02.12.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1242/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 (прийняте суддею Федоровою О.В., повне судове рішення складено 03.08.2020) у справі № 908/1242/20
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак"
про стягнення 84 336,22 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" про стягнення з означеного Товариства на свою користь неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №П/Е-19645/НЮ від 07.05.2019 в розмірі 84 336, 22 грн., з яких 32 550, 82 грн. - пеня, 51 785, 40 грн. - штраф.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 у справі № 908/1242/20 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" пеню в сумі 32 550, 82 грн., штраф у сумі 51 785, 40 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102, 00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд встановив обставини прострочення виконання відповідачем робіт за договором, відповідальність за яке передбачена п. 7.4 договору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аламак" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з ТОВ "АЛАМАК" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", 39 107, 60 грн.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
За доводами апелянта, судом першої інстанції, всупереч ч. 5 ст. 252 ГПК України не розглянуто клопотання відповідача щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін при тому, що він зауважував про необхідність своєї присутності й надання доказів, які суттєво мають вплинути на вирішення справи. Також, у зв'язку з тим, що відповідачем не було отримано ні позовної заяви з додатками, ані претензії позивача, 22.06.2020 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, та 30.06.2020 суду та позивачу було надано відзив, в якому викладено клопотання щодо витребування у позивача, всієї необхідної документації та інформації стосовно виконаних робіт відповідачем станом на 14.11.2019, для здійснення сторонами вірного розрахунку штрафних санкцій.
Судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, керуючи ходом судового процесу, має сприяти врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами. Замість цього, суд не надав жодної можливості відповідачу реалізувати свої процесуальні права: наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, не забезпечив принцип змагальності сторін, не надавши можливості довести обставини, які мають значення для справи і на які відповідач посилався, як на підставу своїх заперечень.
Судом першої інстанції порушено принцип пропорційності, адже судом не враховано особливості предмета спору, значення розгляду справи для сторін, тощо.
Відмова у задоволенні клопотання про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, субпідрядника - ТОВ "Луч" унеможливила з'ясування усіх обставин виконання робіт за договором у повному обсязі, адже ТОВ "Луч" безпосередньо виконував цю частину за договором.
Прибуток ТОВ "Аламак" за виконані будівельно-монтажні роботи відсутній, це підтверджується підписаними актами виконаних робіт між відповідачем та позивачем, та відповідачем і субпідрядником ТОВ "Луч", якому, безпосередньо, й були сплачені у повному обсязі отримані від позивача грошові кошти за виконані роботи. Отже, розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем за такий незначний період, є надто великим, враховуючи відсутність збитків. Стягнення штрафних санкцій у такому великому розмірі є несправедливим і їх сума підлягає зменшенню. Судом не надано можливості зауважити на цьому й надати підтверджуючи документи. Зокрема, клопотання про можливість врегулювання спору шляхом підписання мирової угоди було спрямовано на адресу суду 03.08.2020 року, оскільки в період з 19 червня 2020 судом не спрямовано на адреси сторін жодного процесуального документу, жодної ухвали щодо розгляду заявлених клопотань. У зв'язку з тим, що фактично судом не розглядалося жодного клопотання з прийняттям ухвали за результатами їх розгляду та через відсутність будь-якої інформації по справі як у єдиному державному реєстрі судових рішень так і безпосередньо в суді (суддя Федорова О.В. та, її помічник знаходилися у відпустці), виявилося, що ТОВ "Аламак" надав ці докази й клопотання запізно. Внаслідок неподання доказів, які підлягають дослідженню та оцінці, у встановлений строк з зазначених поважних причин, судом прийняте помилкове рішення, яке призведе до незаконного збагачення позивача за рахунок необґрунтованих збитків Відповідача.
Також, за доводами апелянта, під час здійснення розрахунку пені позивачем не дотримано вимог ч. 2 ст. 343 ГК України, згідно якій платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Судом помилково визнано вірним наданий розрахунок й таку суму ухвалено до стягнення, за розрахунком відповідача, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказані періоди складає 26 429, 79 грн.
