вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" листопада 2020 р. Справа№ 920/468/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.11.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2020 (повний текст рішення підписано 11.09.2020)
у справі № 920/468/20 (суддя - Заєць С.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
про стягнення 696 450 грн. 86 коп.,-
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - відповідач) про стягнення 696 450 грн. 86 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем договору №1809000333 на закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 18.09.2018 щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 696 450 грн. 86 коп., з яких: 451581 грн. 26 коп. пені, 244869 грн. 60 коп. штрафу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.09.2020 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 338685 грн. 94 коп. пені та 183652 грн 20 коп. штрафу, 10446 грн. 76 коп витрат зі сплати судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку, своє зобов'язання щодо своєчасної поставки товару не виконав, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 451581 грн. 26 коп. пені та 244869 грн. 60 коп. штрафу є правомірними та обґрунтованими.
Проте, суд, дослідивши співвідношення розміру неустойки і збитків, врахувавши інтереси сторін, дійшов висновку зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 25% пені та на 25% штрафу, у зв'язку з тим, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у справі №920/468/20 в частині незадоволених позовних вимог, а саме в частині зменшення розміру пені та штрафу на 25% та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вказує, що неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач поставив позивача у невигідне становище. Порушення умов договору, своєчасне та повне виконання якого має вагоме значення для AT «Укртрансгаз», як підприємства газотранспортної системи України, призводить до значних збитків та провокує суттєві ризики сталої роботи газосховищ України та обмеження можливостей інвестування у їх розвиток.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, оскільки правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та обставин. На думку апелянта, зменшення неустойки у справі № 920/468/20 порушує баланс інтересів сторін, зокрема, призводить до порушення прав позивача щодо принципу справедливості.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 09.11.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що обраховані позивачем штрафні санкції у загальному розмірі 696 450,86 грн. становлять 27,30% від вартості несвоєчасно поставленої продукції, що є неспіврозмірним, в той час як неустойка, як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов'язання, не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, з урахуванням фінансового стану обох суб'єктів господарювання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020 справу № 920/468/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2020 у справі № 920/468/20 та справу призначено до розгляду на 30.11.2020.
Явка представників сторін
26.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" подано заяву про розгляд справи без участі представника.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 30.11.2020 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині незадоволених позовних вимог, а саме в частині зменшення розміру пені та штрафу на 25% та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
18.09.2018 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (змінено назву на Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання") (постачальник) укладений договір №1809000333 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця магістралі, трубопроводи, труби, тюбінги та супутні вироби (заглушки) (далі - товари), зазначені у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (далі - специфікація), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Згідно із пунктом 3.1 договору загальна сума цього договору становить 2550816,00 грн., в тому числі ПДВ - 425 136 грн. (в редакції додаткової угоди №1 до договору від 05.03.2019).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язувався передати покупцю товар у кількості, строки та у місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони укладають додаткову угоду.
У специфікації сторони зазначили, що строк поставки товару становить 180 календарних днів з дати укладення договору.
Сторони у пункті 7.4 договору передбачили, що за порушення строку поставки товару або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,105 відсотка вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вказаної вартості.
Звертаючись з позовними вимогами позивач послався на неналежне виконання відповідачем договору №1809000333 на закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 18.09.2018 щодо своєчасної поставки товару. У зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 696 450 грн. 86 коп., з яких: 451581 грн. 26 коп. пені, 244869 грн. 60 коп. штрафу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, договір, укладений між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Суд першої інстанції встановив, що 28.03.2019 відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 102120,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №10 від 27.03.2019 та актом приймання продукції (товару) №20 від 28.03.2019.
Проте, у встановлений договором строк - 180 календарних днів з дати підписання договору товар постачальником поставлено не було, тобто товар на загальну суму 2448696,00 грн. залишився недопоставленим, що не заперечується відповідачем.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" на адресу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" надіслало претензію від 18.04.2019 №2301 ВИХ. 19-1110 про виконання зобов'язання за договором в повному обсязі та сплату пені та штрафу. Вказана претензія отримана відповідачем 22.04.2020, проте залишена відповідачем без уваги.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Сторони у пункті 7.4 договору передбачили, що за порушення строку поставки товару або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,105 відсотка вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вказаної вартості.
У зв'язку із неналежним виконанням договору позивач нарахував пеню в розмірі 451581 грн. 26 коп. за період з 18.03.2019 по 17.09.2019 та штраф у розмірі 244869 грн. 60 коп.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.
З огляду на те, що сторони передбачили у договорі відповідальність у вигляді пені та штрафу, а також встановлення факту порушення з боку відповідача зобов'язання зі своєчасної поставки товару, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 451581 грн. 26 коп. пені та 244869 грн. 60 коп. штрафу є правомірними та обґрунтованими.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 127540 грн. 80 коп., слід зазначити наступне.
Обґрунтовуючи клопотання відповідач послався на те, що обраховані позивачем штрафні санкції у загальному розмірі 696450,86 грн. становлять 27,30 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції, що є неспіврозмірним.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами статті 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Відповідно до пункту 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми дають право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Поняття значно та надмірно, при застосуванні частини 3 статті Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Питання виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).
За змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.
Суд апеляційної інстанції вказує, що нараховані позивачем штрафні санкції у загальному розмірі 696450,86 грн. становлять 27,30 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції. Однак, колегія суддів зазначає, що неустойка, як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов'язання, не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, з урахуванням фінансового стану обох суб'єктів господарювання.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем договору щодо своєчасної поставки товару.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №918/487/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19, від 29.10.2020 у справі №904/3253/19.
З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 25% пені та на 25% штрафу, у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 338685 грн 94 коп. пені та 183652 грн 20 коп. штрафу.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати та або змінювати не вбачається. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що прохання апелянта в апеляційній скарзі направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції не відповідає положенням статті 275 Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень суду апеляційної інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2020 у справі № 920/468/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2020 у справі № 920/468/20 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2020 у справі № 920/468/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2020 у справі № 920/468/20 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Укртрансгаз".
4. Матеріали справи №920/468/20 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 02.12.2020.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко