Рішення від 27.11.2020 по справі 913/567/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року м.Харків Справа № 913/567/19(913/588/16)

Провадження №13/913/588/16

Господарський суд Луганської області у складі судді Яресько Б.В. при секретарі судового засідання Пата А.С. розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства "Енергоринок" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (юридична адреса: кв. Гайового, 35 А, м. Луганськ, 91021; адреса для листування: вул. Горького, 123, м. Старобільськ, Луганська область, 92702)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна Енергетична Компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри 25 м. Київ, 01032)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача - Міністерство енергетики та захисту довкілля (вул. Митрополита Василя Липківського, 35)

про стягнення 652518386 грн 48 коп.

Секретар судового засідання Пата А.С.

За участю:

від позивача: адвокат Гордій Р.А., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №8111/10 від 18.07.2019, довіреність №50 від 01.07.2020;

від відповідача: Мотигіна Ю.В., наказ №1741к-03 від 23.10.2020;

від третьої особи-1: адвокат Грачов Є.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №5305 від 26.12.2018, довіреність б/н від 03.01.2020;

від третьої особи-2: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство “Енергоринок” (далі - ДП “Енергоринок”) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” (далі - ТОВ “ЛЕО”) про стягнення заборгованості за договором від 31.08.2015 №11572/01 сумі 574 448 753 грн 25 коп., пені у сумі 62 337 357 грн 88 коп., штрафу в сумі 574 448 грн 75 коп., інфляційних нарахувань у сумі 10 677 738 грн 84 коп., 3% річних у сумі 4 480 087 грн 76 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263 “Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження” між ДП “Енергоринок” та ТОВ “ЛЕО” 31.08.2015 укладено договір №11572/01. На виконання умов договору в період липень - грудень 2015 року відповідачем придбано 572 109,772 тис. кВт.г електроенергії на загальну суму 636 539 029 грн 79 коп., яку відповідач оплатив частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 574 448 753 грн 25 коп.

Відповідно до умов п.6.2.2 розділу 6 договору позивачем за несвоєчасне здійснення відповідачем оплати за електроенергію нараховані пеня за період з 20.09.2015 по 01.03.2016 у сумі 62 337 357 грн 88 коп. та штраф у сумі 574 448 грн 75 коп.

Також у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України нараховані 3% річних за період 15.09.2015 по 01.03.2016 у сумі 4 480 087 грн 76 коп. та інфляційні нарахування за період серпень 2015 року - грудень 2015 року в сумі 10 677 738 грн 84 коп.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 17.05.2016.

Ухвалою господарського суду від 17.05.2016 розгляд справи відкладено на 31.05.2016.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2016 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача - Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

29.06.2016 р. суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 826/9343/16 за позовом ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання протиправною бездіяльності.

Верховним Судом 11.12.2019 ухвалено постанову у справі №826/9343/16, яка була оприлюднена 12.12.2019 в Єдиному державної реєстрі судових рішень.

Отже рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 у справі №826/9343/16 набрало законної сили 11.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02 березня 2020 року суд передав справу №913/588/16 за позовом Державного підприємства "Енергоринок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" за підсудністю до Господарського суду Луганської області для розгляду в межах справи №913/567/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання".

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.03.2020 справа №913/588/16 передана для подальшого розгляду Господарським судом Луганської області тим самим складом суду, що і справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" №913/567/19 (суддя Яресько Б.В.)

Ухвалою 24.03.2020 р. суд прийняв матеріали справи, повторно розпочав розгляд справи та призначив підготовче засідання на 21.04.2020 р.

16.04.2020 р. на адресу Господарського суду Луганської області надійшло клопотання ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" від 09.04.2020 р. за яким просить суд перенести судове засідання призначене на 21.04.2020 р.

Ухвалою від 21.04.2020 р. суд відклав проведення підготовчого засідання по справі № 913/567/19(913/588/16) на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою суду від 31.08.2020 р. суд призначив розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 17.09.2020 р.

17.09.2020 р. в судовому засіданні були присутні представники позивача та відповідача.

Ухвалою від 17.09.2020 р. в задоволенні клопотання ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» від 09.04.2020 р. №01-19/2/78 про зупинення провадження у справі відмовлено; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 30.10.2020 р. та відкладено розгляд справи до судового розгляду в підготовчому засіданні на 12.10.2020 р.

12.10.2020 р. на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача від 09.10.2020 р. про приєднання доказів до матеріалів справи №913/567/19(913/588/16) доказів. Також, зазначене письмове клопотання надійшло 12.10.2020 р. на адресу Господарського суду Луганської області.

12.10.2020 р. в судове засідання прибув представник позивача та в режимі відеоконференції був присутній представник відповідача.

Ухвалою від 12.10.2020 р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 29.10.2020 р.

29.10.2020 р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 28 жовтня 2020 року про відкладення розгляду справи, за якими відповідач просить суд продовжити строк розгляду справи №913/567/19(913/588/16); визнати поважними причини неявки представника ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в судове засідання, яке призначене на 29.10.2020 р.; відкласти судове засідання у справі №913/567/19(913/588/16) на іншу календарну дату прийнятну для Суду, але не раніше 09.11.2020 р.

В судовому засіданні була оголошена перерва до 19.11.2020 р.

19.11.2020 р. в судове засідання прибув представник позивача. Відповідач заявлене клопотання про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні була оголошена перерва до 27.11.2020 р.

У судове засідання 27.11.2020 р. прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача, проти задоволення позову заперечує.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд установив наступне.

31.08.2015 на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07.05.2015 “Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження ” між Державним підприємством “Енергоринок” (надалі - позивач, ДП “Енергоринок”, ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання ” (надалі - відповідач, ТОВ “ЛЕО”, ЕК) укладено договір №11572/01 (надалі - договір), відповідно до умов якого ДП “Енергоринок” зобов'язалось продавати, а ТОВ “ЛЕО” зобов'язалось купувати різницю перетоків електричної енергії, переміщену з території, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), на територію Луганської області, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - неконтрольована територія), та здійснювати її оплату відповідно до умов зазначеного договору.

Відповідно до п.3.1 договору, сторони визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України) і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід'ємними частинами, Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії та інш. нормативно-правовими актами України.

За змістом п.3.2 договору ДПЕ продає, а ЕК купує різницю перетоків електричної енергії в точках обліку різниці перетоків електричної енергії в обсягах, які визначаються згідно зі статтею 4 цього договору.

Щоденну передачу погодинних даних до ДПЕ про різницю перетоків електричної енергії здійснює НЕК (п. 3.4 договору).

Розділом 4 договору сторони визначили умови визначення обсягів купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії.

Відповідач здійснює оплату вартості купленої різниці перетоків електричної енергії шляхом перерахування ДПЕ суми коштів, зазначеної у рахунку-фактурі, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ДПЕ. При здійсненні платежів ЕК повинна вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому обов'язково зазначається відповідний договір, за яким здійснюється купівля різниці перетоків електричної енергії та відповідний договір, за яким здійснюється купівля різниця перетоків електричної енергії та розрахунковий місяць. ЕК зобов'язана здійснити остаточний платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання до 14 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим (п.5.3. договору).

У розділі 6 договору встановлені права, зобов'язання та відповідальність сторін, зокрема, ЕК зобов'язана купувати у ДПЕ різницю перетоків електричної енергії відповідно до умов статті 3 цього договору та здійснювати своєчасні розрахунки відповідно до умов статті 5 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору; в разі нездійснення ЕК повної поточної оплати за куплену в ДПЕ різницю перетоків електричної енергії до 14-го числа (включно) місяця наступного за розрахунковим, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії (п.6.2.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та згідно з ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.05.2015р., та діє протягом терміну дії постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015р. №263 “Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження” (п.10.1 договору).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобовязання з продажу відповідачу різниці перетоків електричної енергії за період липень-грудень 2015 р. в загальній кількості 572109772 тис.кВт.г, а саме:

Липень 2015 р. - 62716,767 тис.кВт.г

Серпень 2015 р.- 68793,980 тис.кВт.г

Вересень 2015 р.- 85535,455 тис.кВт.г

Жовтень 2015 р. - 95245,314 тис.кВт.г

Листопад 2015 р. - 123289422 тис.кВт.г

Грудень 2015 р. - 136528,834 тис.кВт.г

Факт придбання електричної енергії підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за вказані періоди, які підписані сторонами.

Загальна вартість придбаної електричної енергії склала 636539029 грн. 79 коп.

Відповідач не в повному обсязі розрахувався за придбану електричну енергію, внаслідок чого виник борг в сумі 574448753 грн. 25 коп. станом на 01.03.2016 р.

Позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором від 31.08.2015 №11572/01 в сумі 574 448 753 грн 25 коп., пеню у сумі 62 337 357 грн 88 коп., штраф в сумі 574 448 грн 75 коп., інфляційні нарахування у сумі 10 677 738 грн 84 коп., 3% річних у сумі 4 480 087 грн 76 коп.

29.06.2016 р. від позивача надійшла заява від 24.06.2016 р. б/н якою він повідомив суд, що після порушення провадження у справі відповідач частково погасив борг за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. в сумі 59688316 грн. 03 коп. Заборгованість станом на 01.06.2016 р. складає 514760437 грн. 22 коп.

Відповідач позов не визнає. Зокрема відповідач посилається на те, що заборгованість виникла в наслідок бездіяльності позивача через незаконне постачання електроенергії на частину окупованої території Луганської області, оскільки відповідач самостійно не мав можливості припинити перетоки електроенергії, у той час, як відповідно до норм Порядку здійснення заходів щодо часткового або повного припинення різниці перетоків електричної енергії у точках її обліку у позивача є обов'язок вчинити дії для припинення перетоків електроенергії через звернення із заявою до ДП “НЕК “Укренерго”.

Відповідач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 р. по справі № 826/9343/16 визнано протиправною бездіяльність Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в частині ненадання погодження на припинення різниці перетоків електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», що проводить діяльність на території Луганської області, де органи державної влади не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження, у період з листопада 2015 року по квітень 2017 року.

Відповідач вказує, що згідно ст. 614 ЦК України, оскільки відсутня вина відповідача, то він не повинен нести відповідальність за порушення зобовязання.

Також відповідач просить відмовити в позові, оскільки на його думку в зв'язку набранням чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилося на оптовому ринку електричної енергії» від 17.06.2020 р. № 719-ІХ заборгованість, що утворилося на оптовому ринку електричної енергії України до 01.07.2019 р. та підтверджена учасниками та підлягає сплати відповідно до укладених договорів і судових рішень повинна бути погашена в порядку встановленому окремим законопроектом, який протягом трьох місяців з дня набрання чинності цім Законом повинен розробити та внести на розгляд Верховної Ради Кабінет Міністрів України. В обґрунтування цієї позиції, відповідач посилається на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 р. по справі № 910/11387/19.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна Енергетична Компанія «Укренерго» підтримує доводи відповідача, та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про електроенергетику» із змінами, Постановою Кабінету Міністрів України №263 від 07.05.2015 року «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження».

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №11572/01 від 31.08.2015 року є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України та параграфом 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Про електроенергетику».

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З предмету договору (п.2.1) вбачається, що позивач продає, а відповідач купує різницю перетоків електричної енергії, переміщену з контрольованої території на неконтрольовану територію, та здійснює її оплату до 14 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим (п.5.3 договору).

Зазначені умови договору узгоджуються з вимогами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його придбання або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.3 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично отриману різницю перетоків електроенергії до 14 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Вказана умова договору, яка відповідає приписам частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, не містить застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати електроенергії протягом певного терміну після підписання сторонами акту купівлі-продажу чи після повернення одного примірника оригіналу акту продавцю.

Згідно з пунктами 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 договору акти купівлі-продажу визначаються в якості підстави для розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п.5.3 цього договору, несвоєчасне підписання чи не підписання покупцем акту за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленої електроенергії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та продав відповідачу різницю перетоків електричної енергії за період липень 2015р.- грудень 2015р. у загальному обсязі 572109772 тис.кВт.г на суму 636539029 грн. 79 коп.

Факт поставки підтверджується актами прийому-передачі електричної енергії.

В порушення умов договору відповідач розрахувався за придбану електричну енергію не в повному обсязі, та несвоєчасно, що призвело до виникнення боргу в сумі в сумі 574448753 грн. 25 коп. станом на 01.03.2016 р., та станом на 01.06.2016 р. - 514760437 грн. 22 коп.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення боргу в сумі 514760437 грн. 22 коп. є обґрунтованою, провадження у справі в частині стягнення 59688316 грн. 03 коп. підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період 15.09.2015 по 01.03.2016 у сумі 4 480 087 грн 76 коп. та інфляційні нарахування за період серпень 2015 року - грудень 2015 року в сумі 10 677 738 грн 84 коп. є обґрунтованими.

Позивачем також заявлена вимога щодо стягнення пені за період з 20.09.2015 по 01.03.2016 у сумі 62 337 357 грн 88 коп. та штрафу у сумі 574 448 грн 75 коп.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.2.2 договору позивач має право нарахувати пеню відповідачу у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата відповідачем пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача і не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Таким чином, пеня та штраф нараховані позивачем правомірно, відповідно до умов договору.

Стосовно доводів відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В даному випадку заборгованість виникла внаслідок недодержання обов'язків контрагентами відповідача - споживачами електричної енергії на територію Луганської області, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Крім того, відсутність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання спірних зобов'язань за договором № 11572/01 від 31.08.2015 була встановлена при вирішенні справи № 913/225/17.

Відповідач просить відмови в позові, посилаючись на те, що заборгованість підлягає погашенню в зв'язку набранням чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилося на оптовому ринку електричної енергії» від 17.06.2020 р. № 719-ІХ.

Зазначений довід відповідача судом відхиляється з огляду на те, що відповідно до норм Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилося на оптовому ринку електричної енергії» заборгованість, що утворилося на оптовому ринку електричної енергії України до 01.07.2019 р. та підтверджена учасниками та підлягає сплати відповідно до укладених договорів і судових рішень повинна бути погашена в порядку встановленому окремим законопроектом, який протягом трьох місяців з дня набрання чинності цім Законом повинен розробити та внести на розгляд Верховної Ради Кабінет Міністрів України. На цей час зазначений порядок погашення Кабінетом Міністрів України не розроблений, відповідно відсутній механізм погашення заборгованості, та зазначена заборгованість існує.

Стосовно інших доводів сторін, суд зазначає наступне:

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 7, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 120, 176, 177, 185, 195, 231, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» кв. Гайового 35-А м. Луганськ, Луганська область, 91021 код ЄДРПОУ 31443937 на користь Державного підприємства «Енергоринок» 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27 код ЄДРПОУ 21515381 борг у сумі 514760437 грн 22 коп., пеню у сумі 62 337 357 грн 88 коп., штраф в сумі 574 448 грн 75 коп., інфляційні нарахування у сумі 10 677 738 грн 84 коп., 3% річних у сумі 4 480 087 грн 76 коп., судові витрати 209600 грн. 00 коп., наказ видати.

3. Закрити провадження в частині стягнення 59688316 грн. 03 коп. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2020

Суддя Б.В.Яресько