На думку апелянта, значення при вирішенні спору має те, що на теперішній час у зв'язку з нестабільною економікою в країні, що зумовлено введенням карантинних заходів, підприємства знаходяться у вкрай тяжкому фінансовому стані. Станом на серпень 2020 року з ТОВ "Аламак" за виконані згідно договорів підряду роботи не здійснено розрахунок на загальну суму 2 242 272, 88 грн. що, в свою чергу обумовило наявність заборгованості у ТОВ "Аламак" перед постачальниками у сумі 3 105 000, 00 грн. На підтвердження викладених обставин надано копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 станом на 31.08.2020.
За таких умов, стягнення с ТОВ "Аламак" штрафних санкцій у значній сумі, може призвести до незворотних наслідків.
Апелянт вважає за необхідне просити суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.
Окрім того, в апеляційній скарзі наведено клопотання:
про визнання поважними підставами неподання суду першої інстанції та прийняти до розгляду письмових доказів, подання яких було унеможливлено судом першої інстанції, а саме: копії Акту №1 994 КБ 2-В ТОВ "Аламак" та ТОВ "Луч", копію оборотно-сальдової відомості по рах. 361 станом на 31.08.2020 ТОВ "Аламак".
про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Луч".
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення. Судом першої інстанції було вірно враховано, що оскільки дана справа не відноситься до визначеного у частині четвертій статті 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, а предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за характером не є складною, то дана справа є малозначною та має розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач вважає, що суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи. Суд першої інстанції вірно встановив, що правовідносини відповідача із субпідрядником є окремими господарськими правовідносинами, що не пов'язані з правовідносинами відповідача із позивачем, тому рішення суду в даній справі не впливає на права і обов'язки субпідрядника, а тому і підстави для залучення в якості третьої особи ТОВ "Луч" відсутні.
Відносно доводів відповідача про порушення судом принципу змагальності учасників судового процесу позивач зазначає, що відповідач мав довести свою позицію та заперечення певними доказами, що ним не було здійснено. Апелянтом, на думку позивача, з урахуванням умов Договору, не доведено, яким чином заявлені ним для витребування у позивача докази можуть встановити та які обставини.
Позивач відхиляє доводи відповідача щодо неотримання ним позову та претензії. Втім, таке твердження не відповідає дійсності, оскільки позивачем до позову як додатки були надані докази направлення відповідачу претензії та копії позовної заяви з додатками.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій позивач посилається, що таке зменшення є правом суду, а не обов'язком. З метою досудового врегулювання спору відповідачу була направлена претензія, яку останній залишив без розгляду. Також, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не здійснив жодних дій щоб зменшити розмір боргу. При цьому, позивач наголошує, що його підприємство є стратегічним підприємством державного сектору економіки, 100% акцій якого належать державі, входить до реєстру великих платників податків та є природним монополістом.
23.10.2020 від відповідача надійшла відповідь на відзив позивача на апеляційну скаргу.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції, всупереч ч. 5 ст. 252 ГПК України не розглянуто у встановленому законодавством порядку клопотання відповідача щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін при тому, що він зауважував про необхідність своєї присутності й надання доказів, які суттєво мають вплинути на вирішення справи.
Скаржник зауважував на тому, що у договорі № №П/Е-19645/НЮ містяться елементи різних договорів, як постачання товарів так і виконання робіт, (змішаний договір), тож суд мав врахувати це й розібратися у складній ситуації залучивши до участі у справі третю особу.
В матеріалах справи відсутні дані, на підставі яких позивачем зроблений розрахунок, як і взагалі будь яких пояснень стосовно даних на підставі яких позивачем зроблений розрахунок.
Така інформація міститься саме в Книзі заявок на виробничі роботи, оперативному журналі, журналу подачі заявок на відключення напруги та інших документів, з яких було б видно реальні об'єми виконаних/невиконаних робіт відповідачем. Судом не було враховано, що це внутрішні операційні документи, які є конфіденційною інформацією і не можуть надаватися третім особам без згоди на те позивача.
Апелянт зазначає, що в заявленому позові відсутні жодні посилання позивача, а також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження будь-яких збитків завданих порушенням виконання робіт за договором, і позивач у своєму відзиві не спростовує це жодним чином.
19.10.2020 позивач подав заперечення на відповідь на відзив.
Пунктом 5.26 Договору передбачено, що замовник і субпідрядник не можуть пред'являти один до одного претензії, пов'язані з порушенням умов договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником. Зазначений пункт Договору кореспондується з нормами статті 838 Цивільного кодексу України. Тому, на думку позивача, суд першої інстанції, посилаючись на приписи статті 838 Цивільного кодексу України, вірно визначився в своєму рішенні, залишаючи без задоволення клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи субпідрядника ТОВ "Луч". Наявність в одному договорі елементів різних договорів (так званий змішаний договір) не передбачає обов'язку суду, в такому випадку, залучати до участі у справі третю особу. Також, є недоцільним залучення вказаної третьої особи на стадії апеляційного перегляду.
Згідно записів в оперативних журналах, в книгах заявок на виконання робіт, в журналах обліку робіт, зробити висновок про закінчення відповідачем робіт по об'єкту раніше, аніж був підписаний Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, неможливо. Так, в зазначених журналах наявні записи про проведення оглядів обладнання, про види робіт, що проводились, втім відомості про повне виконання зобов'язань за Договором в них не міститься. Єдиним належним доказом, що може свідчити про виконання робіт за Договором, є виключно Акт приймання виконаних робіт, передбачений пунктом 5.3 Договору. Щодо неможливості відповідача самостійно отримати вказані докази позивач зазначає, що всупереч вимогам процесуального законодавства відповідачем так і не було зазначено причин, що унеможливили подання такого доказу, оскільки відповідач навіть не намагався власне отримати документи (докази) у позивача.
Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності даних, на підставі яких позивачем зроблений розрахунок, оскільки разом з позовною заявою позивачем було надано детальний розрахунок ціни позову.
Щодо залучення доданих до апеляційної скарги нових доказів позивач зазначає, що ці документи були в нього в наявності від самого початку розгляду справи в суді першої інстанції. Беручи до уваги зазначене, позивач вважає, що на стадії апеляційного провадження такі докази до розгляду судом не можуть бути прийняті.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій позивач посилається, що відповідачем не доведено свого скрутного фінансового становища, не надано доказів на підтвердження виникнення заборгованості з виплати заробітної плати, а також не здійснено жодних дій, навіть частково, щоб зменшити розмір боргу.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
07.05.2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі начальника структурного підрозділу "Служба електропостачання" регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аламак" (підрядник) укладено договір №П/Е-19645/ню (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується своїми засобами та силами виконати роботи по об'єкту "Технічне переоснащення (модернізація) тягової підстанції Безлюдівка регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" в Харківській області", відповідно до проектно-кошторисної документації, яка надається підряднику замовником, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником, відповідно до договору.
Згідно з п. 1.2 договору склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначаються на підставі проектно-кошторисної документації по об'єкту: "Технічне переоснащення (модернізація) тягової підстанції Безлюдівка регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" в Харківській області".
Сторони погодили в п. 3.1 договору, що договірна ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1), є динамічною, визначеною на підставі тендерної пропозиції і складає 5 399 990, 00 грн., у тому числі ПДВ - 899 998, 33 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за виконані підрядником роботи проводяться замовником на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (типова форма №Кб-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3) (надалі - акти приймання виконаних робіт) та акту приймання-передачі змонтованого обладнання.
Розрахунки за поставлене підрядником обладнання проводяться замовником на підставі виставленого рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та акту приймання-передачі обладнання.
Розрахунки здійснюються замовником протягом 20 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт та акту приймання-передачі змонтованого обладнання, але не раніше реєстрації податкової накладної. Оплата достроково виконаних робіт буде проводитись при наявності фінансування.
Згідно з п. 4.15 договору остаточні розрахунки здійснюються після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт.
Пунктами 5.1, 5.3 договору передбачено, що строк виконання робіт визначається календарним планом, що становить невід'ємну частину договору (додаток №2), початок виконання робіт здійснюється за письмовою заявкою замовника. Робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт замовником або уповноваженою ним особою.
У п. 5.2 договору визначено місце виконання робіт - Україна, 61109, Харківська область, м. Харків, вул. Безлюдівська, 34.
Згідно з п. п. 5.12, 5.13, 5.14 договору виконані роботи приймаються замовником з обов'язковим складанням відповідного акту приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками замовника та підрядника з наданням останнім документів, які підтверджують якість використаних матеріалів. Поставлене підрядником обладнання приймається замовником на підставі акту приймання-передачі обладнання, виставленого рахунку, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, нормативних документів на обладнання. Передача замовником підряднику обладнання в монтаж оформлюється відповідним актом.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до 20.01.2020.
Додатковою угодою №1 від 27.09.2019 до договору сторони внесли зміни до договору в частині місцезнаходження та банківських реквізитів сторін.
У додатку №1 до договору сторони погодили договірну ціну в розмірі 5 399 990, 00 грн.
Додатком №2 до договору є календарний план на виконання робіт по об'єкту "Технічне переоснащення (модернізація) тягової підстанції Безлюдівка регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" в Харківській області", відповідно до якого роботи мають бути розпочаті після надання письмової заявки замовником, а закінчені - протягом 190 календарних днів після надання письмової заявки замовником.
Листом вих. №Е-01-11/312 від 07.05.2019 позивач просив відповідача приступити до виконання робіт за договором. На листі міститься відмітка про отримання його відповідачем 07.05.2019.
Виходячи з цього, роботи мали бути виконані відповідачем до 13.11.2019 включно.
Фактично роботи були виконані відповідачем 28.12.2019, що засвідчено підписаними обома сторонами довідкою КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 739 791, 46 грн.
У зв'язку з простроченням виконання робіт позивач нарахував на підставі п.7.4 договору пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за 44 дні прострочення в розмірі 32 550, 82 грн. та додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості в сумі 51 785, 40 грн. за прострочення виконання понад 30 днів.
06.02.2020 позивач направив відповідачу претензію вих. №ню-05-11/9 від 05.02.2020 про сплату нарахованих штрафних санкцій. Відповідач не надав відповіді на претензію та не задовольнив вимоги позивача.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, які є обов'язковими для виконання сторонами.
За ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною першою статті 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за статтею 610 ЦК України.
Як встановлено вище, відповідач допустив порушення строків виконання робіт за договором понад 30 календарних днів.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Також, відповідно до п. 7.4 договору за порушення підрядником строків виконання робіт, передбачених договором, останній сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення; крім того, за прострочення понад 30 днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.
На підставі п. 7.4 договору позивач нарахував пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання (739 791, 46 грн.), за період з 14.11.2019 по 27.12.2019 (44 дні), що склало 32 550, 82 грн., а також штраф у розмірі 7% вказаної вартості (739 791, 46 грн.) за прострочення виконання робіт понад 30 днів, що склало 51 785, 40 грн.
Доказів сплати штрафних санкцій відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи відповідача про те, що значна частина робіт була виконана відповідачем у встановлений строк (до 13.11.2019), правильно визнані судом першої інстанції безпідставними, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.
Пунктом 5.21 договору №П/Е-19645/НЮ від 07.05.2019 передбачено, що підрядник надає замовнику звіти про виконання окремих етапів роботи, а також поетапні результати роботи для контролю за якістю та дотриманням строків виконання робіт.
За умовами договору №П/Е-19645/НЮ від 07.05.2019 не передбачена поетапна здача робіт, відповідно до п. 5.3 договору робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт замовником або уповноваженою ним особою. Додатком №2 до договору є календарний план на виконання робіт, відповідно до якого роботи мають бути закінчені протягом 190 календарних днів після надання письмової заявки замовником. Іншого моменту виконання робіт договором не визначено.
При цьому закріплене сторонами в пункті 5.21 договору положення про надання підрядником замовнику звітів про виконання окремих етапів роботи стосується тільки контролю за якістю та дотриманням строків роботи і не змінює погодженого в пункті 5.3 договору строку виконання робіт. У зв'язку з цим у суду відсутні правові підстави досліджувати стадії виконання підрядних робіт відповідачем до моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.
За викладеного, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача доказів (відомості з Книг заявок на виробничі роботи, оперативного журналу, журналу подачі заявок на відключення напруги та інших документів, з яких би вбачалися реальні обсяги виконаних відповідачем робіт).
Окрім того, в порушення п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України в клопотанні відповідача не наведено обставин, які свідчать про те, що відповідач намагався отримати у позивача витребувані ним докази і йому було відмовлено позивачем у наданні цих доказів.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неврахування судом при розрахунку пені обмежень, встановлених ч. 2 ст. 343 ГК України (а також положенням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), згідно якій платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Виходячи з приписів вказаної норми, обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України застосовується при встановленні відповідальності за порушення строків виконання грошових зобов'язань, тоді як у даній справі стягуються штрафні санкції за порушення строків виконання робіт.
Відповідачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.
Так, відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов'язком суду.
Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.
В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій на 50% відповідач посилається на ті обставини, що у ТОВ "Аламак" відсутній прибуток за виконані будівельно-монтажні роботи; розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем за такий незначний період прострочення, є надто великим, враховуючи відсутність збитків позивача; скрутне фінансове становище у зв'язку з введенням карантинних заходів - наявність заборгованості відповідача перед контрагентами та наявність у контрагентів заборгованості перед відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність на власний ризик, самостійно формує програму діяльності, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів з метою одержання прибутку. Відповідач не обмежений у праві застосувати штрафні санкції до субпідрядника, у разі порушення ним своїх договірних зобов'язань. Відповідач укладаючи спірний договір з позивачем був обізнаний з його умовами, у тому числі, з положеннями про відповідальність у випадку порушення умов договору.
Також, колегія суддів не вважає нараховані штрафні санкції неспівмірними вартості виконаних з прострочкою робіт за договором.
Належних доказів на підтвердження збитковості своєї діяльності чи скруте фінансове становище відповідач не надав. Обставини введенням карантинних заходів є загальними та мають вплив, у тому числі, і на позивача.
Оскільки відповідачем не доведено виключних обставин, які б надавали суду підстави зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, колегія суддів відмовляє у задоволенні відповідного клопотання відповідача.
Колегія суддів не вбачає підстав для залучення до участі у даній страві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Луч", яке, за доводами відповідача, є субпідрядником у даних правовідносинах, та не вбачає порушень норм процесуального права судом першої інстанції у зв'язку з відмовою у залученні вказаної третьої особи.
За положеннями ч. 2 ст. 838 ЦК України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, аналогічні положення містяться в п. 5.26. договору.
Тобто, правовідносини відповідача із субпідрядником є окремими господарськими правовідносинами, які не пов'язані з правовідносинами відповідача із позивачем, тому рішення суду в даній справі не впливає на права та обов'язки субпідрядника - ТОВ "Луч".
Також, відповідачем у даній справі не вказано, яке значення для вирішення даного спору мають обставини неприбутковості даного договору для відповідача та змішаність характеру договору. У свою чергу, апеляційний господарський суд не вбачає впливу даних обставин на правильність вирішення заявлених позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду при перегляді рішення суду першої інстанції не вбачає порушень норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування судового рішення.
Відносно розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін, колегія суддів зазначає, що право суду розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження передбачено положеннями ст.ст. 247, 250 ГПК України навіть за наявності клопотання сторони про розгляд справи у загальному порядку.
У даному випадку суд першої інстанції розглянувши відповідне клопотання відповідача не дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з чим погоджується суд апеляційної інстанції оскільки справа не є складною.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У даному випадку розгляд малозначної справи у порядку спрощеного позовного провадження не призвів до неправильного вирішення спору чи обмеження процесуальних прав сторін.
Як і під час розгляду справи у порядку загального позовного провадження, сторони не обмежені у праві подавати у письмовому вигляді свої пояснення щодо суті спору, заявляти клопотання, подавати докази тощо. За викладеного апеляційний господарський суд не погоджується з доводами відповідача що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження обмежив права відповідача для здійснення ним належного захисту своїх інтересів. Відмова у задоволенні клопотань після розгляду їх по суті не свідчить про обмеження процесуальних прав сторони чи порушення принципу змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Тому, зазначення про відмову у задоволенні клопотань у рішенні не є порушенням процесуальних норм.
Апеляційний суд не вбачає за можливе прийняти подані відповідачем до апеляційної скарги нові докази у справі - копію оборотно-сальдової відомості по рах. 361 станом на 31.08.2020 ТОВ "Аламак", та надати цьому доказу оцінку.
Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Всупереч вказаній нормі відповідачем не вказано поважних причин, з яких ці докази не були подані до суду першої інстанції.
Копії Акту №1 994 КБ-2В ТОВ "Аламак" та ТОВ "Луч" подавалася відповідачем і у суді першої інстанції, апеляційний господарський суд враховує її при вирішенні спору.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, тоді як доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.
10. Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 у справі № 908/1242/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 у справі № 908/1242/20 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аламак".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 02.12.2020
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя А.Є. Чередко