ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2020Справа № 910/12248/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 1 641 745,14 грн
за участю представників сторін:
від позивача Омельченко О.М. (адвокат за ордером АІ №1049912 від 15.08.2020)
від відповідача Берестовенко О.М. (довіреність № 651 від 13.05.2019, у порядку самопредставництва)
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір» (далі - позивач, ТОВ «Український папір») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі -відповідач, ДП «НАЕК «Енергоатом») про стягнення 2 727 015,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку своєчасно та у повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем на виконання умов договору на постачання товару № 53-123-01-19-06019 від 26.12.2019.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 2 727 015,54 грн, з яких: 2 698 205,13 грн - основний борг, 634,66 грн - інфляційна складова боргу, 28 175,75 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/12248/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2020.
24.09.2020 до суду надійшли подані позивачем заява про розгляд справи без участі його представника, клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1 641 745,14 грн, з яких: 1 612 934,73 - основний борг, 634,66 грн - інфляційна складова боргу, 28 175,75 грн - 3% річних, у зв'язку з частковою оплатою заборгованості відповідачем.
24.09.2020 суд оголосив протокольну ухвалу про прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та відклав підготовче засідання на 15.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 викликано ТОВ «Український папір», як позивача, у наступне підготовче засідання, призначене на 15.10.2020.
25.09.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що за умовами п. 7.1 укладеного сторонами договору на постачання товару № 53-123-01-19-06019 від 26.12.2019 сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, внаслідок настання форс-мажорних обставин. На переконання відповідача, в період дії укладеного сторонами договору виникли форс-мажорні обставини, які полягали у введені карантину на території України з 12.03.2020 до 24.04.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 3219. З урахуванням викладеного, відповідач вказував, що після усунення обставин, які обумовили введення на території України обставин непереборної сили (карантину), ДП «НАЕК «Енергоатом» вживатиме всіх належних заходів щодо погашення заборгованості перед позивачем за вказаним договором. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
28.09.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
05.10.2020 надійшла подана позивачем відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що за умовами п.п. 7.2, 7.3 укладеного сторонами договору настання форс-мажорних обставин засвідчується відповідним сертифікатом, виданим органом, уповноваженим видавати такі сертифікати. При цьому на сторін покладається обов'язок повідомляти про настання форс-мажорних обставин протягом 10 днів. Недотримання відведеного строку для повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Позивач вказав, що відповідач не повідомляв його про настання форс-мажорних обставин, а також не долучив до матеріалів справи сертифікат торгово-промислової палати, як належний доказ на підтвердження обставин, що виключають покладення на відповідача відповідальності за порушення ним договірних зобов'язань. З урахуванням викладеного, позивач вважав заперечення відповідача недоведеними, безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.11.2020.
У судовому засіданні 05.11.2020 представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору, суд вважав за можливе розглянути справу по суті.
У судовому засіданні 05.11.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
26.12.2019 між ДП «НАЕК «Енергоатом» (покупець) та ТОВ «Український папір» (постачальник) був укладений договір на постачання товару № 53-123-01-19-06019 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код СРV 30190000-7 по ДК 021:2015 Офісне устаткування та приладдя різне (паперова продукція) (далі - товар), у кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.
Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість товару є твердою та складає: разом 2 270 727,71 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % 454 145,54 грн. Всього з ПДВ 2 724 873,25 грн.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного сторонами договору позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 2 698 205,13 грн, що підтверджується видатковими накладними № КР-02000031 від 24.01.2020, № КР-02000046 від 31.01.2020, № КІ-02000416 від 10.02.2020, № КІ-02000418 від 10.02.2020, № КР-02000055 від 10.02.2020, № КІ-02000618 від 20.02.2020, № КІ-02000620 від 20.02.2020, № КР-02000071 від 20.02.2020, № КР-02000072 від 20.02.2020, № КР-02000073 від 20.02.2020, № КР-02000074 від 20.02.2020, № КР-02000075 від 20.02.2020, № КІ-02000834 від 02.03.2020, підписаними представниками обох сторін та засвідченими їх печатками.
У свою чергу, відповідач товар, поставлений позивачем за вищевказаними видатковими накладними, оплатив частково, а саме в розмірі 1 085 270,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № УПТК/1212 від 01.09.2020.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений останнім на виконання умов укладеного сторонами договору на постачання товару № 53-123-01-19-06019 від 26.12.2019, становить 1 612 934,73 грн.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, або спростовували доводів останнього, суду не надав.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 612 934,73 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 634,66 грн інфляційної складової боргу та 28 175,75 грн 3% річних.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що за умовами п. 2.2 укладеного сторонами договору оплата поставленого товару повинна бути здійснена відповідачем протягом 45 робочих днів після його постачання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач оплатив товар частково, отже допустив порушення зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційної складової боргу та 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням умов укладеного сторонами договору та вимог чинного законодавства. Отже, вимоги про стягнення 634,66 грн інфляційної складової боргу та 28 175,75 грн 3% річних заявлені позивачем правомірно та обґрунтовано і підлягають задоволенню у вказаних розмірах.
Щодо заперечень відповідача, наведених ним у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.
За умовами п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов'язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини.
Відповідно до п. 7.2 договору форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов'язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входять повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили.
Недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 7.3 договору).
За приписами ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Таким чином, з урахуванням положень розділу 7 укладеного сторонами договору № 53-123-01-19-06019 від 26.12.2019 та наведених приписів Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» належним доказом на підтвердження наявності обставини, що звільняють сторону договору від відповідальності за неналежне виконання нею договірних зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. Відповідач такого належного доказу до матеріалів справи не долучив.
Крім того, в порушення умов п. 7.2 договору № 53-123-01-19-06019 від 26.12.2019 відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про те, що певні обставини, які виникли поза волею відповідача, перешкоджають йому виконати його грошові зобов'язання перед позивачем своєчасно та у повному обсязі, що за умовами укладеного сторонами договору позбавляє відповідача права посилатись на наявність обставин, які звільняють його від відповідальності за неналежне виконання ним зобов'язань за договором.
За таких обставин, судом не беруться до уваги заперечення відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у розмірі 24 626,18 грн.
При цьому суд роз'яснює позивачу, що у зв'язку із зменшенням ним розміру позовних вимог, яке було прийняте судом до розгляду, інша частина сплаченого ним судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн суд зазначає наступне.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, й витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Положеннями ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:
- копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 21/УП/20 від 14.08.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Омельченком О.М.;
- копію акту приймання-передачі наданих юридичних послуг № 01/УП/20-21 від 17.08.2020 на суму 4 000,00 грн, підписаний представниками сторін;
- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом;
- копію свідоцтва Омельченко О.М. серії КС № 8275/10 від 08.10.2019 про право на заняття адвокатською діяльністю;
- ордер на надання правової допомоги № 1049912 від 15.08.2020;
- платіжне доручення № 307578886 від 14.08.2020.
Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору про надання правової (правничої) допомоги з метою належного юридичного забезпечення господарської діяльності клієнта, він доручає, а адвокат зобов'язується надати йому наступну правову (правничу) допомогу, зокрема:
- надати юридичні консультації та роз'яснення, пов'язані зі стягнення в судовому порядку дебіторської заборгованості, наявної у Клієнта, з боржника - ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» у розмірі 2 698 205,13 грн по договору на постачання товару від 26.12.2019 року № 53-123-01-19-06019, а також щодо можливості нарахування та стягнення з даного боржника інфляційних втрат, 3% річних та неустойки від суми наявної заборгованості;
- здійснити пошук інформації у відкритих державних реєстрах про місцезнаходження, фінансовий стан, види економічної діяльності, наявність заборгованості перед іншими контрагентами, бюджетами, банківськими установами, наявність судових проваджень, кримінальних проваджень, перелік учасників, кінцевих бенефіціарних власників, наявність відкритих виконавчих проваджень, відкритої процедури банкрутства щодо боржника - ДП «НАЕК «Енергоатом» та надати клієнту у письмовій формі всю знайдену інформацію;
- проаналізувати останню судову практику господарських судів в аналогічних справах, в тому числі практику господарського суду, до якого подаватиметься позовна заява;
- підготувати позовну заяву до господарського суду про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» дебіторської заборгованості, наявної у клієнта, у розмірі 2 698 205,13 грн по договору на постачання товару від 26.12.2019 року № 53-123-01-19-06019, а також здійснити розрахунок на стягнення з даного боржника інфляційних втрат, 3% річних та неустойки від суми наявної заборгованості, в разі, якщо така можливість передбачена чинним законодавством України;
- представляти інтереси Клієнта в господарських судах всіх інстанцій, органах державної влади, органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями та в будь-яких інших підприємствах, установах та організаціях для виконання обов'язків по даному Договору.
Згідно з п. 2.1 договору про надання правової (правничої) допомоги гонорар (винагорода) адвоката за надання правової допомоги по даному договору становить 4 000,00 грн без ПДВ.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Суд, врахувавши наведені положення чинного законодавства, дійшов висновку про те, що позивачем надано необхідні та достатні докази на підтвердження понесених ним судових витрат на оплату правової допомоги в розмірі 4 000,00 грн, а отже, такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачем у повній мірі.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 25394112) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) основний борг у розмірі 1 612 934,73 грн (один мільйон шістсот дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн 73 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 634,66 грн (шістсот тридцять чотири грн 66 коп.), 3% річних в розмірі 28 175,75 грн (двадцять вісім тисяч сто сімдесят п'ять грн 75 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 24 626,18 грн (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять шість грн 18 коп.), витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі грн 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 02.12.2020.
Суддя О.Г. Удалова