції" ним визначаються правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Статтею 1 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про запобігання корупції" виключно агентству з питань запобігання корупції належать повноваження, зокрема, проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції; здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Так, відповідно до статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, правопорушень, припиняє виявлені кримінальні правопорушення, здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 887 "Про утворення територіального органу Національної поліції" утворено як юридичну особу Департамент внутрішньої безпеки як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.
Відповідно до "Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України" затвердженого Наказом Національної поліції України № 83 від 09.11.2015 до завдань Департаменту, крім іншого, належить запобігання, виявлення, попередження і припинення кримінальних, корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень, що готуються або вчинені поліцейськими, держаними службовцями та іншими працівниками поліції.
В той же час, Департамент внутрішньої безпеки для виконання покладених завдань і функцій в установленому порядку має право складати відповідно до вимог законодавства України протоколи про адміністративні правопорушення за фактами вчинення поліцейськими, державними службовими особами держаними службовцями та іншими працівниками поліції адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до примітки цієї статті Кодексу, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 частини першої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи:
- органів внутрішніх справ (Національної поліції)( серед інших 172-4 - 172-9);
- Національного агентства з питань запобігання корупції (серед інших 172-4 - 172-9).
Статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-20 цього Кодексу.
Враховуючи вимоги статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є обов'язковим.
З аналізу вищевказаних норм Закону України "Про запобігання корупції" та Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що у справах про адміністративні правопорушення протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи, в тому числі і органи Національної поліції.
Таким чином, посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції), до яких належить в тому числі і Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України Департаменту внутрішньої безпеки Харківського управління, уповноважені складати протоколи про правопорушення, передбачені статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд вважає необґрунтованим посилання представників позивача на те, що діючим законодавством здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування покладено на Національне агентство з питань запобігання корупції, а не на Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, оскільки суд звертає увагу, що в даному випадку Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України Департамент внутрішньої безпеки Харківського управління не проводилась перевірка декларації ОСОБА_1 щодо достовірності і повноти відомостей зазначених у ній, а перевірявся факт неподання позивачем декларації про зміну майнового стану у зв'язку із отриманням доходу від продажу нерухомого майна (квартири) 06 листопада 2018 року, що є різними за своєю суттю перевірками.
З аналізу норм Закону України "Про запобігання корупції" вбачається, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
Поряд із тим, судом встановлено, що достовірність і повнота відомостей в даному випадку не перевірялась, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено саме відповідно до частини 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення за неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
Так, суд звертає увагу, що статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення окремо передбачена відповідальність за неподання декларації або про суттєві зміни у майновому стані, за що і було притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 і вказаний факт встановлено постановою Київського районного суду міста Харкова від 25.09.2019 та постановою Харківського апеляційного суду від 03.12.2019 у справі № 953/17271/19.
Крім того, суд не приймає до уваги наданий позивачем Науково-правовий висновок Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В.Сташиса Національної академії правових наук України від 26.12.2019, виходячи із наступного.
Частиною 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Суд зазначає, що Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В.В.Сташиса Національної академії правових наук України не є експертною установою, яка надає висновки судових експертиз, в даному випадку позивачем надано до матеріалів справи науково-правовий висновок, який в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України не є належним доказом по справі.
Суд також вважає необґрунтованим посилання представника позивача на рішення Конституційного суду України від 27.10.2020 у справі № 1-24/2020(393/20) за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про запобігання корупції", Кримінального кодексу України, оскільки на час складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до частини 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказане рішення прийнято не було.
Згідно частин 1 та 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України Департаменту внутрішньої безпеки Харківське управління діяв в межах покладених повноважень визначених Законом України "Про Національну поліцію", Законом України "Про запобігання корупції", Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Національну поліцію" № 877 від 28.10.2015, Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України та Кодексу України про адміністративні правопорушення при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення відповідно до частини 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення за неподання декларації про суттєві зміни у майновому стані, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Департамент внутрішньої безпеки Харківське управління у проведенні перевірки декларації ОСОБА_1 за фактом можливого відображення посадовою особою, ОСОБА_1 , у декларації недостовірних відомостей задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене та те, що Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України Департамент внутрішньої безпеки Харківського управління не проведено перевірку декларації ОСОБА_1 по суті, а встановлено факт неподання декларації про зміну майнового стану у зв'язку із отриманням доходу від продажу нерухомого майна, суд приходить до висновку, що у Національної поліції України Головного управління Національної поліції в Харківській області відсутній обов'язок повідомлення Національної агенції з питань запобігання корупції за фактом можливого відображення посадовою особою, ОСОБА_1 , у декларації недостовірних відомостей для проведення повної перевірки, а тому позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльність Національної поліції України Головного управління Національної поліції в Харківській області у не повідомленні Національної агенції з питань запобігання корупції за фактом можливого відображення посадовою особою, ОСОБА_1 , у декларації недостовірних відомостей для проведення повної перевірки також не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Національної поліції України Головного управління Національної поліції в Харківській області скасувати наказ №415 о/с від 06.12.2019 про звільнення зі служби на підставі пункту 10 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Закон України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно з положеннями частини 1 статті 60 Закону України "Про національну поліцію", проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Положеннями частини 1 статті 17 Закону України "Про національну поліцію" передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про національну поліцію", поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У відповідності до частини 1 статті 19 Закону України "Про національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Суд зазначає, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2019, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03.12.2019, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн в дохід держави.
Таким чином, постанова Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2019, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності набрала законної сили.
Суд зазначає, що наказ від 06.12.2019 № 416 о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора ситуаційного відділу Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції України прийнято на підставі пункту 10 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", тобто у зв'язку із набранням законної сили постанови Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2019, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладенеі, суд приходить до висновку про правомірність наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області №415 о/с від 06.12.2019 про звільнення зі служби на підставі пункту 10 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 та відповідно відсутність підстав для його скасування.
У зв'язку зі чим, позовні вимоги в частині зобов'язання Національної поліції України Головного управління Національної поліції в Харківській області скасувати наказ №415 о/с від 06.12.2019 про звільнення зі служби на підставі пункту 10 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Національного агентства з питань запобігання корупції видалити з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення відомості від 10.12.2019 відносно ОСОБА_1 внесені на підставі рішення Харківського апеляційного суду від 03.12.2019 справа №953/17271/19, суд зазначає наступне.
Національне агентство у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, Законом України "Про запобігання корупції" та іншими законами, а також прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про запобігання корупції" Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 11 Закону України "Про запобігання корупції" до повноважень Національного агентства належить, зокрема, забезпечення ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
Відомості про фізичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення (далі - Реєстр).
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про запобігання корупції" повноваження щодо формування та ведення Реєстру покладено на Національне агентство.
Згідно з рішенням Національного агентства від 01.02.2019 № 367 інформаційно-телекомунікаційну систему "Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення" прийнято в постійну (промислову) експлуатацію з 00 год 00 хв 04.02.2019. Таким чином, Реєстр розпочав свою роботу з 04.02.2019.
Згідно з пунктом 2 Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, затвердженого рішенням Національного агентства від 09.02.2018 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 345/31797 (далі - Положення про Реєстр), Реєстр - електронна база даних, яка містить відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.
У підпункті 1 пункту З Положення про Реєстр визначено, що метою ведення Реєстру є забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, та юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.
Підставою для внесення реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, зокрема, є електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Електронна копія рішення суду про притягнення до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності особи за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення надсилається Реєстратору відповідно до порядку надсилання електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, та щодо юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.
Імперативними приписами пункту 5 розділу II Положення про Реєстр встановлено, що реєстратор вносить до Реєстру відомості протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Національного агентства електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень та засвідченої в установленому порядку паперової копії розпорядчого документа про накладення чи скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.
У пункті 2 розділу II Положення про Реєстр визначено, що підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, є:
1) електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень;
2) засвідчена в установленому порядку паперова копія розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.
Судом встановлено, що відомості щодо ОСОБА_1 внесено до Реєстру 10.12.2019 на підставі електронної копії судового рішення, а саме постанови Київського районного суду міста Харкова від 25.09.2019, залишеної без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03.12.2019 у справі № 953/17271/19.
Відповідно до положень частини 8 розділу II Положення про Реєстр, підставами для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, розпорядчого документа або судового рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.
Суд зазначає, що перелік підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу є вичерпним.
Враховуючи, що постанова Київського районного суду міста Харкова від 25.09.2019 не скасовано, суд приходить до висновку, що у Національного агентства з питань запобігання корупції відсутні підстави для виключення з Реєстру відомостей щодо ОСОБА_1 .
Посилання представників позивача на те, що 01.01.2020 вступили зміни до Закону України "Про запобігання корупції", якими скасовується обов'язок повідомлення про суттєві зміни у майновому стані осіб, які не займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а отже, скасовується і адміністративна відповідальність таких осіб за частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення є необґрунтованими, оскільки на момент притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, винесення постанов Київського районного суду міста Харкова від 25.09.2019 та Харківського апеляційного суду від 03.12.2019 у справі № 953/17271/19, а також внесення до Реєстру відомостей щодо ОСОБА_1 вказані зміни прийняті не були, а у позивача був обов'язок повідомляти про суттєві зміни у майновому стані шляхом подання декларації.
У зв'язку із чим, позовні вимоги в частині зобов'язання Національного агентства з питань запобігання корупції видалити з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення відомості від 10.12.2019 відносно ОСОБА_1 внесені на підставі рішення Харківського апеляційного суду від 03.12.2019 справа №953/17271/19 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене та те, що відповідачами доведено правомірність прийнятих ними рішень та вчинених дій, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002), Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Департаменту внутрішньої безпеки Харківського управління (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002), Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Дружби народів, 28, м. Київ, 01103), Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст судового рішення складено 01 грудня 2020 року.
Суддя С.О.Чудних