02 грудня 2020 року Справа № 280/2254/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОГАЗ» (69124, м. Запоріжжя, вул. Дорошенка, буд. 6-А, кв. 71)
до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25)
про визнання протиправними та скасування постанови та припису,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОГАЗ» (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.03.2020 №ЗП 240/314/АВ/П/ТД-ФС та припис про усунення виявлених порушень від 30.01.2020 №ЗП 240/314/АВ/П.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «СТРОГАЗ» посилається на те, що в направленні на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 10.01.2020 №26 не зазначено тип заходу (плановий чи позаплановий). Крім того, не затверджено та не оприлюднено на офіційному веб-сайті органу контролю уніфікованої форми акту, у якій передбачено перелік питань залежно від ступеня ризику, отже можна не допускати посадових осіб органу контролю до перевірки. Вказує, що два примірники акту й припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єктові відвідування за адресою, вказаною в ЄДР, рекомендованим листом із повідомленням про вручення, проте відповідачем дану вимогу не виконано. Зазначає, що в акті інспекційного відвідування не зазначено жодної підстави проведення такого інспекційного відвідування, а тому позивач не мав можливості пересвідчитися у законності такого відвідування та перевірити, чи існували підстави для його проведення. Вказує, що 20.12.2017 рішенням Запорізької міської ради затверджено Положення про управління з питань праці ЗМР, яким створено спеціальний орган - Управління з питань праці ЗМР, який забезпечує в межах міста здійснення державного контролю за додержанням трудового законодавства, та накладення штрафів за його порушення. Звідси, проведення інспекційного відвідування саме органом Держпраці є порушенням норм законодавства та розширення повноважень, що може трактуватися як тиск на суб'єкта господарювання. Також товариство не погоджується із висновками відповідача про порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу Законів про працю, а саме допуск працівника до роботи без укладання трудового договору. Наполягає, що ОСОБА_1 вступний інструктаж не проводився та до роботи він не допускався, оскільки ним не подавалися документи про прийняття на роботу; наказ про прийом на роботу ОСОБА_1 від 31.10.2019 № 140.1.1-П не видавався та не існує. Крім того, як свідчить наказ про проведення перевірки, її предметом є додержання вимог законодавства про працю (в цілому), проте питання трудових взаємовідносин позивача із іншими особами (крім ОСОБА_1 ) не повинні підлягати перевірці на підставі його заяви. З урахуванням викладеного вважає спірні постанову та припис протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 06.04.2020, у зв'язку з невідповідністю позову вимогам статті 161 КАС України, позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 27.04.2020 відкрито провадження у справі №280/2254/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому пояснив, що відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. За результатами заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «СТРОГАЗ» з 15.01.2020 по 22.01.2020 складено Акт інспекційного відвідування від 22.01.2020 № ЗП240/314/АВ, який відповідає положенням уніфікованої форми Акту інспекційного відвідування, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338. Зазначає, що форма та зміст уніфікованої форми Акту інспекційного відвідування не містить відомості/колонки для відображення типу заходу державного нагляду (контролю), як планового чи позапланового та не містить відомості/колонки для відображення підстави для здійснення інспекційного відвідування. Зазначає, що направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) містить відомості про тип заходу державного нагляду (контролю) (плановий або позаплановий), що спростовує твердження позивача про невідповідність направлення частині 3 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Так, в період з 15.01.2020 по 22.01.2020 інспектором праці з 15 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. проведено інспекційне відвідування ТОВ «СТРОГАЗ», за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування від 22.01.2020 № ЗП240/314/АВ. Акт особисто підписав (із запереченнями) та отримав один примірник (22.01.2020) директор ТОВ «СТРОГАЗ» ОСОБА_2 . Відповідачем розглянуто заперечення, надано на них відповідь. У зв'язку із виявленими в ході перевірки порушеннями винесено припис про усунення виявлених порушень від 30.01.2020 № ЗП240/314/АВ/П. Припис про усунення виявлених порушень від 30.01.2020 № ЗП240/314/АВ/П не підписано об'єктом відвідування й такий припис у зв'язку з неможливістю особистого вручення направлено позивачу рекомендованим листом з оголошеною цінністю описом, що підтверджується фіскальним чеком від 30.01.2020 (ідентифікатор міжнародного поштового відправлення 6912103068739). З витягу відстеження поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти України вбачається, що припис отриманий позивачем 10.02.2020 о 13 годині 33 хвилини. Крім того, у разі якщо позивач вважав, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, то відповідно мав право не допускати посадових осіб Головного управління Держпраці у Запорізькій області до проведення інспекційного відвідування, відмовитись від надання пояснень та документів, проте таким правом не скористався. Пояснює, що здійсненню інспекційного відвідування слугувала інформація, викладена у зверненні гр. ОСОБА_1 (зареєстровано в журналі вх. від 26.12.2019 № К-1453). В ході заходу державного контролю позивачем надані копії документів, зокрема: наказ про прийом на роботу ОСОБА_1 від 31.10.2019 № 140.1.1-П, документи про проходження ОСОБА_1 інструктажу з охорони праці від 01.11.2019, посвідчення про перевірку знань ТОВ «Учбовий центр з охорони праці «Престіж»», тимчасова перепустка ОСОБА_1 на ПрАТ «Запоріжкокс», пояснення керівника підприємства ОСОБА_2 стосовно процедури прийняття працівників на роботу, лист ПрАТ «Запоріжкокс» від 13.01.2020 № 19/2 стосовно перебування ОСОБА_1 на території підприємства, інші документи. Дослідивши вказані документи. Відповідач дійшов висновку, що, ОСОБА_1 фактично допущено до роботи з 01.11.2019 без укладання трудового договору та без повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги частин 1, 3 статті 24 КЗпП України та вимоги постанови Кабінету Мінінстрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». З урахуванням викладеного у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 03.06.2020, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОГАЗ», зупинено стягнення на підставі виконавчого документа, а саме постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.03.2020 №ЗП 240/314/АВ/П/ТД-ФС.
