01 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5175/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
18 вересня 2020 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 220 від 05 лютого 2020 року;
зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити позивачу пенсію по інвалідності згідно його заяви від 28 січня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач за відсутності на те правових підстав відмовив позивачу в призначенні пенсії по інвалідності. Ініціатор звернення не погоджується з мотивами рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 220 від 05 лютого 2020 року про недостатність у позивача страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності, оскільки відомостями трудової книжки ОСОБА_1 такі доводи спростовуються. Позивач наполягає на тому, що упродовж періоду його роботи у ФОП ОСОБА_2 та на ПП НВФ "ДАК" роботодавцями з його заробітної плати утримувались відповідні страхові внески, а відтак він набув право на зарахування спірних періодів своєї трудової діяльності до страхового стажу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22 жовтня 2020 року судом отримано відзив, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, посилаючись на відомості системи персоніфікованого обліку, вказує не відсутність у позивача достатнього для призначення пенсії по інвалідності загального страхового стажу. Так, під час розгляду поданих позивачем документів для призначення пенсії по інвалідності відповідачем не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи у ФОП ОСОБА_2 з 24 жовтня 2003 року по 10 січня 2005 року, а також в ПП НВФ "ДАК" з 30 квітня 2005 року по 24 грудня 2009 року з тих підстав, що упродовж зазначених періодів страхові внески за позивача до Пенсійного фонду фактично не сплачувались /а.с. 33-34/.
У відповіді на відзив позивач наполягав на тому, що його страховий стаж у спірних періодах підтверджується відомостями трудової книжки. Крім того, зазначив, що він, як найманий працівник, не несе відповідальності за сплату страхових внесків, а тому несплата зазначених платежів його роботодавцями не може ставити у залежність право позивача на призначення йому соціальної виплати /а.с. 45-47/.
16 листопада 2020 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких територіальний орган Пенсійного фонду посилався на те, що відомості трудової книжки щодо підтвердження трудового стажу мають пріоритет у правовідносинах, що мали місце до запровадження системи персоніфікованого обліку. Оскільки трудові відносини позивача з ФОП ОСОБА_2 та ПП НВФ "ДАК" виникли після 2000 року, то страховий стаж позивача за періоди з 24 жовтня 2003 року по 10 січня 2005 року та з 30 квітня 2005 року по 24 грудня 2009 року має обчислюватись з урахуванням фактично сплачених за нього страхових внесків. З огляду на те, що ФОП ОСОБА_2 упродовж періоду з 24 жовтня 2003 року по 10 січня 2005 року звітності до Пенсійного фонду України не подавав, страхових внесків не сплачував, підстави для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача відсутні. Поряд із тим, ПП НВФ "ДАК" в період з 30 квітня 2005 року по 24 грудня 2009 року в установленому законом порядку звітувало до органів Пенсійного фонду України, страхові внески сплачувало належним чином та заборгованості перед Пенсійним фондом не має, однак зі змісту поданих зазначеним підприємством звітів випливає, що гр. ОСОБА_1 у період з 30 квітня 2005 року по 24 грудня 2009 року в трудових відносинах з ПП НВФ "ДАК" не перебував (страхові внески за нього зазначеним підприємством не вносились) /а.с. 52/.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
28 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності. До вказаної заяви позивачем приєднано копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорта, трудової книжки, довідки з СПОВ про заробітну плату за період з 01 липня 200 року по день звернення /а.с. 36/.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням № 220 від 05 лютого 2020 року відмовило позивачу в призначенні пенсії по інвалідності з мотивів недостатності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 7/.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058).
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 30 Закону № 1058 передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності. що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
За правилами частини першої статті 32 Закону № 1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.
У розумінні частин першої та другої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок; страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою зазначеної статті врегульовано, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Пунктом 16 розділу XV Закону № 1058 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04 червня 1998 року затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до вказаного Положення персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).
Одним з основних завдань персоніфікованого обліку є створення інформаційних передумов для визначення розміру виплат за пенсійним страхуванням залежно від тривалості страхового стажу та особистого внеску фізичної особи у формування коштів цього страхування.
Отже, з 2000 року страховий стаж особам обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. При цьому обов'язковою умовою є сплата щомісяця страхових внесків за застраховану особу.
Згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованому робочому місці обліку сплати страхових внесків у період роботи позивача у ФОП ОСОБА_3 з 24 жовтня 2003 року по 10 січня 2005 року останній до територіальних органів Пенсійного Фонду України звітність не подавав, страхових внесків не сплачував /а.с. 53, 55-56/.
Інформацією, наявною в автоматизованому робочому місці обліку сплати страхових внесків підтверджено, що в період з 30 квітня 2005 року по 24 грудня 2009 року ПП НВФ "ДАК" подавало до органа Пенсійного фонду звіти, страхові внески сплачувало та заборгованості не має /а.с. 53/. При цьому згідно інформації з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ПП НВФ "ДАК" упродовж зазначеного періоду подавало звіти щодо найманих працівників, однак у зазначених звітах прізвище позивача відсутнє /а.с. 54-56/.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на те, що упродовж періоду його роботи у ФОП ОСОБА_2 та на ПП НВФ "ДАК" роботодавцями з його заробітної плати утримувались відповідні страхові внески, оскільки зазначені доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії по інвалідності діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова