ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.12.2020Справа № 910/6428/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"
про стягнення 200 979,72 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи,
Приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Лагода" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 200979,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 300119-02/1г від 30.01.2019 щодо оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 178121,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 885,62 грн, 3% річних у розмірі 2454,55 грн та пеню у розмірі 19517,70 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 суд ухвалив: позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати до суду ордер, що підтверджує повноваження адвоката Сапронова О.В. здійснювати представництво інтересів Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»; надати докази сплати (доплати) судового збору у розмірі (912,70 грн.); надати належним чином засвідчені копії документів, ксерокопії яких долучені до позову; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
27.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, з огляду на те, що у справі № 910/6428/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
19.06.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" надійшов відзив та зустрічна позовна заява до Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" про стягнення 59787,39 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" та додані до неї документи повернуто заявнику.
07.07.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 24.06.2020 про повернення зустрічного позову, яка 02.07.2020 була скерована до суду за допомогою засобів поштового зв'язку.
Згідно з підпунктом 17.10 п. 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.
Одночасно підпунктом 17.12 п. 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадженим у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.
За таких обставин, враховуючи необхідність направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, з огляду на неможливість вирішення спору за відсутності матеріалів справи, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до повернення матеріалів справи № 910/6428/20 до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 суд ухвалив: зупинити провадження у справі № 910/6428/20 до повернення матеріалів справи № 910/6428/20 до Господарського суду міста Києва. Матеріали справи № 910/6428/20 направити до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.06.2020 р. у справі № 910/6428/20 залишено без змін.
20.10.2020 матеріали справи № 910/6428/20 повернулися до Господарського суду міста Києва.
Приписами ст. 230 ГПК України передбачено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 поновлено провадження у справі № 910/6428/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 200979,72 грн.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд
30.01.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 300119-2/1г (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2, 1.3 Договору поставка товару здійснюється на підставі накладної (накладних) згідно замовлення покупця, яка (які) є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.
Постачальник зобов'язується здійснити доставку на умовах визначених нижче і передати товар покупцю протягом трьох календарних днів з моменту погодження замовлення та/або у відповідності підписаного сторонами графіку, домовленостей та замовлення, якщо інший строк не вказаний в погодженому замовленні покупця. Сторони погодили, що місце доставки товару - рампа Логістичного центру або торгівельного закладу покупця (п. 4.1 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації затвердженій сторонами (додаток № 1). Ціна товару в специфікації повинна вказуватися як з ПДВ, так і без ПДВ, а також зазначатися у гривнях та включати не більше двох знаків після коми. У накладних ціна товару повинна вказуватися з округленням до цілих копійок та при кожній наступній поставці не може перевищувати цін, узгоджених у специфікації. Підвищення цін на продовольчі товари може здійснюватися не частіше ніж один раз на чотирнадцять днів.
Оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 55 календарних днів з дати поставки товару (п. 5.4 Договору).
Відповідно до п. 5.5 Договору сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов'язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі - грн. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну дії даного договору після підписання сторонами акту звірки.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору (п. 9.1 Договору).
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору протягом 2019 року позивачем було здійснено ряд поставок на загальну суму 1322740,71 грн, що підтверджується накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов'язання з оплати поставленого товару за договором поставки № 300119-2/1г від 30.01.2019 в повному обсязі, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 178121,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 885,62 грн, 3% річних у розмірі 2454,55 грн та пеню у розмірі 19517,70 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 30.01.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 300119-2/1г, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.
Судом було встановлено, що з лютого 2019 року по жовтень 2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1322740,71 грн, що підтверджується видатковими накладними № АТ-0000408, № АТ-0000409, № АТ-0000485, № АТ-0000486, № АТ-0000510, № АТ-0000638, № АТ-0000712, № АТ-0000782, № АТ-0000898, № АТ-0000997, № АТ-0001176, № АТ-0001319, № АТ-0001412, № АТ-0001757, № АТ-0001870, № АТ-0002070, № АТ-0002248, № АТ-0002234, № АТ-0002447, № АТ-0002448, № АТ-0002538, № АТ-0002677, № АТ-0002680, № АТ-0002747, № АТ-0002868, № АТ-0002955, № АТ-0003032, № АТ-0003175, № АТ-0003176, № АТ-0003297, № АТ-0003408, № АТ-0003521, № АТ-0003645, № АТ-0003771, № АТ-0003906.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 5.4 Договору оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 55 календарних днів з дати поставки товару.
Так, з матеріалів справи вбачається, що оплата товару була здійснена частково, станом на дату розгляду справи заборгованість за вищевказаними накладними становить 178121,85 грн.
При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача викладені у відзиві щодо наявності у позивача заборгованості перед відповідачем за договором про надання послуг № 300119-02/2г, оскільки, вимоги за вказаним договором не є предметом розгляду даної справи.
Тобто, станом на дату ухвалення рішення, матеріали справи не містять доказів оплати товару за Договором в повному обсязі, а строк оплати відповідно до положень Договору за вищевказаними накладними є таким, що настав. З огляду на викладене, суд приходь до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 178121,85 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 885,62 грн та 3% річних у розмірі 2454,55 грн за прострочення сплати вартості поставленого товару.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 19.11.2019 по 04.05.2020 та інфляційних втрат за період з грудня 2019 року по березень 2020 року, відтак, розрахунок позивача є обґрунтованим, а вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 885,62 грн та 3% річних у розмірі 2454,55 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 19517,70 грн пені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.2.1 Договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 даного договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним здійснено нарахування пені щодо загальної суми боргу 178121,85 грн за накладними № АТ-0003032, № АТ-0003175, № АТ-0003176, № АТ-0003521 та № АТ-0003645 за період з 19.11.2019 по 04.05.2020, однак, суд не погоджується з визначеним позивачем періодом нарахування, оскільки, ним не враховано приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо граничного строку нарахування пені.
Так, зобов'язання щодо оплати поставленого товару за накладною № АТ-0003032 мало бути виконане не пізніше 14.10.2019, отже, нарахування пені припиняється 15.04.2020, за накладними № АТ-0003175, № АТ-0003176 - 21.10.2019, отже, нарахування пені припиняється 22.04.2020.
Період нарахування пені за накладними № АТ-0003521 та № АТ-0003645 є обґрунтованим.
Зробивши перерахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого строку оплати, встановлених законом обмежень щодо періоду нарахування та розміру пені, суд зазначає, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає до стягнення з відповідача є сума у розмірі 18458,55 грн, а, отже, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню у зазначеному розмірі, тобто, частково.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, корпус 2, каб. 33; ідентифікаційний код: 32650231) на користь Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Став'янка, 99; ідентифікаційний код: 32967502) основний борг у розмірі 178121 (сто сімдесят вісім тисяч сто двадцять одну) грн 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) грн 62 коп., 3% річних у розмірі 2454 (дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн 55 коп., пеню у розмірі 18458 (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн 55 коп. та судовий збір у розмірі 2998 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 81 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева