вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
30.11.2020м. ДніпроСправа № 904/6397/20
за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Чижмак Олександра Михайловича, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості у загальному розмірі 627 237,38 грн. за кредитним договором № ID7466094 від 18.12.2019
Суддя Бєлік В.Г.
Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Чижмак Олександра Михайловича про стягнення заборгованості у загальному розмірі 627 237,38 грн. за кредитним договором № ID7466094 від 18.12.2019.
Разом позовною заявою 27.11.2020 року позивач подав до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
- накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності Відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Чижмак Олександр Михайлович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме на: Транспортний засіб, реєстраційний номер НОМЕР_2 Модель: CHRYSLER Рік випуску: 2007 Колір: Чорний Об'єм двигуна: 2776 Вага: 2160 Тип авто: Легковий Тип кузова: Універсал-b VIN-код: НОМЕР_3 .
В поданій заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що в даному випадку наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, з метою уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Частинами першою, третьою статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову суд констатує, що всупереч зазначеним вище положенням закону, позивачем при її поданні не надано суду жодного доказу існування обставин, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову. Зокрема, заявником належними та допустимими доказами не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені.
Так, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.
Верховний Суд у постановах від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 13.01.2020 по справі №922/2163/17, від 03.04.2020 по справі №904/4511/19 дійшов відповідного правового висновку та зазначив, що обов'язок доказування наявності обставин які свідчать про те, що в разі невжиття заходів забезпечення можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, покладається саме на заявника.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Подана заява не містить належних обґрунтувань та доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі. Значна сума заборгованості не є безумовною підставою для забезпечення позову. До матеріалів справи не надано доказів, що відповідачем вчиняються дії спрямовані на приховування грошових коштів або продаж майна з метою ухилення від виконання можливого рішення суду.
Згідно п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.
В даному випадку відсутній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано позов про стягнення грошових коштів за кредитним договором, а не позов про визнання права власності на нерухоме майно, чи про звернення стягнення на нерухоме майно за договором іпотеки, тощо.
Згідно п. 47 Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Разом з тим вказані обґрунтування є лише припущеннями позивача, які не підтверджені належними та допустимим доказами в розумінні ст. 76,77,78 Господарського процесуального кодексу України. Позивачем не надано будь-яких доказів, що підтверджують, що відповідачами вчиняються будь-які дії щодо реалізації майна, підготовки до реалізації майна, витрачання коштів, приховування активів тощо. Тобто доводи позивача на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення не підтверджені будь-якими доказами.
Таким чином, посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачами певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення їх майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а у суду першої інстанції були відсутні правові підстави, встановлені ст. 136 ГПК України для задоволення такої заяви позивача.
Відтак, заявлені заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачем вимогами та знаходяться за межами предмету позову.
Таким чином, заява про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 73-74, 86, 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги порядку та в строк, передбачені ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.11.2020 року.
Суддя В.Г. Бєлік