Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
01.12.2020 р. справа №520/13735/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Бутенко Л.В., представника третьої особи, Обласного центру - не прибув, представника третьої особи, ТОВ "АН "Рестріелт" - не прибув, розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1
до треті особи -Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, ТОВ "АН "Рестріелт",,
провизнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства (з урахуванням зменшення) заявив вимоги про: 1) визнання незаконними дій Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради з приводу не нарахування та не виплати пільг учасника бойових дій у грошовій готівковій формі за комунальними платежами з урахуванням норми споживання комунальних послуг; 2) зобов'язання нарахувати пільги у готівковій (грошовій) формі за спожиті комунальні послуги на банківські реквізити: АО КБ «Приватбанк», МФО банку 305299, рахунок отримувача НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що адміністративний орган вчинив протиправну відмову у компенсації 75% витрат оплату житлово-комунальних послуг як учаснику бойових дій.
Відповідач, Управління соціального захисту населення Київського району Харківської міської ради (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, Управління, УСЗН), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що безпосередній надавач послуг - балансоутримувач багатоквартирного житлового будинку не входить до кола виконавців житлово-комунальних послуг у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а відтак, надання пільги видається за неможливе.
Третя особа, Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації (далі за текстом - Центр), проти позову заперечував, наполягаючи на тому, що у спірних правовідносинах Центр не здійснює жодних власних юридично значимих управлінських послуг, адже лише передає отримані від Управління списки громадян-пільговиків до АТ "Ощадбанк" для проведення платежів.
Третьою особою, ТОВ АН «Рестріелт», вимоги заявленого позову були підтримані.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник 26.08.2016р. набув правового статусу учасника бойових дій, має адресу офіційного зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 , але стверджує, що з 12.09.2016р. постійно фактично проживає у квартирі своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 (далі за текстом - Квартира).
Довідкою Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 30.11.2020р. підтверджені обставини реєстрації адреси проживання заявника - АДРЕСА_1 з 15.12.2000р. і по теперішній час.
Довідкою Харківського прикордонного загону від 30.11.2020 р. №Т32/12912 підтверджені обставини наявності у розпорядженні прикордонного загону відомостей про фактичне проживання заявника за адресою - АДРЕСА_3 .
За твердженням заявника до складу його сім'ї (родини) входить дружина - ОСОБА_2 .
При цьому, до матеріалів справи не подано взагалі жодних доказів про проведення процедури офіційної реєстрації місця проживання будь-яких громадян саме у Квартирі.
Видана УПСЗН довідка об'єктивно не здатна підтвердити обставини фактичного проживання у Квартирі, позаяк ґрунтується виключно власно на повідомлених заявником відомостях, відносно яких не було проведено жодних перевірок.
Однак, за даними Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, заявник значиться зареєстрованим за адресою - АДРЕСА_3 .
Тому саме указана адреса сприймається судом як визнане УСЗН місце проживання заявника у цілях надання пільг.
Будинок, у якому розміщена Квартира, перебуває на обслуговуванні ТОВ АН «Рестріелт».
01.06.2020 року заявником (у якості споживача) з ТОВ АН «Рестріелт» (у якості Управителя, Балансоутримувача) укладено договір, стосовно квартири АДРЕСА_4 , згідно якого споживач доручає, а Управитель приймає на себе зобов'язання по здійсненню витрат необхідних для забезпечення утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкових територій, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, холодного водопостачання, водовідведення, опалення, електропостачання, тощо), а споживач зобов'язаний своєчасно відшкодувати управителю (Балансоутримувачу) такі витрати, що необхідно для забезпечення утримання наведених вище будинків і споруд при будинкових територій, а також витрати пов'язані з виконання такого доручення, у строк та на умовах передбачені цим договором.
Окремих договорів з постачальниками комунальних послуг чи з виконавцями комунальних послуг заявник не укладав.
Зазначені обставини сторонами у ході розгляду справи не спростовані.
12.06.2020р. заявник звернувся до владного суб'єкта із заявою про надання у готівковій (грошовій) формі пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу, як учаснику бойових дій.
Листом від 20.08.2020р. за №К-133/6630-08 відповідач відмовив у наданні бажаної заявником пільги, обравши підставою для вчинення відмови судження про те, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не визначено статусу обслуговуючої будинок із Квартирою організації - ТОВ АН «Рестріелт» у якості балансоутримувача будинку.
Не погодившись із правомірністю такого діяння владного суб'єкта у спірних правовідносинах, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Суспільні відносини з приводу соціального захисту учасників бойових дій регламентовані, зокрема, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Так, згідно з п.п.4-5 ч.1 ст.12 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено надання 75-процентної знижка плати за користування житлом, за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання з розрахунку площі житла у 21 кв. метр на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю, що встановлено для працездатних осіб.
У ході розгляду справи суд зважає, що правовий статус заявника як учасника бойових дій, обставини адреси місця реєстрації заявника у якості отримувача пільг-учасника бойових дій, обставини користування заявником Квартирою, обставини споживання заявником житлово-комунальних послуг адміністративним органом - УСЗН у межах цієї справи не оспорюються і не спростовуються.
Саме ці обставини не є фізичною перешкодою (чи перепоною) у наданні пільги заявникові за наявності правової підстави для цього, про що у судовому засіданні була надана усна відповідь представником Управління.
Продовжуючи вирішення спору, суд відмічає, що суспільні відносини з приводу надання та споживання житлово-комунальних послуг урегульовані, зокрема, приписами Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 6 якого встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Визначення згаданих у даній нормі термінів наведено у статті 1 вказаного Закону, де, зокрема, указано, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
У розумінні ч.2 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.
Пунктом 2 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.2003р. №117; далі за текстом - Положення №117) передбачено, що до Реєстру включається така інформація: загальні відомості про пільговика (прізвище, ім'я та по батькові, число, місяць, рік народження, адреса, склад сім'ї), реквізити паспорта та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами він реально користується.
Згідно з п.3 Положення №117 управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад ведуть облік пільговиків, організовують збирання, систематизацію і зберігання визначеної інформації.
Процедура ж надання учасникам бойових дій пільг з оплати житлово-комунальних послуг деталізована приписами постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 р. № 373, якою і затверджено Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі (далі за текстом - Порядок №373).
Вимогами абз. 1, 2 п. 7 Порядку № 373 визначено, що виплата розрахованої суми пільги здійснюється у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Мінсоцполітики в АТ "Ощадбанк" на підставі укладеного між Мінсоцполітики та АТ "Ощадбанк" договору.
За заявою пільговика, поданою структурному підрозділу з питань соціального захисту населення до 15 жовтня (15 травня), у якій зазначаються виплатні реквізити, виплата пільги здійснюється у грошовій готівковій формі з початку опалювального (неопалювального) сезону. У разі подання заяви після 15 жовтня (15 травня) протягом опалювального (неопалювального) сезону пільга надається у грошовій готівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок пільговика в уповноваженому банку з місяця, що настає за місяцем подання заяви.
У спірних відносинах заява була подана до Управління 12.06.2020р.
Отже, за відсутності визначених законодавством перешкод пільга має надаватись з 01.07.2020р.
Положеннями п. 14 Порядку № 373 унормовано, що виплата пільг у грошовій готівковій формі здійснюється шляхом перерахування структурним підрозділом з питань соціального захисту населення коштів на рахунок пільговика, відкритий в установі уповноваженого банку, або через виплатні об'єкти АТ "Укрпошта". Відшкодування поштових витрат АТ "Укрпошта" здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі.
У судовому засіданні представник Управління сповістив суд про те, що фізичне надання пільги у грошовій формі на рахунок заявника в КБ "Приватбанк" є можливим до виконання.
Також представник Управління сповістив суд і про те, що обставина надання необхідних для обчислення пільг документів ТОВ АН «Рестріелт» сама по собі не зумовлює настання фізичної неможливості обчислення пільги.
Тому суд доходить до переконання про те, що хоча заявником і не укладено прямих власних договорів із виконавцями комунальних послуг у розумінні ч.2 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", але у разі подання до адміністративного органу достовірної, документально підтвердженої та достатньої для обчислення пільги інформації іншою особою - суб'єктом господарювання, котрий здійснює утримання чи обслуговування багатоквартирного житлового будинку, саме ця обставина об'єктивно не здатна спричинити настання правових наслідків такого рівня, як втрата громадянином права на пільгу або настання неможливості практичної реалізації громадянином такого права.
Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні владного суб'єкта на момент вчинення оскарженої відмови, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу вчиненого діяння.
При цьому, оскільки адміністративним органом у спірних правовідносинах були учинені усі необхідні управлінські дії, унаслідок чого відсутні юридичні фактори, котрі залишились поза увагою владного суб'єкта, але мають значення для законного волевиявлення, то відповідно до абз.1 ч.4 ст.245 КАС України Управління слід обтяжити обов'язком вчинити конкретну дію, а саме: призначити спірну виплату і провести платежі.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб'єкта норми КАС України не містять.
Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
При цьому, суд зважає, що відмова владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.
У спірних правовідносинах Управлінням була вчинена відмова, документально оформлена письмовим листом.
Тому слід визнати протиправною саме цю відмову, а не дії Управління.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, відмовивши у призначенні виплати за відсутності передбачених для цього підстав.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 52, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною відмову, оформлену листом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради від 20.08.2020р. за №К-133/6630-08.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради з 01.07.2020р. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) за зверненням від 12.06.2020р. пільги учасника бойових дій у грошовій готівковій формі за спожиті комунальні послуги на банківські реквізити: АО КБ «Приватбанк», МФО банку 305299, рахунок отримувача НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 2 грудня 2020 року; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення; набирає законної сили після завершення процедури апеляційного перегляду чи строку її ініціювання.
Суддя Сліденко А.В.