ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 листопада 2020 року Справа № 918/978/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Дужич С.П.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
апелянта - не з'явився;
заявника - Никитюк Р.І. - адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року (з урахуванням змін до апеляційної скарги) у справі №918/978/20 (суддя Церковна Н.Ф.)
за заявою Приватного підприємства "Холдер Агро" про забезпечення позову до пред'явлення позову Приватним підприємством "Холдер Агро" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України про зобов'язання вчинити певні дії
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року у справі №918/978/20 заяву Приватного підприємства "Холдер Агро" про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову приватного підприємства "Холдер Агро" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" про виконання в натурі зобов'язання з поставки сільськогосподарської продукції шляхом:
- заборони будь-яким особам, крім Приватного підприємства "Холдер Агро" (ідентифікаційний код юридичної особи 37938319), вчиняти дії по збору врожаю, а саме: насіння соняшнику врожаю 2020 року на земельних ділянках що знаходяться на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області за наступними кадастровими номерами: 5624680700:05:017:1480, 5624680700:04:013:0303 до моменту набрання рішенням суду законної сили за майбутнім позовом Приватного підприємства "Холдер Агро" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" про зобов'язання вчинення певних дій.
- заборони Державному підприємству "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (Україна, 35342, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Біла Криниця, вулиця Рівненська, будинок 96, код ЄДРПОУ 00729574) вчиняти дії, спрямовані на відчуження, приховування, знищення, передачу в заставу, звернення стягнення, обтяження в інший спосіб чи передачу на інших підставах рухомого майна (врожаю насіння соняшника), яке є предметом застави товарної аграрної розписки, зареєстрованої в реєстрі аграрних розписок за № 4215 від 28.04.2020 та № 4237 від 29.04.2020 року та знаходиться на земельних ділянках за наступними кадастровими номерами: 5624680700:05:017:1480, 5624680700:04:013:0303 до моменту набрання рішенням суду законної сили у справі за майбутнім позовом Приватного підприємства "Холдер Агро" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" про зобов'язання вчинення певних дій.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням змін до апеляційної скарги), в якій просить ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви Приватного підприємства "Холдер Агро" про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В судове засідання представник апелянта не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників апелянта, оскільки останній був належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 23.11.2020 явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Безпосередньо в судовому засіданні представник ПП "Холдер Агро" вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника ПП "Холдер Агро", розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову відмовити.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 жовтня 2020 року Приватне підприємство "Холдер Агро" звернулось до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Вказана заява обгрунтована тим, що ПП "Холдер Агро" має намір звернутись до суду із позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" з вимогою передати у власність (здійснити поставку) товар, а саме: насіння соняшника першого класу врожаю 2020 року в кількості 3 277,57 метричних тонн на умовах ЕХW франко-поле, місцезнаходження земельних ділянок: Білокриницька сільська рада Рівненського району Рівненської області, площею 415,4405 га, кадастровий номер 5624680700:05:017:1480 та площею 403,9518 га, кадастровий номер 5624680700:04:013:0303, вартість якого складає 11 471 495 грн. 00 коп.
При цьому зазначає, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" в порушення взятих на себе зобов'язань за договорами поставку насіння соняшника першого класу врожаю 2020 року в строк до 30.08.2020 року не здійснило. Вказує, що наразі третя особа - ПрАТ "Троянівське" здійснює збір врожаю на земельних ділянках, в тому числі частково на ділянках площею 415,4405 га, кадастровий номер 5624680700:05:017:1480 та площею 403,9518 га, кадастровий номер 5624680700:04:013:0303, що знаходяться на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області. Таким чином, на думку заявника, у разі невжиття заходів забезпечення позову, майно (урожай) може бути відчуженим або знищеним, що в свою чергу у разі задоволення його позовних вимог зумовить ускладнення або навіть унеможливить виконання відповідного рішення суду.
Місцевий господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення.
При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії заставне майно буде вилучене, що, у свою чергу, буде мати негативні наслідки у подальшому для заявника та в разі задоволення майбутнього позову вплине на виконання рішення суду. Також судом вказано, що обраний заявником захід про забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які дії до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом про вчинення певної дії не перешкоджає господарській діяльності учасників спірних правовідносин, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Згідно із ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
За приписами ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Тобто, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як вбачається із поданої заяви, вимогою майбутнього позову буде немайнова вимога (вчинення певної дії). Тому ретельному дослідженню підлягає така підстава вжиття заходів забезпечення позову - як достатньо обґрунтоване припущення того факту, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2,5,6,7 ст.137 Господарським процесуальним кодексом України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При цьому судова колегія зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.ст. 76-78 ГПК України).
Як вже зазначалося вище, заявник звертаючись до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову, посилається на те, що на земельних ділянках площею 415,4405 га, кадастровий номер 5624680700:05:017:1480, та площею 403,9518 га, кадастровий номер 5624680700:04:013:0303, що знаходяться на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа - ПрАТ "Троянівське" здійснює збір врожаю (насіння соняшника), який є предметом застави за Товарними аграрними розписками. Відтак, на думку заявника, у разі невжиття заходів забезпечення позову, майно (урожай) може бути відчуженим або знищеним, що в свою чергу зумовить ускладнення або навіть унеможливить для ПП "Холдер Агро" виконання відповідного рішення суду у разі задоволення його позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що посилання заявника на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, мотивовані наведеними вище обставинами, не свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову.
В силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення позову, позивач має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення до пред'явлення позову до суду. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути першкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Здійснивши оцінку обгрунтованості доводів заявника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява ПП "Холдер Агро" про вжиття заходів забезпечення грунтується виключно на припущеннях та побоюваннях та не підтверджена достатніми та належними доказами, які свідчили б про необхідність вжиття судом заходів забезпечення. Зокрема, заявником не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ПрАТ "Троянівське" чи інша особа, а не ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке", здійснює збір врожаю, яке є предметом застави, як і не надано доказів того, що ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" вчиняє будь-які дії, спрямовані на відчуження даного врожаю на користь третіх осіб, або здійснює підготовку до вчинення таких дій.
Саме лише посилання заявника на небажання ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" виконувати умови договорів контрактації, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем за майбутнім позовом дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, оскільки є припущенням, не підтвердженим доказами.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не навів жодного обґрунтування наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" вчиняти дії, спрямовані на відчуження, приховування, знищення, передачу в заставу, звернення стягнення, обтяження в інший спосіб чи передачу на інших підставах рухомого майна (врожаю насіння соняшника), яке є предметом застави. В ухвалі не вказано обґрунтованих припущень про те, як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також ухвала не містить посилань на те, які докази вказують на наявність обставин, з якими пов'язується застосування цього заходу забезпечення.
Отже, подана ПП "Холдер Агро" заява про вжиття заходів забезпечення за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить будь - якого обґрунтування та надання належних та допустимих доказів саме неможливості або істотного ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Також колегія суддів зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, крім ПП "Холдер Агро", вчиняти дії по збору врожаю, є явно неспівмірним із майбутньою позовною вимогою Приватного підприємства "Холдер Агро" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" про зобов'язання вчинення певних дій, оскільки суд першої інстанції ухвалою від 15.10.2020 фактично надав дозвіл ПП "Холдер Агро" збирати врожай на землях ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке", тоді як між ДП "ДГ "Білокриницьке" та ПП "Холдер Агро" жодних правочинів, за якими останнє мало би право збирати сільськогосподарську продукцію на землях ДП "ДГ "Білокриницьке", не укладалось.
Крім того, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є такими, що призводять до прямого втручання в господарську діяльність ДП "ДГ "Білокриницьке".
Як вже зазначалося вище, ПП "Холдер Агро" має намір звернутись до суду із позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" з вимогою передати у власність (здійснити поставку) товар, а саме: насіння соняшника першого класу врожаю 2020 року в кількості 3 277,57 метричних тонн на умовах ЕХW франко-поле, вартість якого складає 11 471 495 грн 00 коп.
В ст.6 ГК України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 ГПК України, встановлює право ДП "ДГ "Білокриницьке" заперечити проти даної вимоги з широкого кола підстав. При цьому, відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом заборони йому вчиняти дії по збору врожаю (що передбачено п.4.2.1 договорів контрактації від 10.04.2020 та від 27.04.2020).
Разом з тим колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для забезпечення позову обґрунтованість позовних вимог не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження під час розгляду спору по суті.
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що задовольняючи вказану заяву, суд першої інстанції по суті обмежився виключно цитуванням норм процесуального права, які регулюють порядок вжиття заходів забезпечення позову, без їх практичного застосування до спірних правовідносин та дублюванням вищенаведеного змісту заяви про забезпечення позову щодо існування підстав для її задоволення.
При цьому, оскаржувана ухвала обґрунтована лише загальним формулюванням про те, що у разі задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із вимогами, які має намір заявити ПП "Холдер Агро", а тому висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви ПП "Холдер Агро" про вжиття заходів забезпечення позову є помилковими.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме, не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для вирішення заяви про забезпечення позову, з огляду на що апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" слід задоволити, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року у справі №918/978/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ПП "Холдер Агро" про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року у справі №918/978/20 скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
"В задоволенні заяви Приватного підприємства "Холдер Агро" про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви відмовити."
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
4. Справу №918/978/20 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "01" грудня 2020 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Дужич С.П.