26 листопада 2020 року
м. Харків
справа № 639/3523/20
Провадження № 22-ц/818/4694/20
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник - приватне підприємство «Торгівельний дім «Хліб-сіль плюс»,
особа, дії якої оскаржуються - державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовський Роман Вікторович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова, постановлену о 15 годині 15 хвилин 30 липня 2020 року у складі судді Єрмоленко В.Б.,
установив:
Дев'ятого червня 2020 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду зі скаргою, у якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (надалі Міжрайонний ВДВС) Ростовського Романа Вікторовича від 04.05.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу.
Скарга обґрунтована тим, що постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС Ростовського Р.В. від 04.05.2020, винесеною у виконавчому провадженні (надалі ВП) № 59884699, виконавчий лист у справі № 639/5115/17 був повернутий ОСОБА_1 з посиланням на те, що у боржника - приватного підприємства «Торгівельний дім «Хліб-сіль плюс» (надалі ПП) відсутнє майно. При винесенні зазначеної постанови державний виконавець не виконав вимог ч.2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», не вжив усіх належних заходів щодо належного виконання рішення суду про стягнення коштів та для розшуку майна боржника - юридичної особи, не встановив перелік співробітників підприємства, місце фактичного здійснення діяльності, не подав до суду клопотання про обмеження керівника боржника у праві виїзду за кордон. ПП здійснює торгівельну діяльність продуктами харчування через розгалужену мережу магазинів «Десятка», має у власності товари та обладнання, змінює адресу та ухиляється від виконання рішення суду.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що державний виконавець Міжрайонного ВДВС Ростовський Р.В. направляв запити до Державної фіскальної служби, перевіряв відкриті в банках та інших фінансових установах боржником рахунків, накладав арешт на майно та кошти боржника, направляв запити до установ й організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію прав власності на окремі види майна. Згідно з базою даних НАІС за боржником транспортні засоби не зареєстровані, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні дані про наявність зареєстрованого за ПП нерухомого майна. З метою розшуку боржника та належного йому майна державним виконавцем здійснювався вихід за місцем його перебування, вказаним у виконавчому документі: АДРЕСА_1 , проте за вказаною адресою ПП не виявлене. Державний виконавець Міжрайонного ВДВС здійснив вичерпний перелік виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» , вжив заходи для встановлення місцезнаходження ПП та належного йому на праві власності майна, на яке може бути звернуте стягнення, проте такі дії не дали результату. Отже, суд визнав дії державного виконавця в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» правомірними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у ВП № 59884699 державний виконавець не вжив заходи для розшуку боржника - юридичної особи, не встановив перелік співробітників підприємства, місце фактичного здійснення ним діяльності, не викликав та не опитав співробітників ПП про місцезнаходження майна боржника, не клопотав перед судом про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за кордон і про примусове проникнення до приміщення, яке займає боржник. Державний виконавець не направляв запити до ДФС України, Управління статистики в Харківській області, УПФУ в Харківській області, якими б витребував копії останніх звітів юридичної особи, де б містилися відомості про фактичне місцезнаходження співробітників юридичної особи, їх телефони, місце фактичного здійснення діяльності боржником, характер такої діяльності. В указаних установах також необхідно було запитати про фактичне місцезнаходження боржника та його керівників, але державний виконавець цього не зробив. Для розшуку керівника юридичної особи, його особистих даних про засоби зв'язку та фактичне місцезнаходження можливо було направити запит до органів поліції, але такий запит державним виконавцем Міжрайонного ВДВС у ВП № 59884699 також не направлявся. На час заподіяння шкоди ОСОБА_1 здійснювало торгівельну діяльність продуктами харчування, підакцизними товарами через розгалужену мережу магазинів «Десятка». Тобто юридична особа мала у власності товари й обладнання, пов'язані з діяльністю. Але державний виконавець внаслідок власної бездіяльності місцезнаходження зазначеного майна не встановив. Для розшуку боржника державний виконавець Міжрайонного ВДВС також мав право викликати для надання пояснень керівників (колишніх керівників) юридичної особи - боржника, а також співробітників (колишніх співробітників) ПП але цього також зроблено не було
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як установлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.02.2018 у справі № 639/5115/17 у позові ОСОБА_3 до ПП про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 17.05.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто на її користь з ПП матеріальну шкоду у розмірі 23 440 грн 86 коп. та 10 000 грн моральної шкоди. На виконання рішення суду Жовтневим районним судом м. Харкова 04.06.2018 виданий виконавчий лист (а.с. 8, 40-47).
Постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС від 27.08.2019 відкрите ВП № 59884699 з виконання судового рішення у справі № 639/5115/17, що підтверджується листом в.о. начальника Міжрайнного ВДВС № 67462 від 21.05.2020 (а.с. 14).
Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС Ростовського Романа Вікторовича виконавчий лист у справі № 639/5115/17 повернутий стягувачу на підставі п. 2 частини першої статі 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Положеннями статті 1 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII ) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За вимогами частини 2 статті 36 цього Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Пунктом 2 частини першою статті 37 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 5 і 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Клопотання про витребування у Міжрайонного ВДВС матеріалів виконавчого провадження для перевірки доводів її скарги ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій не заявляла. Самостійно витребувати матеріали виконавчого провадження в суду немає процесуальної можливості.
Оскільки матеріали цивільної справи № 639/3523/20 не містять належних доказів не вчинення державним виконавцем виконавчих з виконання судового рішення у ВП № 59884699; доводи скарги щодо наявності бездіяльності державного виконавця у вигляді не вчинення перелічених у скарзі виконавчих дій належним чином не доведені, судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення скарги та скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 викладених судом висновків не спростовують та не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 1 грудня 2020 року.
Головуючий - О.Ю. Тичкова
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук