Рішення від 01.12.2020 по справі 906/1318/19

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1318/19(295/2114/20)

Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №295/2114/20 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в межах справи №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

за участю учасників судовго процесу:

від позивача: не з'явилась;

від відповідача: не з'явилися,-

ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Богунського районного суду м. Житомира з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", відповідач, боржник) про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні (т. 1 а.с. 1-12).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.04.2020 постановлено передати Господарському суду Житомирської області матеріали цивільної справи № 295/2114/20 за позовом ОСОБА_1 до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (т. 1 а.с. 37-38).

01.09.2020 до Господарського суду Житомирської області надійшов супровідний лист Богунського районного суду м. Житомира від 26.08.2020 з доданою справою № 295/2114/20 за позовом ОСОБА_1 до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.09.2020 вказану справу за позовом ОСОБА_1 розподілено судді Костриці О.О. (т. 1 а.с. 2).

Ухвалою господарського суду від 02.09.2020 (суддя Костриця О.О.) прийнято до свого провадження справу № 295/2114/20 за позовом ОСОБА_1 до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в межах справи №906/1318/19 за заявами Виробничо-комерційної фірми "Урарту" та Приватного підприємства "Автомагістраль" до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про банкрутство, позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених недоліків заяви від 18.02.2020, а саме: надати докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі; конкретизувати, розмір середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, які позивач просить стягнути з відповідача; надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (т. 2 а.с. 2-4).

10.09.2020 до господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, з доданими до неї доказами сплати судового збору на суму 1261,20 грн, розрахунком середньої заробітної плати за час затримки проведення повного розрахунку на суму 88376,85 грн та таблицями з відображенням норм тривалості робочого тижня на 2018-2020 роки (т. 2 а.с. 6-10).

01.10.2020 до господарського суду надійшла заява ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 30.09.2020 № 502, у якій зазначено про необхідність залишення без руху позову ОСОБА_1 , надавши строк для сплати судового збору (т. 2 а.с. 17-18).

Разом з тим, враховуючи сплату позивачем судового збору у визначеному Законом України "Про судовий збір" розмірі, підстави для задоволення заяви ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 30.09.2020 № 502 відсутні.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2020 призначено підготовче засідання по справі №295/2114/20 за позовом ОСОБА_1 до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, в межах справи №906/1318/19 на 01.10.2020 о 15:10 год (т. 2 а.с. 22-23).

21.10.2020 до господарського суду від ОСОБА_1 надійшов розрахунок від 20.10.2020 середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, письмові пояснення щодо структури заробітної плати, табелі обліку робочого часу (т. 2 а.с. 27-33).

Ухвалою господарського суду від 22.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 10.11.2020 о 14:30 год (т. 2 а.с. 35-36).

05.11.2020 на електронну пошту суду та 06.11.2020 поштовою кореспонденцію надійшла заява ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог, у якій вона просить суд стягнути з відповідача 79987,50 грн середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з 01.03.2019 по 27.01.2020 (т. 2 а.с. 38-46).

Ухвалою господарського суду від 10.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 295/2114/20 за позовом ОСОБА_1 до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 79987,50 грн середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з 01.03.2019 по 27.01.2020 до судового розгляду по суті в межах справи №906/1318/19; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 01.12.2020 о 12:20 год (т. 2 а.с.54-55).

Представники позивача та відповідача у судове засідання 01.12.2020 не з'явилися, хоча про час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати.

Частиною 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. В силу приписів частини 2 вказаної статті господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Таким чином, з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.03.2020, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження у межах справи № 906/1318/19 про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працювала головним бухгалтером філії "Володарсько-Волинський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Наказом філії "Володарсько-Волинський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 28.02.2019 № 3-к звільнено ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КзПП України), про що здійснено запис у трудовій книзі позивача (т. 1 а.с. 4-6).

Судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 15.05.2019 у справі № 295/5954/19 (дата видачі стягувачу 20.06.2019) стягнуто з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 47 160,75 грн за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року; стягнуто з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь держави судовий збір у розмірі 192,10 грн (т. 1 а.с. 3).

Відповідно до листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 11.02.2020 № 3.2/7665 заборгованість в сумі 47 160,75 грн по судовому наказу № 295/5954/19 від 20.06.2019, виданому Богунським районним судом м. Житомира, перераховано на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням від 24.01.2020 № 80 (т. 1 а.с. 10).

Грошові кошти надійшли на рахунок позивача 27.01.2020, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (т. 1 а.с. 9).

З огляду на несвоєчасне проведення ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 заявлено вимоги до боржника на суму 79987,50 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення з 01.03.2019 по 27.01.2020.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, згідно зі статтею 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".

Відповідно до частини 5 статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно з приписами статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме, в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівникам вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власниками або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа організація повинні виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація у праві - є формою фінансового відшкодування збитків за порушення прав.

Тобто, це є збитки, а не основна заробітна плата, термін якої визначено статтею 1 Закону України "Про оплату праці", а структура заробітної плати встановлена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Вказані норми права не встановлюють належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713 (далі - Інструкція), для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, не відповідає цим ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

Аналіз положень статей 47, 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Судом встановлено, що 28.02.2019 звільнено ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера філії "Володарсько-Волинський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", що підтверджується відомостями з трудової книжки (т. 1 а.с. 4-6).

Судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 15.05.2019 у справі № 295/5954/19 (дата видачі стягувачу 20.06.2019) стягнуто з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 47 160,75 грн за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року (т. 1 а.с. 3).

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини невиплати ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 47160,75 грн встановлені судовим рішенням.

Дата погашення заборгованості ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ОСОБА_1 27.01.2020, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (т. 1 а.с. 9).

За викладених обставин, правомірним є нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2019 (наступний день після звільнення) по 27.01.2020 (226 робочих дні).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарі) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац 1 пункту 8 Порядку).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 , нарахована заробітна плата позивача за грудень 2018 року становила 14098,91 грн, за січень 2019 року - 7404,16 грн (т. 1 а.с. 29-30).

Згідно з пояснень позивача розмір нарахованої заробітної плати за грудень 2018 року, а саме: за період з 19.12.2018 (дата прийняття на роботу) по 31.12.2018, становить 3676,28 грн з яких: 2878,29 грн - оклад, 27,14 грн - індексація, 770,85 грн компенсація за невчасно виплачену заробітну плату; за січень 2019 року - 7404,16 грн, з яких: 7335,00 грн - оклад, 69,16 грн - індексація (т. 2 а.с. 28-29). Відповідачем не надано до суду доказів іншої структури заробітної плати ОСОБА_1 .

Враховуючи положення Порядку, у суду відсутні підстави для врахування при визначенні середньоденного заробітку розміру компенсації за невчасно виплачену заробітну плату.

Кількість робочих днів у грудні 2018 року (за період з 19.12.2018 по 31.12.2018) - 8, у січні 2019 року - 21, що підтверджується табелями обліку робочого часу (т. 2 а.с. 30-33).

Отже, за останні два календарні місяці роботи загальний розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 , яка враховується при визначенні середньоденного заробітку, становить 10309,59 грн (2878,29 грн + 27,14 грн + 7335,00 грн + 69,16 грн), кількість робочих днів - 29.

Середньоденна заробітна плата становить 355,50 грн (10309,59 грн/ 29 день).

За вказаних обставин, відповідно до розрахунку суду середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2019 по 27.01.2020 (226 робочих дні) становить 80343,00 грн (355,50 грн х 226 робочий день).

Враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 79987,50 грн середнього заробітку, неможливість суду вийти за межі заявлених вимог, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до боржника на суму 79987,50 грн середнього заробітку за весь затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Так як справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

За частинами 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 ГПК України).

Згідно з частинами 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Отже, вимога ОСОБА_1 про стягнення 79987,50 грн середнього заробітку підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на дату подання заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на дату подання заяви ) передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд зазначає, що судовий збір у розмірі 2102,00 грн підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись статтями 47, 115-117 Кодексу законів про працю України, статтями 20, 73 - 80, 86, 123, 129, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства,-

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Автомобільні дороги України" задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, ідентифікаційний код 32008278) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 79987,50 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (без утримання податків та інших обов'язкових платежів) та 2102,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 02.12.2020.

Суддя Костриця О.О.