іменем України
01 грудня 2020 року
м. Харків
справа № 635/46/19
провадження № 22ц/818/4641/20
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
імена (найменування) сторін:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2020 року в складі судді Назаренка О.В.,
В січні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Савіхіної Анастасії Миколаївни звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 травня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 09 грудня 2018 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та штрафів, становить 57 185,79 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Харківського районого суду Харківської області від 06 липня 2020 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з на ОСОБА_1 користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22 травня 2011 року б/н в розмірі 24 489,24 грн та 754,00 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Задовольняючи частково позов та стягуючи з відповідачки на користь позивача заборгованість за тілом кредиту, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості.
12 серпня 2020 року Крилова Олена Леонідівна - представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення процентів за користування кредитом та неустойки та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався кредитними коштами, однак зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконав. При цьому сторони узгодили розмір щомісячних процентів, про що свідчить відповідна довідка, власноручно підписана відповідачем. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в позові про стягнення процентів за користування кредитним коштами та неустойки.
ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржив, правом а подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішення в частині вирішення позову про стягнення тіла кредиту не оскаржено, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону заочне рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та неустойки не відповідає.
Матеріали справи свідчать, що 22 травня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 09 грудня 2018 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та штрафів, становить 57 185,79 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 травня 2011 року б/н, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду, яка була підписана відповідачем.
Указаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць - 2,5% на місяць. Тобто сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами (а. с. 10).
Термін дії картки № НОМЕР_1 - листопад 2014 року.
Картка сім разів перевипускалася.
Термін дії останньої картки № НОМЕР_2 - грудень 2021 року.
З указаним позовом банк звернувся в січні 2019 року.
ОСОБА_1 користується карткою, про що свідчить виписка банку за договором від 22 травня 2011 року б/н.
Кредитний ліміт змінювався. Остання зміна - зменшення кредиту - відбулася 18 липня 2018 року, про що свідчить довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Із письмових пояснень Кураксіної Ольги Ігорівни - представника АТ КБ «ПриватБанк», наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що прострочка заборгованості за відсотками у відповідача виникла 01 квітня 2018 року. За період з 01 квітня 2018 року по 09 грудня 2018 року проценти складають суму в розмірі 5 142,50 грн із розрахунку: 24 489,24 грн (заборгованість за тілом кредиту) х 0,083% (відсоткова ставка в день) / 100 х 253 дні.
Таким чином розмір заборгованості за процентами станом на 09 грудня 2018 року складає 5 142,50 грн, який відповідачем не спростовано.
З огляду на викладене, правових підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами за користування кредитом за договором від 22 травня 2011 року б/н в розмірі 5 142,50 грн у суду першої інстанції не було.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Указаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, також передбачено:
- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, а саме: пеня (1) - базова процентна ставка за договором)/30 - нараховується за кожний день прострочки кредиту) + пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30,00 грн в місяць, нараховується один раз в місяць, за наявності прострочки за кредитом або процентами п'ять та більше днів при виникненні прострочки на суму від 50,00 грн і більше;
- штраф при порушенні строків платежів за будь-яким з грошових зобовьядань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, а саме: 500,00 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісії.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.
З огляду на викладене, правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені в розмірі 17 650,89 грн відсутні.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи викладене, позов АТ КБ «Приват Банк» в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом від 22 травня 2011 року б/н в розмірі 5 142,50 грн та штрафів в загальному розмірі 3 199,32 грн (500,00 грн (фіксована частина) + 2 699,32 грн (процентна складова) підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви - в розмірі 1 762,00 грн, за подачу апеляційної скарги - в розмірі 2 643,00 грн.
Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 1 129,48 грн із розрахунку: 32 696,55 грн (заявлені вимоги) : 8 341,82 грн (задоволені позовні вимоги) = 3,9; 1 762,00 грн : 3,9 = 451,79 грн; 2 643,00 грн : 3,9 = 677,69 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2020 року в частині вирішення позову про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та неустойки скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та неустойки задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22 травня 2011 року б/н за процентами за користування кредитом в розмірі 5 142,50 грн (п'ять тисяч сто сорок дві грн 50 коп.) та штраф в загальному розмірі 3 199,32 грн (три тисячі сто дев'яносто дев'ять грн. 32 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1 129,48 грн (одна тисяча сто двадцять дев'ять грн 48 коп.) судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2020 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді О.Ю.Тичкова
В.Б.Яцина