про залишення позовної заяви без руху
02 грудня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/7007/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа - Департамент патрульної поліції м. Київ про визнання дій неправомірними, постанови про відкриття виконавчого провадження недійсною,
27 листопада 2020 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа - Департамент патрульної поліції м. Київ про визнання дій неправомірними, постанови про відкриття виконавчого провадження недійсною.
Пунктами 3, 5, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви на предмет відповідності останньої вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, суд встановив наступне.
Відповідно до пунктів 4-5 частини п'ятої статті 160 вказаного Кодексу в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, підставою адміністративного позову є обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи, а предметом адміністративного позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. При цьому, матеріально-правові вимоги визначені у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно з частинами першою та другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що позовні вимоги сформульовані позивачем без додержання вимог статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами пункту 8 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Всупереч викладеному, позовна заява не містить відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких приєднано до позову.
Крім того, згідно зі статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Разом із тим, до позовної заяви не додано доказів адміністративної процесуальної правосуб'єктності позивача (копії паспорта). Так само до позовної заяви не приєднано доказів на підтвердження присвоєння позивачу ідентифікаційного номеру (реєстраційного номеру облікової картки платника податків). Відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких приєднані до матеріалів справи, позовна заява також не містить.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Судом встановлено та не заперечується ініціатором звернення, що підстави, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, виникли 21 жовтня 2020 року в зв'язку із ознайомленням позивача з матеріалами виконавчого провадження.
Однак, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом лише 27 листопада 2020 року при цьому, у прохальній частині позовної міститься клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
В обґрунтування зазначеного клопотання ініціатор звернення посилається на те, що в межах законодавчо встановленого десятиденного строку ним на ім'я начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) подано скаргу на дії державного виконавця. Про результати розгляду поданої скарги позивач фактично дізнався 18 листопада 2020 року, а відтак вважає, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними.
Суд не вважає зазначені доводи позивача обґрунтованими з огляду на те, що подання скарги до керівника органу державної виконавчої служби є правом, а не обов'язком боржника, а відтак оскарження дій державного виконавця, не має ознак законодавчо встановленого обов'язкового досудового заходу врегулювання спору. На переконання суду подання позивачем скарги не створює перешкод для звернення до суду з цим позовом у встановлений частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України строк.
З огляду на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, що об'єктивно перешкоджали зверненню ОСОБА_1 до суду з цим позовом у десятиденний строк, який розпочав перебіг з дня його ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 63237615 (21 жовтня 2020 року), підстави, вказані позивачем на обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду, визнані судом неповажними.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За викладених обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також її копій відповідно до кількості учасників справи; належним чином завірених копії паспорта та довідки про присвоєння позивачу ідентифікаційного номера, а також їх копій відповідно до кількості учасників справи; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску позивачем строку або із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа - Департамент патрульної поліції м. Київ про визнання дій неправомірними, а постанови про відкриття виконавчого провадження недійсною залишити без руху.
Для усунення визначених в цій ухвалі недоліків позивачеві надати десятиденний строк, який розпочинає перебіг з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків залишеної без руху позовної заяви у встановлений судом строк, остання буде повернута.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.О. Чеснокова