01 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5380/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Слободянюк Н.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 /далі - позивач, ОСОБА_2 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області /далі - відповідач, ТУ ДСА в Полтавській області/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про:
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Гребінківського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 суддівської винагороди за період з квітня по серпень 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47320,00 грн згідно із частиною третьою статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді Гребінківського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, надбавки за вислугу років у розмірі 50 % від посадового окладу, надбавки за адміністративну посаду у розмірі 10 % від посадового окладу, за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року /а.с. 1-9/.
Позов обґрунтований тим, що позивач працює на посаді судді в Гребінківському районному суді Полтавської області та у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року їй нарахований розмір суддівської винагороди, який не відповідає розміру, установленому положеннями Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Норма Закону України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"”, якою доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 та встановлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, не відповідає Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а тому законодавче обмеження не може бути застосовано на визначення позивачу розміру суддівської винагороди за спірний період.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано докази, а також відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.99-103/ зазначив, що Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік” доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29, якою встановлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. У рішенні Ради суддів України №22 від 24 квітня 2020 року зазначено, що обмеження, встановлені Законом України №553-ІХ, слід застосовувати виключно до частини суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення, розрахованих з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів. З огляду на те, що положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у редакції Закону України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року на момент виникнення спірних правовідносин були чинні, у відповідача були відсутні підстави для його невиконання. У відповідності до статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та наказів голови Гребінківського районного суду Полтавської області №12-ос.с від 18 вересня 2017 року та №16-ос від 09 листопада 2018 року розмір суддівської винагороди позивача за повний відпрацьований місяць становить 100896,00 грн. Відповідними наказами голови Гребінківського районного суду Полтавської області позивачу були надані: частина щорічної основної відпустки з 29 травня 2020 року по 19 червня 2020 року, частини додаткової відпустки з 20 липня по 29 липня 2020 року та з 30 липня по 01 серпня 2020 року, частина додаткової відпустки за вислугу років з 02 серпня по 11 серпня 2020 року, частина щорічної основної відпустки з 12 серпня 2020 року по 20 серпня 2020 року та з 22 серпня 2020 року по 01 вересня 2020 року та за вказані відпустки їй нараховані та виплачені суми суддівської винагороди без застосування встановленого обмеження. Згідно табелів обліку робочого часу Гребінківського районного суду Полтавської області та розрахункових листів за спірний період позивачу нарахована та виплачена суддівська винагорода: за квітень 2020 року пропорційно до відпрацьованого часу та встановленого обмеження у сумі 20444,20 грн; за травень 2020 року пропорційно до відпрацьованого часу (18 роб. днів) та встановленого обмеження у сумі 50841,48 грн (47230,00 грн /19 роб. дн. х 18 роб.дн); за червень 2020 року пропорційно до відпрацьованого часу (6 роб. днів) та встановленого обмеження у сумі 16099,80 грн (47230,00 грн /20 роб. дн. х 6 роб.дн); за липень 2020 року пропорційно до відпрацьованого часу (13 роб. днів) та встановленого обмеження у сумі 47894,93 грн (47230,00 грн /23 роб дн. х 13 роб.дн); за серпень 2020 року пропорційно до відпрацьованого часу (1 роб. день) та встановленого обмеження у сумі 2683,30 грн (47230,00 грн /20 роб. дн. х 1 роб.дн).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 листопада 2020 року об 14:00.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання /а.с. 137-138/.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі /а.с. 97/.
Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Частиною першою статті 205 згаданого Кодексу передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом першим частини третьої цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на те, що позивач заявила клопотання про розгляд справи без її участі у порядку письмового провадження, а відповідач явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та про причини його неявки не повідомив, суд визнав за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 згаданого Кодексу якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання та у судове засідання не з'явилися, а потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, суд визнав за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Указом Президента України "Про призначення суддів" № 319/2009 від 13 травня 2009 року /а.с. 11-13/ ОСОБА_4 призначено на посаду судді Гребінківського районного суду Полтавської області, а постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" № 479-VIІІ від 21 травня 2015 року /а.с. 16-25/ ОСОБА_4 обрано на посаду судді безстроково.
Наказом начальника управління Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області №48/к від 15 червня 2009 року /а.с.14/ та наказами голови Гребінківського районного суду Полтавської області №15 «ОС» від 16 червня 2009 року «Про зарахування ОСОБА_4 » /а.с. 123/ та №14/ос.с від 27 травня 2015 року «Про зарахування на посаду судді безстроково ОСОБА_4 » /а.с.26/ ОСОБА_4 зараховано на посаду судді Гребінківського районного суду Полтавської області з 15 червня 2009 року, а з 21 травня 2015 року зараховано на вказану посаду безстроково.
Наказом в.о. голови Гребінківського районного суду Полтавської області №12/ос.с від 18 вересня 2017 року /а.с 124/ наказано встановити ОСОБА_3 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу з 19 вересня 2017 року.
Наказом голови комісії з реорганізації (злиття) Гребінківського районного суду Полтавської області №16/ос від 09 листопада 2018 року /а.с 125/ наказано вважати ОСОБА_4 обраною головою Гребінківського районного суду Полтавської області та встановити ОСОБА_3 щомісячну доплату за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10 відсотків посадового окладу з 09 листопада 2018 року, а також продовжувати виплачувати ОСОБА_3 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу у зв'язку з наявністю стажу понад 20 років.
Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №35/аг від 30 квітня 2020 року “Про обмеження заробітної плати, грошового забезпечення працівників ТУ ДСА України в Полтавській області, суддів та працівників апаратів місцевих загальних судів Полтавської області” /а.с. 120/ відповідно до частини першої статті 29 Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік” в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"” №553-ІХ від 13 квітня 2020 року, рішення Ради суддів України від 24 квітня 2020 року №22, листа Державної судової адміністрації України №10-8610/20 від 29 квітня 2020 року наказано:
1. з 18 квітня 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року;
2. відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди суддям, обмежуючи максимальним розміром 47230,00 грн на місяць згідно роз'яснень Мінекономіки №3502-06/26135-01 від 23 квітня 2020 року;
3. не враховуються у максимальному розмірі заробітної плати суми: допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги на оздоровлення при наявності щорічної відпустки (грошової допомоги державним службовцям відповідно до статті 57 Закону України “Про державну службу”); матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; оплати щорічної відпустки; компенсаційні виплати при звільнення, вихідна допомога.
Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки визначаються згідно з чинним законодавством без врахування зазначеного обмеження.
4. враховуються у максимальному розмірі заробітної плати: оплата часу відпусток, що не належить до щорічних; оплата часу службових відряджень; сума індексації заробітної плати; доплати за додатковий обсяг роботи (за суміщення професій (посад), виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зони обслуговування та збільшення обсягу виконуваних робіт); інші компенсаційні та стимулюючі виплати (надбавки, доплати, премії).
Згідно табелю обліку використання робочого часу Гребінківського районного суду Полтавської області з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року /а.с.113/ ОСОБА_2 відпрацювала за період з 18 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року 8 робочих днів.
Відповідно до розрахункового листа за квітень 2020 року та за травень 2020 року /а.с. 112/ ОСОБА_3 у квітні 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду, при цьому сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 20444,20 грн (43443,91 грн -22999,71 грн).
Відповідно до наказу голови Гребінківського районного суду Полтавської області №5/в.с від 18 травня 2020 року /а.с. 129/ ОСОБА_2 відбуває у частину щорічної основної відпустки тривалістю 21 календарний день (15 робочих днів) з 29 травня 2020 року по 19 червня 2020 року включно.
Згідно табелю обліку використання робочого часу Гребінківського районного суду Полтавської області з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року /а.с.114/ ОСОБА_2 відпрацювала у травні 2020 року 18 робочих днів та 1 робочий день перебувала у відпустці.
Відповідно до розрахункового листа за травень 2020 року /а.с. 112/ ОСОБА_3 у травні 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду за 18 робочих днів та оплачено час відпустки за 1 робочий день, при цьому сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 50841,48 грн.
Згідно табелю обліку використання робочого часу Гребінківського районного суду Полтавської області з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року /а.с.115/ ОСОБА_2 відпрацювала у червні 2020 року 6 робочих днів та 14 робочих днів перебувала у відпустці.
Відповідно до розрахункового листа за червень 2020 року /а.с. 112/ ОСОБА_3 у червні 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду за 6 робочих днів, при цьому сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 16099,80 грн.
Відповідно до наказу голови Гребінківського районного суду Полтавської області №9/в.с від 30 червня 2020 року /а.с. 128/ ОСОБА_2 відбуває у додаткову відпустку як жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, тривалістю 10 календарних днів з 20 липня 2020 року по 29 липня 2020 року включно та невикористану частину додаткової відпустки тривалістю 3 календарних дня з 30 липня 2020 року по 01 серпня 2020 року включно.
Відповідно до наказу голови Гребінківського районного суду Полтавської області №11/в.с від 09 липня 2020 року /а.с. 127/ ОСОБА_2 відбуває у частину додаткової відпустки за вислугу років тривалістю 10 календарних днів з 02 серпня 2020 року по 11 серпня 2020 року включно.
Відповідно до наказу голови Гребінківського районного суду Полтавської області №12/в.с від 09 липня 2020 року /а.с. 126/ ОСОБА_2 відбуває у невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 20 календарних днів (14 робочих днів) з 12 серпня 2020 року по 01 вересня 2020 року включно.
Відповідно до наказу голови Гребінківського районного суду Полтавської області №22/в.с від 21 серпня 2020 року /а.с. 132/ відкликано ОСОБА_4 з невикористаної частини щорічної основної відпустки терміном на 1 календарний день (1 робочий день) з 21 серпня 2020 року.
Згідно табелю обліку використання робочого часу Гребінківського районного суду Полтавської області з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року /а.с.116/ ОСОБА_2 відпрацювала у липні 2020 року 13 робочих днів та 10 робочих днів перебувала у відпустці.
Відповідно до розрахункового листа за липень 2020 року /а.с. 112-зворот/ ОСОБА_3 у липні 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду за 13 робочих днів та оплачено час відпустки за 10 робочих днів, при цьому сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 47894,93 грн.
Згідно табелю обліку використання робочого часу Гребінківського районного суду Полтавської області з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року /а.с.117/ ОСОБА_2 відпрацювала у серпні 2020 року 1 робочий день та 19 робочих днів перебувала у відпустці.
Відповідно до розрахункового листа за серпень 2020 року /а.с. 112-зворот/ ОСОБА_3 у серпні 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду за 1 робочий день та оплачено час відпустки за 20 робочих днів, при цьому сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, складає 2683,30 грн.
Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, аргументам учасників справи, викладеним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Таким чином, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02 червня 2016 року /далі - Закон № 1402-VIII/ визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 135 Закону 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини третьої вказаної статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
А частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Згідно з частинами п'ятою - восьмою цієї ж статті суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX від 13 квітня 2020 року, яким доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 наступного змісту:
“Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)”.
У рішенні від 11 березня 2020 року №4-р/2020 у справі № 1-304/2019 (7155/19), в якій розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, Конституційний Суд висловив позицію, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, на що безпосередньо вказує частина друга статті 130 Конституції України. Тобто Закон України “Про судоустрій і статус суддів” є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до встановлення розміру суддівської винагороди. При наявності розбіжностей між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Оскільки Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX від 13 квітня 2020 року не скасовано норму Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02 червня 2016 року щодо розміру суддівської винагороди, при визначенні розміру суддівської винагороди відповідач повинен був керуватись вимогами статті 135 Закону № 1402-VIII, а не статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX від 13 квітня 2020 року), застосування якої прямо суперечить нормі статті 130 Конституції України.
Довід відповідача про те, що територіальне управління може проводити нарахування і виплати лише в рамках законодавства України в межах видатків Державного бюджету, є слушним, однак він не нівелює висновок суду про необхідність застосування при нарахуванні і виплаті суддівської винагороди спеціального Закону № 1402-VIII.
При цьому суд зауважує, що за приписами статті 148 Закону № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Жодних належних та допустимих доказів того, що розмір бюджетних видатків на суддівську винагороду не дозволив відповідачу виплатити суддівську винагороду в повному обсязі, відповідач суду не надав.
Варто також зазначити, що, обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, а також юридичній позиції Конституційного Суду щодо незалежності суддів, законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач у цій справі, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії суддів.
З огляду на викладене та той факт, що позивач відпрацювала за період з 18 квітня по 30 квітня 2020 року 8 робочих днів, у травні 2020 року - 18 робочих днів у період з 01 травня по 28 травня 2020 року, у червні 2020 року - 6 робочих днів у період з 20 червня по 30 червня 2020 року, у липні 2020 року - 13 робочих днів у період з 01 липня по 19 липня 2020 року, у серпні 2020 року - 1 робочий день 21 серпня 2020 року, суд доходить висновку про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Гребінківського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 суддівської винагороди за періоди з 18 квітня по 30 квітня 2020 року, з 01 травня по 28 травня 2020 року, з 20 червня по 30 червня 2020 року, з 01 липня по 19 липня 2020 року та 21 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_3 за періоди з 18 квітня по 30 квітня 2020 року, з 01 травня по 28 травня 2020 року, з 20 червня по 30 червня 2020 року, з 01 липня по 19 липня 2020 року та 21 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
Враховуючи, що у період з 29 травня 2020 року по 19 червня 2020 року, з 20 липня 2020 року по 20 серпня 2020 року та з 22 серпня 2020 року по 28 серпня 2020 року позивач перебувала у відпустках, на оплату якої обмеження не поширювалися, у задоволенні позову у відповідній частині вимог слід відмовити.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не понесла, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Вирішуючи клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.
Отже, стаття 371 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно. Так, негайному виконанню підлягає, зокрема, судове рішення, яким присуджено виплату заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби, тобто задоволено вимогу позивача про стягнення конкретно визначеної суми заробітної плати, з якої і виокремлюється сума стягнення за один місяць.
Враховуючи ту обставину, що питання про стягнення суми суддівської винагороди судом не вирішувалось, натомість, належним способом відновлення порушеного права визначено зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання відсутні.
Клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, за приписом вказаної норми покладення такого зобов'язання на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.
Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач після набрання рішенням суду законної сили буде ухилятися від вчинення дій на виконання цього судового рішення.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 17, м. Полтава, Полтавська область, 36032, ідентифікаційний код 26304855) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 17, м. Полтава, Полтавська область, 36032, ідентифікаційний код 26304855) щодо нарахування та виплати судді Гребінківського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 суддівської винагороди за періоди з 18 квітня по 30 квітня 2020 року, з 01 травня по 28 травня 2020 року, з 20 червня по 30 червня 2020 року, з 01 липня по 19 липня 2020 року та за 21 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 17, м. Полтава, Полтавська область, 36032, ідентифікаційний код 26304855) провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_3 за періоди з 18 квітня по 30 квітня 2020 року, з 01 травня по 28 травня 2020 року, з 20 червня по 30 червня 2020 року, з 01 липня по 19 липня 2020 року та за 21 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк