20 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа №440/5121/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги:
- стягнути податковий борг у розмірі 89 320,41 грн.
Під час розгляду справи суд
16.09.2020 Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Полтавській області) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгодженої суми податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 44 521,93 грн та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 44 798,48 грн.
Відповідач 24.09.2020 отримав копію ухвали суду від 21.09.2020 про відкриття провадження у цій справі, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №3603933140447.
Відзив на позов у строк, визначений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано.
За змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
А відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
А відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець: дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця: 18.09.2015 №25880000000036891.
Як платник податків відповідач взятий на облік у ГУ ДПС у Полтавській області, управлінні у м.Полтаві, ДПІ у м. Полтаві.
За відповідачем обліковується податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у сумі 44 521,93 грн та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 44 798,48 грн, що виник за таких обставин.
11.02.2019 ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2018 рік, у якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання зі сплати єдиного податку у розмірі 4 409,95 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що податкове зобов'язання зі сплати єдиного податку з фізичних осіб за податковою декларацією від 11.02.2019 станом на момент звернення позивача із цим позовом частково погашено за рахунок наявної переплати у розмірі 483,15 грн.
10.05.2019 відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за І квартал 2019 року, у якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання зі сплати єдиного податку у розмірі 3 654,50 грн.
09.08.2019 ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за півріччя 2019 року, у якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання зі сплати єдиного податку у розмірі 4 047,90 грн.
11.11.2019 відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за І-ІІІ квартал 2019 року, у якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання зі сплати єдиного податку у розмірі 13 470,93 грн.
10.02.2020 ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2019 рік, у якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання зі сплати єдиного податку у розмірі 19 421,80 грн.
Проте, у строки, встановлені нормами Податкового кодексу України, вказані суми самостійно задекларованих податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб в добровільному порядку повністю сплачені не були.
Станом на момент розгляду справи за вказаними деклараціями рахується заборгованість у загальному розмірі 44 521,93 грн (зменшено за рахунок самостійної сплати коштів в рахунок погашення боргу на суму 483,15 грн).
Крім того, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №1781/16-01-13-05-10/ НОМЕР_1 від 31.05.2016.
На підставі висновків акта №1781/16-01-13-05-10/ НОМЕР_1 від 31.05.2016 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №004234130 від 17.06.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 28 924,19 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем оскаржено у судовому порядку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №816/435/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018, позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області №0042341305 від 17.06.2016 визнано протиправним та скасовано, у зв'язку із тим, що матеріали справи не містять відомостей, які саме кошти (основної суми (тіла) боргу за кредитом, чи процентами (пеню, неустойкою) були прощені банком.
При цьому суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову від 30.07.2018, якою доповнено постанову від 16.07.2018 у справі №816/435/18 абзацом наступного змісту: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 155, код ЄДРПОУ 39680655) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн".
Постановою Верховного суду від 17.12.2018 у справі №816/435/18 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено частково, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2018, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 і додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №816/435/18 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної податкової інспекції у м. Полтава Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 155 м. Полтава, ЄДРПОУ 39680655) задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 17.06.2016 №0042341305 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 70,85 грн за основним платежем, 17,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору розмірі 2,14 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15,19 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №816/435/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 у справі №816/435/18 змінено, замінивши в мотивувальній та резолютивній частинах рішення цифру "70,85 грн" цифрою "70,62 грн", цифру "17,00 грн" цифрою "17,66 грн". В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 у справі №816/435/18 залишено без змін.
На підставі висновків акта №1781/16-01-13-05-10/ НОМЕР_1 від 31.05.2016, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №816/435/18, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001541305 від 02.10.2019, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 28 835,91 грн, у тому числі: за основним платежем - 23 068,73 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 767,18 грн.
З урахуванням часткової сплати, заборгованість за цим податковим повідомленням-рішенням складає 26 785,91 грн.
Поряд із цим, по податковому повідомленню-рішенню №0001541305 від 02.10.2019 за несплачені в строк грошові зобов'язання нараховано пеню у сумі 18 012,57 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача та вручено останньому 03.10.2019.
Відомостей про оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення судом не встановлено.
18.04.2019 позивачем сформовано та надіслано платнику податків податкову вимогу форми "Ф" №60661-50 про сплату податкового боргу у розмірі 3 926,80 грн.
Зазначену вимогу направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача та отримано останнім 25.04.2019.
Матеріали справи не містять доказів оскарження вказаної вимоги.
Станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 89 320,41 грн з єдиного податку з фізичних осіб, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та пені, що підтверджується залученими до матеріалів справи витягами з інтегрованої картки платника податків.
Відповідно до витягів з інтегрованих карток платника податків за 2019-2020 роки податковий борг, що визначений в податковій вимозі від 18.04.2019 форми "Ф" №60661-50, не переривався.
Позивач, вважаючи суми грошових зобов'язань узгодженими, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги, суд дійшов таких висновків.
Норми права, які підлягають застосуванню
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Як визначено пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно зі пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
А відповідно до пункту 59.5 цієї статті, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (підпункти 129.1.2 та 129.1.3 статті 129 ПК України).
Висновки щодо правозастосування
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах закінчився перебіг визначеного кодексом строку виконання податкового обов'язку по сплаті грошових зобов'язань, але фактичних даних, які б засвідчували припинення податкового обов'язку внаслідок самостійного та добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету, а також з інших підстав відповідно до положень ПК України, матеріали справи не містять.
Суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу в загальному розмірі 89 320,41 грн відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України: "податковий борг" - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (пункт 59.1).
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункт 59.3).
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5).
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Полтавській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" №60661-50 від 18.04.2019, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу ФОП ОСОБА_1 та отримано останнім 25.04.2019.
Доказів оскарження вказаної вимоги сторонами не надано, а судом не встановлено.
Існування спірної суми податкового боргу на дату розгляду справи судом підтверджено приєднаними до справи роздруківками інтегрованої картки платника податків, які за правилами статей 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881, є належними та допустимими доказами невиконання податкового обов'язку з боку відповідача.
Доказів оплати узгоджених грошових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 44 521,93 грн та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 44 798,48 грн відповідачем не надано.
З огляду на несплату податкових (грошових) зобов'язань у визначені Податковим кодексом України строки, ці зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач відзиву на позовну заяву, жодних заперечень чи доказів сплати суми податкового боргу до суду не надав.
Водночас наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями підтверджено зібраними у справі письмовими доказами у їх сукупності.
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ГУ ДПС у Полтавській області.
Отже, позов належить задовольнити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач не поніс судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення податкового борг задовольнити.
Стягнути на користь Державного бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) кошти на погашення податкового боргу з:
- єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 44 521,93 грн;
- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 44 798,48 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.С. Шевяков