ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.11.2020Справа № 910/14016/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Житлово-будівельного кооперативу "Архітектор"
про стягнення заборгованості в розмірі 324 450,06 грн.
Представники сторін:
від позивача: Гаврилов Є.Ю.;
від відповідача: Тоцький І.О.
Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Архітектор» заборгованості у розмірі 324 450,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242007 від 16.10.2018 в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.10.2020.
Судове засідання 19.10.2020 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 підготовче судове засідання призначено на 23.11.2020.
У судове засідання 23.11.2020 представники сторін з'явились, представник відповідача подав заяву про визнання позову в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, а також зазначив, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
За приписами ч.ч. 3.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 23.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
16 жовтня 2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом «Архітектор» (далі - замовник, відповідач) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242007 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.
Відповідно до п. 2.2.1 та п. 2.2.2 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, заявленими в Додатку 1 та щомісячно оформляти для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звіряння розрахунків; акт приймання-передавання товарної продукції.
Споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, недопускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 (п. 2.3.1 Договору).
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Керуючись ст. 631 ЦК України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.1, п. 4.2 та п. 4.4 Договору).
Згідно з п. 2 та п. 5 Додатку № 2 до Договору у разі встановлення у споживача будинкових приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (Додатки 3, 4). Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: пр. Повітрофлотський, 58 - не пізніше 28 числа звітного місяця.
Пунктом 9 Додатку № 2 до Договору визначено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою: пр. Повітрофлотський, 58 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повтирає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
За умовами п. 10 Додатку 2 до Договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.
21 листопада 2019 року сторонами укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію № Р-8242007/2019/11 до Договору (далі - Угода), за умовами якої, споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП «Київтеплоенерго» за Договором станом на 01.11.2019 загальною сумою 195 442,69 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 2 Угоди споживач зобов'язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом листопада 2019 - квітня 2020 щомісячними сплатами згідно з Додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним Договором.
Споживач разом зі сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов'язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з Договором (п. 3 Угоди).
Пунктом 5 Угоди сторонами узгоджено, що строк позовної давності на вимоги про стягнення заборгованості за цією Угодою, у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафу, пені, інфляційної складової та 3% річних становить 5 років.
Відповідно до п. 8 Угоди, угода втрачає чинність у разі прострочення споживачем оплат заборгованості понад 10 днів від строку, встановленого в п. 2 цієї Угоди, а КП «Київтеплоенерго» набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.
Згідно з п. 9 Угоди, у разі порушення споживачем строків та/або розмірі погашення заборгованості Угода вважається розірваною в односторонньому порядку. При цьому умови угоди щодо реструктуризації боргу втрачають чинність та КП «Київтеплоенерго» набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу. Підприємство має право нараховувати пеню у розмірі відповідно до умов Договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, штраф у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості, індекс інфляції та 3% річних.
Згідно з п. 9 Угоди, у разі порушення споживачем строків та/або розмірі погашення заборгованості Угода вважається розірваною в односторонньому порядку. При цьому умови угоди щодо реструктуризації боргу втрачають чинність та КП «Київтеплоенерго» набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу. Підприємство має право нараховувати пеню у розмірі відповідно до умов Договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, штраф у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості, індекс інфляції та 3% річних.
Додатком № 1 до Угоди узгоджено наступний графік погашення заборгованості:
ПеріодВсього за місяцьСтрок оплат
Листопад 201932 600,00до 25 числа кожного місяця
Грудень 201932 600,00
Січень 202032 600,00
Лютий 202032 600,00
Березень 202032 600,00
Квітень 202032 442,69
Всього195 442,69
Як зазначає позивач, відповідач не сплачував поточні платежі за Договором, а саме з листопада 2019 року по липень 2020 року включно, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 295 250,31 грн.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 21 500,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 447,04 грн., 3% річних в розмірі 4 251,76 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Позивач вказує на те, що відповідач, в порушення умов договору не виконує взяті на себе зобов'язання з внесення оплати за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за період з листопада 2019 року по липень 2020 року складає 295 250,31 грн., розмір якої відповідачем визнається.
Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, враховуючи що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань з поставки теплової енергії у гарячій воді та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті спожитої теплової енергії підтверджений матеріалами справи та не заперується відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 295 250,31 грн. основного боргу.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 21 500,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 447,04 грн., 3% річних в розмірі 4 251,76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 21 500,95 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.
При цьому, відповідач поданою у судовому засіданні 23.11.2020 заявою, визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом також встановлено, що заява відповідача про визнання позову підписана керівником відповідача, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи те, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 191, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Архітектор" (04112, м. Київ, вул. Грекова, буд. 12-Б; ідентифікаційний код: 22864327) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код: 40538421) заборгованість в розмірі 295 250 (двісті дев'яносто п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 4 251 (чотири тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. 76 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 447 (три тисячі чотириста сорок сім) грн. 04 коп., пеню в розмірі 21 500 (двадцять одна тисяча п'ятсот) грн. 95 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 75 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 02.12.2020
Суддя О.А. Грєхова