вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" грудня 2020 р. Справа№ 910/13730/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
Секретар судового засідання: Огірко А.О.
За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 01.12.2020.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/13730/19 (суддя Пукшин Л.Г., м. Київ)
за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі:
1) Кабінету Міністрів України
2) Міністерства оборони України
до 1) Державного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Новатех»
про визнання недійсним договору
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-
Короткий зміст позовних вимог
02.10.2019 Заступник військового прокурора Центрального регіону України (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (надалі - позивач-1) та Міністерства оборони України (надалі - позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Новатех» (надалі - відповідач-1) та Державного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій» (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним з моменту укладення Додаткового договору № 11/06/5 від 11.07.2006 про пайову (дольову) участь у будівництві на земельній ділянці в м. Києві по вул. Зоологічній 6 (вул. Дегтярівська, 11), укладеного на виконання договору № 11/06 від 11.07.2006 та Додаткової угоди № 2 від 21.04.2016 до вищевказаного Додаткового договору, оскільки останні були укладені не уповноваженою особою, без погодження Кабінету Міністрів України та всупереч Земельному кодексу України, Цивільному кодексу України, Закону України «Про Збройні Сили України», Закону України «Про використання земель оборони» та Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/13730/19 (суддя Пукшин Л.Г., м. Київ) позовну заяву залишено без розгляду.
Місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 53, 226 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дійшов до висновку про залишення позову без розгляду, оскільки захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти, а не прокурор, так як останній виконує субсидіарну роль та не може вважатись альтернативним суб'єктом звернень до суду.
Крім того, у позовній заяві не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення прокурора до суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаною ухвалою Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, що військовою прокуратурою Центрального регіону України здійснювалось представництво інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України в господарській справі № 910/13730/19 за письмовою згодою Генерального прокурора.
Крім того, Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України наявність підстав для представництва прокурором в суді не оскаржували, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в особі вказаних позивачів не висловлювали, а навпаки, вважаю вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України, Державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Новатех» відзиву на апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 у справі № 910/13730/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/13730/19 призначено на 01.12.2020.
Клопотання заявлені учасниками справи
01.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Новатех» надійшла заява б/н від 01.12.2020, згідно якої останній просив відкласти розгляд справи № 910/13730/19 на іншу дату.
Разом з тим, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду відхиляє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Новатех» з проханням про відкладення розгляду справи № 910/13730/19, оскільки представник відповідача-2 з'явився у судове засідання 01.12.2020 та заявив про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи.
Явка представників сторін
01.12.2020 в судове засідання з'явилися представники прокуратури, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Державного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Новатех».
Позиції учасників справи
У судовому засіданні 01.12.2020 представники скаржника, позивача-1 та позивача-2 підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просили її задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/13730/19 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судовому засіданні 01.12.2020 заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 у справі № 910/13730/19 - без змін.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Північний апеляційний господарський суд, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia(«суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Так, аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду № 924/1237/17 від 20.09.2018 та № 910/18770/17 від 01.11.2018, № 920/284/18 від 26.02.2019, № 910/13730/19 від 23.06.2020.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Представництво інтересів держави в суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Згідно з абзацом першим, другим і третім частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Аналогічна правова позиція викладена об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 по справі № 911/1107/18.
Разом з тим, як вбачається із ухвали Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/13730/19, судом першої інстанції було встановлено, що прокурором не було надано до суду письмової вказівки чи наказу Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції, щодо здійснення представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.
Також, суд першої інстанції встановив, що: Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України, відповідно до положень чинного законодавства, наділені правом і мають можливість самостійно вирішувати питання щодо захисту своїх порушених прав, у тому числі шляхом звернення до суду; матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які визначені Законом як виключні випадки для здійснення представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України саме Прокурором.
Таким чином, позивачі, в інтересах яких звернулася прокуратура, мають підстави і можливість самостійно захищати свої права і прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самими позивачами.
При подачі позову прокурором не зазначено жодних юридично значимих причин неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.
З огляду на вказані обставини справи, сама присутність прокурора на судовому процесі на стороні позивачів ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами та створює відчуття нерівності у сторони відповідача.
Крім того, Північний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами третьою і четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про необхідність залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/13730/19 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/13730/19.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 255, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/13730/19 залишити без змін.
3. Справу № 910/13730/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 02.12.2020.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко