ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 грудня 2020 року Справа № 902/345/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Шилан О.С.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги позивача Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
на рішення Господарського суду Вінницької області ухваленого 08.09.2020 р. суддею Тварковським А.А. у м.Вінниці, повний текст складено 08.09.2020 р.
у справі № 902/345/20
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
до ОСОБА_1
про стягнення 34144,53 грн.
Відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 08.09.2020 р. у справі № 902/345/20 частково задоволено позов Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК". Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 3000 грн. - заборгованості за кредитом. Відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8412,18 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 3854,20 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 18878,15 грн. пені.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 08.09.2020 р. у даній справі та постановити нове рішення про задоволення позову в частині стягнення 8412,18 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3854,20 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 18878,15 грн. пені.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів, пені, комісії і вважає, що в цій частині рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи.
Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в заявці, підписаній відповідачем, відсутній розмір відсотків, пені та комісії, а також порядок їх сплати, тому вимоги позивача про їх стягнення з відповідача не підлягають задоволенню.
Відсутність підпису уповноваженої особи відповідача на Умовах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Звертає увагу, що підпис відповідач поставив саме в анкеті-заяві про приєднання до вказаних Умов, чим засвідчив те, шо він повністю згідний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.
Вважає неправильним посилання суду першої інстанції на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові у справі № 342/180/17-ц від 03.07.2019 р., оскільки у цій справі інші обставини, а також інші правовідносини. Так, відповідачем у цивільній справі № 342/180/17-ц є не юридична особа, а фізична особа, а отже, на правовідносини між сторонами розповсюджується дія законодавства про захист прав споживачів. Звертає увагу, що у даній справі відповідачем, з яким укладено кредитний договір, є саме юридична особа, на яку норми законодавства про захист прав споживачів не розповсюджуються.
Скаржник вважає, що відповідач, як позичальник не заперечував факт ознайомлення з Умовами. Тому вважає, що суд першої інстанції, встановивши, шо банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
З урахуванням викладеного просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 08 вересня 2020 року в частині відмови у стягненні процентів, комісії та пені та прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” задовольнити. В іншій частині рішення не оскаржується. Також просить суд здійснювати розгляд справи за участі Представника АТ КБ “ПриватБанк” з метою детального пояснення конкретних обставин справи.
Північно-західний апеляційний господарський суд відповідно до ухвали від 15.10.2020 р. відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення Господарського суду Вінницької області та за клопотанням скаржника справу № 902/345/20 призначив до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Сторони в установленому порядку повідомлені судом про час і місце розгляду справи /а.с. 102-106/.
В судове засідання представники сторін не з'явились. Позивач не повідомив суд про причини неявки.
Відповідач ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу суду не подав.
З матеріалів справи вбачається, що Північно-західний апеляційний господарський суд своєчасно, в установленому порядку направив ухвалу про відкриття апеляційного провадження відповідачу. Ухвала суду, направлена відповідачу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням, була повернута поштою на адресу апеляційного господарського суду з відміткою “за закінченням терміну зберігання” /а.с. 104-105/. Колегією суддів встановлено, що адреса відповідача ОСОБА_1 підтверджена матеріалами справи, зокрема, зазначена у позовній заяві /а.с. 1 у т.1/ та підтверджена відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.52-55/. Відомості про іншу адресу відповідача суду не повідомлені. Повідомлена суду адреса перевірена апеляційним судом за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і підтверджена як належна /а.с.107/.
Разом з тим, суд першої інстанції відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України здійснив запит до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради вих. № 902/345/20/503/20 від 10.04.2020 р. щодо реєстрації місця проживання та інших персональних даних (в т.ч. дати народження), що містяться в картотеці реєстраційного обліку про гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) /а.с. 49/. У відповідь на запит Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради листом № 04-00-011-19962 від 21.04.2020 р. повідомив, що в Реєстрі Вінницької міської об'єднаної територіальної громади відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання громадянина ОСОБА_1 /а.с. 50/.
Колегія суддів у зв'язку з цим зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу відповідно до норм ст..120 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що адреса відповідача перевірена судами першої і апеляційної інстанції і підтверджена за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов'язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання. За наведених обставин примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв'язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи є належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що сторони зобов'язані виявляти належну зацікавленість у розгляді справи, що узгоджується з позицією, викладеною у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", та вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначає, що сторони у справі є зацікавленими особами і враховуючи принцип диспозитивності, зокрема, відповідач не позбавлений можливості вільно користуватись своїми процесуальними правами та отримувати інформацію, пов'язану із розглядом справи, що оприлюднюється відповідно до вимог Закону України “Про доступ до судових рішень” та є у вільному доступі.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
17.12.2013 р. підприємець ОСОБА_1 /клієнт підписав з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" Заяву про відкриття поточного рахунку (заява), на підставі якої банком було відкрито поточний рахунок /а.с. 15/.
За змістом Заяви від 17.12.2013 р. клієнт банку, підписавши дану заяву погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку www.pb.ua, Тарифами Банку, які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Клієнт банку підписавши Заяву підтвердив, що він приєднується та зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - договір банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua або інший Інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком).
Сторони за заявою від 17.12.2013 також погодили, що при укладенні договорів, а також додаткових угод до них банк та клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори та угоди до них від імені банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.
17.12.2013 р. ОСОБА_1 та АТ КБ "Приватбанк" уклали кредитний договір б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаних Заяв та Умов.
Відповідачу ОСОБА_1 станом на 19.12.2013 р. відповідно до договору встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в розмірі 1000 грн, станом на 30.12.2013 р. - в розмірі 3000 грн, станом на 01.03.2014 р. - в розмірі 3000 грн та станом на 02.03.2014 р. - 2478,17 грн., що підтверджується довідкою про встановлення кредитних лімітів вих. № ЕО209VIW3O06R від 17.03.2020 р. /а.с.26/.
Згідно з п. 3.18.1.1 кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта.
Пунктом 3.18.1.3 визначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до п.3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт банк / Інтернет клієнт банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі- далі "Угода").
Відповідно до розділу 3.18.4 Умов затверджений порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна шавка). Порядок розрахунку відсотків: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за (процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов). При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п.3.18.4.1.2. Умов). У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів і дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3.Умов).
Пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує банку 1-го числа кожного місяця. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Згідно з п. 3.18.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.18.5.4.Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Звернувшись до суду, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 34144,53 грн., з яких 3000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 8412,18 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 18878,15 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, 3854,20 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом за період з грудня 2013 року по березень 2020 року /а.с. 27-43 у т.1/.
Колегія суддів на підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановила, що 05.08.2014 р. внесені зміни до державної реєстрації щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 /а.с. 52-55/. Разом з тим, відповідач мав статус суб'єкта підприємницької діяльності на момент виникнення спірних правовідносин. Тому спір розглядається судом за правилами господарського судочинства.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 березня 2018 року у справі N 593/793/14-ц, де зазначено, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, і підстав відступу від такої позиції судова колегія апеляційної інстанції не вбачає.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не повернув банку надані та використані кредитні кошти у сумі 3000 грн., і частково задоволив позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк". Рішення Господарського суду Вінницької області в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 3000 грн. заборгованості за кредитом сторонами не оскаржується, і відповідно до норми ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 8412,18 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 18878,15 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, 3854,20 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, і колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Досліджуючи правовідносини, що склались між сторонами, колегія суддів керується нормами ст. 549, 551, 634 та нормами глави 71, розділу 1 глави 72 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
інвестиційної діяльності в Україні».
Відповідно до норм ст. 11, 14 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з договорів, передбачених законом, а також з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно з ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" був укладений кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із заяви про відкриття поточного рахунку, заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та самих Умов.
Умови та правилами надання банківських послуг і Тарифи Банку розроблені банком та розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені за неналежне виконання умов договору, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що умови договору приєднання встановлюються одноособово банком у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору, що випливає зі змісту частини першої статті 634 ЦК України. Банк при цьому має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Колегією суддів встановлено, що заява відповідача про приєднання до умов не містить даних про процентну ставку, про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та визначеного її розміру, про конкретний розмір (погоджений порядок визначення розміру) комісії за користування кредитом.
Витяг з Умов, розміщений на сайті:://privatbank.ua/terms/, на який позивач посилається як на невід'ємну частину спірного договору, не містить підтверджень, що саме з умовами даного витягу був ознайомлений, розумів та погодився з ними відповідач, підписуючи заяву про приєднання до договору, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом та неустойки (пені, штрафів), їх розмірів та порядку нарахування.
Колегія суддів звертає увагу, що зміст і форма роздруківки із сайту позивача з витягом умов повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може постійно вносити відповідні зміни до умов. Разом з тим, витяг з умов не містить підпису відповідача та не може бути розцінений як частина кредитного договору. Тому без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату у конкретних розмірах відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує обставин погодження умов про відповідальність тощо.
Відсутні докази, що такі конкретні умови були погоджені сторонами шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією.
При цьому Умови з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника /а.с.15/, яка безпосередньо підписана клієнтом і лише такий факт міг би свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17-ц та у постанові Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 30.09.2019 р. у справі № 916/2755/18, і підстав відступати від такої правової позиції у колегії суддів немає.
З урахуванням наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та пені за неналежне виконання умов договору.
Колегія суддів відзначає, що позивач, обґрунтовуючи у позовній заяві, вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 8412,18 грн., які обрахував у відсотковому відношенню до суми заборгованості, посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на сайті:://privatbank.ua/terms/ як невід'ємну частину договору. Тоді як в апеляційній скарзі позивач/скаржник посилається на норму ст. 1048 ЦК України та стверджує, що суд першої інстанції неправильно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення відсотків по кредиту, зазначивши, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування кредитом, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги, оскільки у суду відсутні підстави для самостійного визначення розміру заборгованості (позовної вимоги) з урахуванням процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитним коштами відповідно до статті 1048 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування до правовідносин сторін висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17-ц колегія суддів вважає необґрунтованими.
Мотивуючи необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17-ц, АТ КБ "Приватбанк" зазначав, що відповідачем у справі № 342/180/17-ц була фізична особа, тому на правовідносини між сторонами поширювалася дія законодавства про захист прав споживачів. Натомість у цій справі відповідачем, з яким укладено кредитний договір, є юридична особа, на яку, за твердженням скаржника, норми законодавства про захист прав споживачів не поширюються.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування до правовідносин сторін висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у даному випадку слід виходити з наданого судом тлумачення норми права, а не суб'єктного складу сторін спору.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 р. у справі № 916/548/19, від 18.02.2020 р. у справі № 914/504/18, у справі № 910/8189/19 від 17.07.2020 р.
З урахуванням вищенаведеного скаржник не довів необхідності відступлення від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17-ц, згідно з якою у разі заявлення банком позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості на підставі кредитного договору, необхідним є доведення позивачем належними та допустимими доказами те, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка установлена у вигляді сплати процентів за користування кредитом, комісії за використання ліміту, а також відповідальності у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Колегія суддів підстав для відступлення від наведених висновків не вбачає.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у даному випадку відповідачем є юридична особа, взагалі не узгоджується із матеріалами даної справи.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду у даній справі за ст. 277 ГПК України. За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції встановив, що рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи і не вбачається порушень норм матеріального і процесуального законодавства.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області ухваленого 08.09.2020 р. у справі № 902/345/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Матеріали справи № 902/345/20 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений 02 грудня 2020 року
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.