пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
01 грудня 2020 року Справа № 903/709/20
Господарський суду Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за № 903/709/20
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглеторфзбагачення", Волинська область, м. Нововолинськ
про стягнення 296033,56 грн.
встановив Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглеторфзбагачення" про стягнення 296033,56 грн., з них: 37548,06 грн. пені, 258485,50 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору про закупівлю №УЗ/ЦЛ-19660/Ю від 05.09.2019 щодо своєчасної поставки товару.
Ухвалою суду від 02.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи на поштові адреси, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції по справі (а.с. 46). Відповідач ухвалу суду отримав 09.10.2020, позивач - 08.10.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4540702643740, №0315072497270 .
Строк для подачі відзиву на позовну заяву - по 25.10.2020.
Відповідач у відзиві від 22.10.2020 за вх.№ 01-57/6684/20 позовні вимоги заперечує обґрунтовуючи тим, що у відповідності до пункту 4.2. договору товар згідно договору постачається партіями протягом терміну дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника та кінцевого отримувача товару до прийому товару. Рознарядка направляється постачальнику замовником за допомогою інтерактивного способу зв'язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв'язком та/або нарочно. Після отримання рознарядки постачальник повинен протягом доби направити Замовнику за допомогою інтерактивного способу зв'язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв'язком (поштове відправлення) та/або нарочно повідомлення про отримання рознарядки. Позивач вказує, що 10.09.2019 відповідачу було направлено письмову рознарядку №ПК-7/914 на електронну пошту. Як доказ направлення рознарядки надає роздруківку знімку екрана персонального комп'ютера заступника начальника відділу забезпечення виробництва філії "Пасажирська компанія "АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_1 відправлених листів з електронної пошти. Вважає, що дане повідомлення не є належним доказом відправлення рознарядки №ПК-7/914. Відсутні відомості про повноваження начальника відділу ОСОБА_1 і про те, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з позивачем. Лист направлено на електронну адресу iverbena@ukr.net. Із договору або інших документів не вбачається, що це офіційна електронна адреса відповідача, на котру сторони узгодили направлення рознарядки за договором. Водночас у відомостях про учасника процедури закупівлі № UA-2019-07-19-000685-с - товариства, розміщених на сайті за посиланням - https://prozorro.gov.ua/tender/, вказана інша адреса електронної пошти відповідача - vygletorfzb@ukr.net. Однак, позивач не надав до позовної заяви доказів, чи була отримана, а якщо була, то коли саме отримана відповідачем, адже за умовами договору позивач мав отримати від відповідача письмове повідомлення про отримання рознарядки. До позовної заяви додано копію рознарядки без належного підтвердження її отримання відповідачем.
Крім того, звертає увагу суду на те, що із змісту закупівлі слідує, що товар поставляється протягом 2019 , відповідач не порушив умови договору, адже поставка товару була здійснена у 2019 році, як передбачено в пункті 1.1. договору.
Враховуючи вище викладене просить суд відмовити в позову в повному обсязі.
Відповідь на відзив позивач не подав.
Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не надходили.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив:
05.09.2019 за результатами проведення процедури закупівлі відкритих торгів відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII оголошення №UA-2019-07-25-000685-с від 25.07.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуглеторфзбагачення" (постачальник) укладено договір про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19660/Ю (а.с. 5-13).
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується у 2019 році поставити виробничим підрозділам замовника предмет закупівлі: код ДК 021:2015 - 09110000-3 Тверде паливо (вугілля кам'яне марки ДГ (13-100) в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у специфікації (додаток №1) до цього договору, яка є його невід'ємною частиною, де замовник та кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а замовник зобов'язується здійснити оплату в строк та на умовах, визначені цим договором (п. 1.1 договору). Постачальник здійснює поставку товару відповідно до рознарядки замовника на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита"(місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) в пункти призначення за адресами, які зазначені в Додатку №2 до цього Договору (місце поставки) (п. 4.1 договору).