26.06.2020 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №29864) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, обґрунтоване необхідністю детального розгляду спору по суті та з'ясування всіх обставин.
Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Зважаючи на те, що дана справа є справою незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, дане клопотання задоволенню не підлягає.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, відповідно до п. 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
За змістом ч. 4 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, крім іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (ч. 5.ст. 2 Закону №877-V).
Відповідно до ст. 3 Закону №877-V одним з основних принципів державного нагляду (контролю) є те, що здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.
Частиною 3 статті 6 Закону № 877-V передбачено, що суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Як визначено частинами 1-4 статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема, тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу.
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Згідно із ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
У відповідності до вимог частини 6 статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Порядок №823; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Пунктом 2 Порядку №823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Звідси, проведення інспекційного відвідування саме органом Держпраці не є порушенням норм законодавства та не свідчить про тиск на суб'єкта господарювання, як зазначає позивач.
Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені п. 5 Порядку №823, зокрема: звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (пп. 1 п. 5 Порядку №823); звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин (пп. 2 п. 5 Порядку №823).
Як вбачається зі змісту наказу Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 10.01.2020 №30, підставою для проведення заходу державного нагляду (контролю) слугувало звернення працівника ОСОБА_1 щодо порушення законодавства про працю від 26.12.2019 за вих. №К-1453.
Відповідно до пунктів 16-18 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Згідно з ч. 8 ст. 7 Закону №877-V припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Пунктом 20 Порядку №823 встановлено, що припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем проведено інспекційне відвідування ТОВ «СТРОГАЗ», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування аналізу стану дотримання законодавства про працю від 22.01.2020 № ЗП240/314/АВ, яким зафіксовано виявлення порушення позивачем частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, постанови КМУ №413. У графі «Детальний опис виявлених порушень», серед іншого, зазначено: «Під час проведення інспекційного відвідування у ТОВ «СТРОГАЗ» (далі - підприємство) встановлено, що з 01.11.2019 ОСОБА_1 було допущено до роботи без укладення трудового договору, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 24 КЗпП України та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України та вимоги постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». В ході заходу державного контролю були надані копії документів, зокрема: наказ про прийом на роботу ОСОБА_1 від 31.10.2019 року № 140.1.1-П, документи про проходження ОСОБА_1 інструктажу з охорони праці від 01.11.2019 року, посвідчення про перевірку знань ТОВ «Учбовий центр з охорони праці «Престіж»», тимчасова перепустка ОСОБА_1 на ПрА'Г «Запоріжкокс», пояснення керівника підприємства ОСОБА_2 стосовно процедури прийняття працівників на роботу, лист ПрАТ «Запоріжкокс» від 13.01.2020 року № 19/2 стосовно перебування ОСОБА_1 на території підприємства, інші документи. Наказом від 31.10.2019 № 140.1.1-П ОСОБА_1 з 01.11.2019 року було прийнято на посаду начальника дільниці. Проте, керівник підприємства ОСОБА_2 заперечує наявність вищевказаного наказу про прийом на роботу та наявність трудових відносин з працівником. Відповідно до виданих ТОВ «Учбовий центр з охорони праці «Престиж» посвідчень про перевірку знань, зокрема: № 10280-а, № 10281-а, № 10282-а, № 10283-а, № 10284-а, № 10285-а, № 10286-а та посвідчень про навчання посадових осіб та спеціалістів за курсом: «Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті» (НПАОП 0.00-1.15-07- протокол засідання комісії з перевірки знань від 04.10.2019 № 19-106), «Правила з охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями (НПАОП 0.00- 1.71-13- протокол від 07.10.2019№ 19-105)», «Правила охорони праці під експлуатації обладнання, що працює під тиском (НПАОП 0.00-1.81-18- протокол від 07.10.2019№ 19-110)», «Правила охорони праці під експлуатації ВПК, ПП і відповідного обладнання (НПАОП 0.00-1.80-18 - протокол від 07.10.2019№ 19-107/1)», «Правила охорони праці під вантажно-розвантажувальних робіт (НПАОП 0.00-1.75-15- протокол від 07.10.2019№ 19-107/1)», «Чинного законодавства України про охорону праці, організації роботи з охорони праці, вибухонебезпеки виробництва і вибухозахисту, пожежної безпеки, електробезпеки, гігієни праці, профілактики професійних отруєнь і захворювань, надання першої допомоги потерпілим у разі нещасного випадку, управління роботами з профілактики та ліквідації наслідків аварій (протокол від 07.10.2019 № 19-113)» працівник ТОВ «СТРОГАЗ» ОСОБА_1 проходив навчання з охорони праці в навчальному закладі «Учбовий центр з охорони праці «Престиж»», що відповідає вимогам ч. 7 ст. 153 КЗпП України, відповідно до якої: «На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони». Крім цього, працівнику ТОВ «СТРОГАЗ» ОСОБА_1 підприємством ПрАТ «Запоріжкокс», на якому застосовано контрольно-пропускний режим для пропуску на об'єкт працівників, вантажів, транспортних засобів та матеріальних цінностей, видано тимчасову перепустку за посадою начальник дільниці. Відповідно до письмових пояснень, наданих в ході заходу державного контролю, стосовно процедури працевлаштування робітників, директор ТОВ «СТРОГАЗ» ОСОБА_2 пояснив, що: «...кандидат направляється на об'єкт замовника для ознайомлення з місцем виконання робіт. Допуск до об'єкту за вимогою замовника здійснюється лише за наявності медичного огляду та відповідних посвідчень». Проте, ОСОБА_1 надано лист ПрАТ «Запоріжкокс» відповідно до якого ОСОБА_1 перебував на території ПрАТ за тимчасовою перепусткою 11.12.13.14.20.21.25.27 листопада 2019 року та 02 грудня 2019 року та 01.11.2019 йому було проведено вступний інструктаж з охорони праці, що відповідає вимогам ст.ст. 29, 153 КЗпП України та відповідає вимогам п. 3.1 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типового положення про проведення навчання з перевірки знань з охорони праці», відповідно до якого: «Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії», та відповідає вимогам п. 6.3 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типового положення про проведення навчання з перевірки знань з охорони праці», відповідно до якого: «Вступний інструктаж проводиться: -з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; -з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;-з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання; -з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство. Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_1 фактично було допущено до роботи з 01.11.2019 без укладання трудового договору та без повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги частин 1, 3 статті 24 КЗпП України та вимоги постанови Кабінету Мінінстрів України від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».».
Акт підписано директором підприємства ОСОБА_2 , із зауваженнями. В акті міститься позначка: один примірник отримав, 22.01.2020, ОСОБА_2 та його особистий підпис. Вказане спростовує доводи позивача про неналежне вручення йому акту.
27.01.2020 позивачем подано заперечення щодо проведеного інспекційного відвідування та складеного за його результатами акта від 22.01.2020 № ЗП240/314/АВ.
Листом від 30.01.2020 №08/03.4-06/976 відповідач повідомив позивача про розгляд заперечення, в якому зазначив, що опис в акті виявлених порушень є обґрунтованим.
Листом від 30.01.2020 №08/03.4-06/980 позивачу направлено повідомлення про розгляд справи.
У зв'язку з встановленням вищенаведених порушень відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень від 30.01.2020 № ЗП240/314/АВ/П, яким директора ТОВ «СТРОГАЗ» ОСОБА_2 зобов'язано усунути порушення частин 1, 3 статті 24 КЗпП України та постанови КМУ №413 до 29.10.2020. У день винесення припис направлено позивачу цінним листом з описом вкладення, що підтверджується матеріалами справи.
Листом від 02.03.2020 №51 позивач повідомив, що припис разом із постановою про накладення штрафу оскаржуватимуться до суду.
13.03.2020 заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О., на підставі акту інспекційного відвідування від 22.01.2020 № ЗП240/314/АВ, прийнято постанову про накладення на позивача штрафу №ЗП240/314/АВ/П/ТД-ФС в розмірі 47 230,00 грн. за порушення абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України. Постанову направлено позивачу та отримано ним 16.03.2020.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).
Згідно з п. 2 Порядку №509 (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, крім іншого, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Відповідно до п. 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що за результатами проведення інспекційного відвідування інспектором праці складається акт інспекційного відвідування, на який об'єкт відвідування має право подати зауваження. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, та після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього, виноситься припис та вживаються заходи для притягнення винних осіб до відповідальності.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.
Так, вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «СТРОГАЗ», серед іншого, наполягає на тому, що ОСОБА_1 фактично до роботи не допускався та документів про прийняття на роботу не подавав.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Разом із тим, наявними у матеріалах справи доказами, а саме:
наказом від 31.10.2019 №140.1.1-П, за підписом директора Фидрі О.В., яким наказано ОСОБА_1 з 01.11.2019 прийняти на постійне місце роботи на посаду начальника дільниці;
посвідченнями про перевірку знань ТОВ «Учбовий центр з охорони праці «ПРЕСТИЖ» №10280-а, №10281-а, №10282-а, №10283-а, №10284-а, №10285-а, №10286-а, у яких зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника дільниці, місце роботи: ТОВ «СТРОГАЗ»;
посвідченням, виданим ТОВ «Учбовий центр з охорони праці «ПРЕСТИЖ» 07.10.2019 за №10290-а, відповідно до якого ОСОБА_1 , начальник дільниці, допущений до роботи в електроустановках напругою до 1000В, у посвідчення також зазначено: «ТОВ «СТРОГАЗ» (верхній лівий куток);
посвідченням, виданим ТОВ «Учбовий центр з охорони праці «ПРЕСТИЖ» 03.10.2019 за №10288-а, про проходження навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, відповідно до якого ОСОБА_1 , начальник дільниці у ТОВ «СТРГАЗ», пройшов відповідне навчання;
тимчасовою перепусткою, виданою ПрАТ «Запоріжкокс» на ім'я ОСОБА_1 , начальника дільниці ТОВ «СТРОГАЗ»;
листами ПрАТ «Запоріжкокс» від 13.01.2020 №19/2 та від 06.02.2020 №9/106, відповідно до яких дата початку дії тимчасової перепустки ОСОБА_1 - 05.11.2019, дата припинення дії - 31.12.2019; дати перебування ОСОБА_1 на території ПрАТ «Запоріжкокс» за вказаною перепусткою - 11, 12, 13, 14, 20, 21, 25, 27 листопада 2019 року, 02 грудня 2019 року; 01.11.2019 ОСОБА_1 на ПрАТ «Запоріжкокс» проведено вступний інструктаж з питань охорони праці; тимчасова перепустка на ім'я ОСОБА_1 видана з 05.11.2019 на термін до 31.12.2019 як працівнику підрядної організації ТОВ «СТРОГАЗ»;
листом ТОВ «Учбовий центр з охорони праці «ПРЕСТИЖ» від 26.05.2020 №10-2020, відповідно до якого ТОВ «СТРОГАЗ» дійсно направило на навчання в жовтні 2019 року ОСОБА_1 - начальника дільниці ТОВ «СТРОГАЗ» для проходження навчання з питань охорони праці, відповідно до оформленої заявки від 28.10.2019 за номером рахунку 3825 від 28.10.2019,
підтверджується, що ОСОБА_1 перебував із ТОВ «СТРОГАЗ» у трудових відносинах, та був допущений до роботи без укладання трудового договору та повідомлення органу податкової служби про прийняття працівника на роботу.
З огляду на зібрані докази у їх сукупності, посилання позивача на те, що наказ від 31.10.2019 №140.1.1-П ним не видавався, не спростовують вищенаведених висновків суду.
Стосовно ж решти доводів позивача про порушення процедури проведення інспекційного відвідування (наявність недоліків у направленні, акті, відсутність підстав для проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю), слід зазначити, що згідно із ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею, однак позивач таким правом не скористався. Тобто, саме на етапі допуску до проведення заходу державного нагляду (контролю) підприємство могло поставити питання про обґрунтованість його призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного, на його думку, здійснення інспекційного відвідування.
Також, у постанові від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 Верховний Суд наголосив, що «…у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття…».
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено допущення ТОВ «СТРОГАЗ» працівника ОСОБА_1 до роботи без укладання трудового договору, визнання протиправними та скасування постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.03.2020 №ЗП 240/314/АВ/П/ТД-ФС та припису про усунення виявлених порушень від 30.01.2020 №ЗП 240/314/АВ/П з одних лише формальних підстав є неможливим.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Суд у цій справі також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «СТРОГАЗ» та відсутність підстав для їх задоволення.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОГАЗ» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанови та припису - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 02.12.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко