номер провадження справи 27/172/20
27.11.2020 Справа № 908/2447/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Янцівський гранітний кар'єр” (70050 Запорізька область, Вільнянський район, с. Кам'яне, вул. Зелена, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 05467607)
до відповідача: Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 101) (70050 Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена, ідентифікаційний код юридичної особи 08680112)
про стягнення 277 376 грн. 48 коп.
за участю
представника позивача: Бутенко І.О., дов. б/н від 26.10.2020
представник відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство “Янцівський гранітний кар'єр” звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 101) 277 376 грн. 48 коп. заборгованості.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2447/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С. С.
Ухвалою суду від 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2447/20, присвоєно справі номер провадження 27/172/20.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 08.10.2020.
Ухвалою суду від 08.10.2020, згідно ст. 216 ГПК України, судове засідання було відкладено на 18.11.2020, у зв'язку з неявкою сторін.
Ухвалою суду від 18.11.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 27.11.2020.
У судовому засіданні 27.11.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 27.11.2020, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2020 підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю та надав клопотання, відповідно до якого просить суд поновити пропущений процесуальний строк на подання позову до суду, у зв'язку з поважністю причин його пропуску, оскільки Публічне акціонерне товариство “Янцівський гранітний кар'єр” є добросовісним виконавцем договору № 384 від 29.11.2010 та поставив електроенергію відповідачу, який є державним підприємством з системи виконання покарань, фінансування якого здійснюється за рахунок Державного бюджету. Позивач зазначив, що пішов на зустріч відповідачу та не припинив надання електропостачання, оскільки вся система роботи відповідача пов'язана з постачанням електроенергії (робота системи охорони, дверей камер, пульту охорони та зв'язку).У випадку припинення електропостачання відповідачу, уся його робота стала б небезпечною, що могло привести до втечі засуджених.
Представник відповідача у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи - Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 101) є: 70050 Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомленння про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду від 28.09.2020, яке отримано відповідачем - 02.10.2020.
При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.
При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю відповідача.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши представника позивача, суд
29.11.2010 між Публічним акціонерним товариством “Янцівський гранітний кар'єр” (власник мереж) та Державним підприємством “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 101) (споживач) укладено типовий договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4.1 цього договору.
Пунктом 1.2 договору визначено, що передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку "Однолінійна схема". Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії в точку продажу, визначену згідно з відповідним договором споживача з постачальником електричної енергії ГПП 35/6 КВ; Фідер № 7.
Згідно п. 3.1.5 договору власник мереж має право в тому числі на нарахування споживачу плати за перетікання реактивної електричної енергії.
Відповідно до п. 4.1.1 договору споживач зобов'язується в тому числі здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії" та за технічне обслуговування електричних установок споживача (якщо таке обслуговування передбачене договором) відповідно до додатка "Виконання додаткових робіт з технічного обслуговування електричних установок споживача".
Пунктом 7.4 договору визначено, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії у терміни, передбачені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», споживачем та власником мереж оформлюється акт про обсяг переданої Споживачу електричної енергії, акт результатів замірів потужності, що кореспондується із положеннями п. 3.4. Додатку № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» до Договору, далі Порядок.
Згідно умов пунктів 5, 6 Порядку за підсумками розрахункового періоду основний споживач - Відкрите акціонерне товариство «Янцівський гранітний кар'єр», виписує Субспоживачу - Державному підприємству «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (101)» рахунок або платіжну вимогу-доручення на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. При цьому, сума платежу визначається з обсягів фактично спожитої та генерованої Субспоживачем реактивної електричної енергії, згідно даних наданих Споживачем «Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Основного споживача в мережі Субспоживача протягом розрахункового періоду», «Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Субспоживача в мережі Основного споживача протягом розрахункового періоду» та умов цього додатку з урахуванням сум платежів, що надійшли від Субспоживача.
Рахунки або Платіжні вимоги-доручення направляються Основним споживачем Субспоживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику Субспоживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Основного споживача журналі.
Субспоживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення (п. 5 цього Додатку), здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Основним споживачем.
Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається при направленні рекомендованим листом - дата зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).
На виконання умов укладеного договору між сторонами складено, підписано та скріплено печатками підприємств акти надання послуг у кількості 91 штуки за період з 31.01.2013 по 31.08.2020 на загальну суму 277 376 грн. 48 коп.
Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, а саме не здійснив оплату наданих позивачем послуг, відповідно до умов договору та актів надання послуг, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своєю правовою природою типовий договір про технічне забезпечення електропостачання споживача є договором про надання послуг.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки між сторонами виникли відносини пов'язані з передачею, постачанням та використанням енергії, тому до спірних відносин застосовуються приписи Закону України «Про електроенергетику».
Статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що передача електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з транспортуванням електричної енергії за допомогою електричних мереж на підставі договору.
Відповідно до п. 1.2 «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України, далі Правила, визначено, що договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Основний споживач, в розуміння Правил, це споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації Під технічним забезпеченням електропостачання споживача (субспоживача) розуміється забезпечення власником електричних мереж технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точку приєднання електроустановок споживача (субспоживача) в певних обсягах у межах дозволеної потужності споживача (субспоживача) з показниками параметрів якості електричної енергії в точці приєднання електроустановок споживача (субспоживача) відповідно до умов договору, що кореспондується зі ст. 1 Закону.
Пунктом 10.2 Правил Споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії та здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії, про що сторони диспозитивно домовилися в п. 4.1.1 договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином.
Відповідач доказів оплати отриманих послуг не надав. Отже, взяті на себе зобов'язання згідно умов типового договору належним чином та в повному обсязі не виконав.
Заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах надання послуг на адресу позивача не надав, належним чином оформлені акти надання послуг за спірний період не повернув.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманих послуг на суму 277 376 грн. 48 коп., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах надання послуг за спірний період на адресу позивача не надав, належним чином оформлені акти не повернув, що свідчить про те, що він фактично погодився з кількістю послуг по компенсації електроенергії та з сумами нарахованими до оплати.
Таким чином, зазначені акти надання послуг за період з 31.01.2013 по 31.08.2020 є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачу послуги по компенсації електроенергії не надавались або що відповідач ці послуги не отримував.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вже зазначалося, позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання позову до суду.
Разом з тим, відповідачем не заявлено про застосування позовної давності, відповідно до ст. 267 ЦК України.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення 277 376 грн. 48 коп. заборгованості законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 4 160 грн. 65 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Янцівський гранітний кар'єр”, с. Кам'яне, Вільнянський район, Запорізька область до Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 101), смт. Кам'яне, Вільнянський район, Запорізька область задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 101) (70050, Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена, ідентифікаційний код юридичної особи 08680112) на користь Публічного акціонерного товариства “Янцівський гранітний кар'єр” (70050 Запорізька область, Вільнянський район, с. Кам'яне, вул. Зелена, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 05467607) 277 376 (двісті сімдесят сім тисяч триста сімдесят шість) грн. 48 коп. заборгованості, 4 160 (чотири тисячі сто шістдесят) грн. 65 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 02.12.2020.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.