Товар згідно цього договору постачається партіями протягом дії цього договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника та кінцевого отримувача товару до прийому товару. Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту Замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами: керівник (особа, що виконує його обов'язки) філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця"; заступник керівника (особа, що виконує його обов'язки) філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" або заступники керівника (особи, що виконують їх обов'язки) філії "Пасажирська компанія АТ "Укрзалізниця". Рознарядка направляється постачальнику замовником за допомогою інтерактивного способу зв'язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв'язком (поштове відправлення) та/або нарочно. Після отримання рознарядки Постачальник повинен протягом доби направити Замовнику за допомогою інтерактивного способу зв'язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв'язком (поштове відправлення) та/або нарочно повідомлення про отримання рознарядки (п. 4.2 договору).
Кожна партія товару постачається протягом 30 календарних днів з дати направлення рознарядки замовником постачальнику, якщо інше не вказано у рознарядці (п. 4.3 договору).
Приймання-передача товару за цим договором оформлюється видатковою накладною постачальника та/або актом приймання-передачі товару (в двох екземплярах) (п. 5.5 договору).
Датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару вважається дата надходження товару у відповідній кількості та якості, згідно із рознарядкою замовника на територію кінцевого отримувача товару (п. 5.7 договору).
Загальна вартість цього договору складає: 3 692 650,00 грн. без ПДВ (п. 6.2 договору). Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що передбачені договором (п. 8.5.1 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині оплати гарантійних зобов'язань - до повного виконання їх сторонами (п. 12.1 договору). З дати укладення договору попередні переговори та листування втрачають силу (п. 14.2 договору).
Специфікацією №1 сторони погодили загальну вартість поставки - 3 692 650,00 грн. (а.с. 14), а додатком №2 місця поставки предмету закупівлі (товару) (а.с. 15).
Відповідно до п. 4.2 договору 10.09.2019 на електронну пошту iverbena@ukr.net (Е - mail) відповідачу відправлено рознарядку №ПК-7/914 на відвантаження вугілля кам'яного для побутових потреб марки ДГ (13-100), згідно якої для проведення вхідного контролю вугілля всю партію (900 т.) отримує Львівська залізниця
-Виробничий підрозділ Ужгородська пасажирська вагонна дільниця філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця" 120 т.;
-Виробничий підрозділ пасажирське вагонне депо Чернівці філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця" - 120 т.;
-Виробничий підрозділ пасажирське вагонне депо Чернівці (м. Івано-Франківськ) філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця" - 60 т.;
-Виробничий підрозділ пасажирське вагонне депо Ковель філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця" - 60 т.;
Виробничий підрозділ пасажирське вагонне депо Ковель (смт. Луків (пральня) філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця" - 120 т." (а.с. 22).
На підтвердження направлення 10.09.2019 письмової рознарядки відповідачу за допомогою інтерактивного способу зв'язку (на електронну пошту) позивач долучив роздруківку знімка екрана персонального комп'ютера заступника начальника відділу забезпечення виробництва філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця" ОСОБА_1 відправлених листів з електронної пошти (а.с. 23).
Згідно п. 4.3 договору 30 денний строк (календарні дні), протягом якого відповідач був зобов'язаний поставити продукцію, закінчується 09.10.2019.
13.09.2019, 01.10.2019 та 09.10.2019 відповідач здійснив часткову поставку товару - вугілля кам'яне марки ДГ 13-100 на суми 2 036 788,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №302, №303, №318, №319, №331 (а.с. 24 - 28). Всього своєчасно поставлено товару на суму 2 036 788 грн. 00 коп.
В подальшому 01.10.2019, 08.10.2019, 18.10.2019, 25.11.2019, тобто після спливу 30-ти денного строку, відповідач здійснив поставку товару на суму 1 591 726,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №60 від 25.10.2019, №63 від 31.10.2019, №81 від 08.11.2019, №72 від 09.11.2019, №93 від 15.11.2019.(а.с. 29-33).
Як вже встановлено, за результатами процедури закупівлі, відповідач, як учасник відкритих торгів, надав свою згоду на умови тендерної документації, у якій були викладені усі істотні положення закупівлі, також відповідач погодився із усіма умовами проєкту договору поставки, зокрема, і з порядком поставки продукції, договір про закупівлю УЗ/ЦК-19660/Ю від 05.09.2019 підписав із АТ "Українська залізниця" без зауважень та укладення до нього протоколу розбіжностей.
Отже відповідач, підписуючи договір, взяв на себе зобов'язання (п. 4.3 договору) поставити та передати у власність позивача продукцію - тверде паливо (вугілля кам'яне марки ДГ (13-100) протягом терміну дії договору, проте, за певних умов - протягом 30 календарних днів з дня надіслання рознарядки замовником, якщо інше не зазначено у рознарядці.
Інший строк поставки у рознарядці №ПК-7/914 від 10.09.2020 не зазначений.
Згідно ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач зобов'язання з поставки товару у визначені договором строки не виконав.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що рознарядка направляється постачальнику замовником за допомогою інтерактивного способу зв'язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв'язком (поштове відправлення) та/або нарочно. Після отримання рознарядки Постачальник повинен протягом доби направити Замовнику за допомогою інтерактивного способу зв'язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв'язком (поштове відправлення) та/або нарочно повідомлення про отримання рознарядки.
У договорі не зазначено електронні пошти для листування, проте відповідач не заперечує отримання рознарядки, однак зазначає, що її надіслано на неналежну електронну адресу. Відповідач вугілля поставив, про отримання іншої рознарядки на іншу електронну пошту чи іншим зв'язком не зазначає та доказів не подав. Поставка відповідає рознарядці.
Рознарядка № ПК-7/914 від 10.09.2019 підписана позивачем з дотриманням правил двох підписів, уповноваженими на це посадовими особами - заступниками директора філії "Пасажирська компанія" АТ "Українська залізниця" відповідно до п. 4.2 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У зв'язку із порушенням строків поставки відповідно до п. 9.3 договору позивач просить стягнути з відповідача 37 548,06 грн. пені за період з 11.10.2019 по 14.11.2019. та штрафу в сумі 258 485,50 грн. ( 3 692 650 грн.*7%)
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Ст. ст. 546-551 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Окрім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 02.04.2019 у справі №917/194/18.
Поряд із цим, правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Пунктом 9.3 договору сторонами погоджено, що у разі порушення строків поставки товару, зазначеного в п. 4.1 договору, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення зобов'язання за договором включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки товару понад 30 - ти календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.
Перевіривши розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» в частині нарахування пені в сумі 37 548,06 грн. за період з 11.10.2019 по 14.11.2019 , суд дійшов висновку, що пеня в частині 33 011,27 грн. є підставною та підлягає до задоволення.
У стягненні нарахованих 4 536,79 грн. - пені слід відмовити, як безпідставно заявленій
Перевіривши розрахунок штрафу в сумі 258 485,50 грн. за період з 11.10.2019 по 14.11.2019 судом встановлено, що зазначений розрахунок є арифметично правильним та підлягає до стягнення на підставі п. 9.3 договору.
Сплата пені та штрафу є договірним зобов'язанням відповідача, не виконання відповідачем п. 4.2 договору щодо надіслання позивачу повідомлення про отримання рознарядки не є підставою для відмови в позові. Кожна сторона зобов'язана доводити те, на що посилається. Відповідач отримання рознарядки в інший спосіб чи на іншу електронну пошту не довів. Здійснив поставку товару у кількості, зазначеній в рознарядці. Твердження відповідача про своєчасну поставку вугілля оскільки така поставка передбачена протягом 2019 року, спростовується п. 4.3 договору, яким встановлено, що поставка здійснюється протягом 30 календарних днів з дати направлення рознарядки.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем позовних вимог, а відповідачем не подання суду належних та допустимих доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки спір доведений до суду з вини відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на нього пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 13, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглеторфзбагачення» (вул. Шахтарська, буд 43, м. Нововолинськ, 45400, код ЄДРПОУ 21748702) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця»(вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680, код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Симона Петлюри, 21А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 41022900) 291 496,77грн. заборгованості в т.ч.: 33 011,27грн. - пені, та 258 485,50 грн. штрафу та 4372,44 грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.12.2020
Суддя В. М. Дем'як